26.05.2026 Справа №607/4643/26 Провадження №2/607/3669/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за Договором № 723572 про надання кредиту від 10.09.2021, що становить 17905 грн.
Позов мотивовано тим, що 10.09.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 уклали Договір № 723572 про надання кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000,00 грн, дата надання кредиту: 10.09.2021, строк кредиту: 29 днів, відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.
На підставі договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором № 723572 від 10.09.2021.
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором про надання кредиту належним чином не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 17905 грн, що складається з: простроченої заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000,00 грн та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 12905,00 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подавав.
На підставі вимог статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 10.09.2021 в електронній формі уклали Договір № 723572 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 5000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000,00 грн, дата надання кредиту: 10.09.2021, строк кредиту: 29 днів, відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.
Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (п. 4.3 договору), 08.10.2021 відповідач повинен був повернути кредитодавцю 7755.00 грн, в тому числі 5000 грн - тіло кредиту та 2755 грн - відсотки.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G2538. номер телефону: НОМЕР_1 10.09.2021.
Як видно із підтвердження ТОВ "САНРАЙЗ ФІНАНС" № 1102/2026-1 від 11 лютого 2026 року, на підставі договору товариство здійснило успішну операцію Order ID 723572, Client Order ID27a1ee71-d6d9-4b92-8220-56c58d20dd69, дата видачі 10.09.2021 на суму 5000 грн, на карту маска НОМЕР_3, отримувач ОСОБА_1 .
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 30.11.2023 уклали договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до пункту 1.2 договору, в дату його підписання кредитом вважається таким що відступив, а Новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
З довідки про стан заборгованості видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 723572 про надання кредиту від 10.09.2021, становить 17905 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 12905 грн.
Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та ОСОБА_1 10.09.2021 уклали Договір № 723572 про надання кредиту у розмірі 5000 грн.
Кредитор свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується інформацією надавача платіжних послуг.
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як встановлено судом, право вимоги по Кредитному договору №723572 на підставі договору відступлення перейшло до позивача, що підтверджується змістом договору, реєстром права вимоги, які досліджені судом.
Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У пункті 1.3, 9.2 договору встановлено, що кредит надається на 29 днів від дати отримання кредиту до 08.10.2021.
Відповідно до пункту 9.4.1 договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Позичальник має право ініціювати продовження строку користування Кредитом та зміну дати повернення Кредиту шляхом здійснення платежу на користь Кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання Кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Позичальника про продовження строку користування Кредитом вважається поданою, а дія Договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати Позичальником всіх нарахованих процентів за користування Кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії Договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів.
Суду не надано доказів того, що відповідачем вчинялися дії на продовження строку кредитування користування кредитом.
Разом із тим, як видно із розрахунків заборгованості позивача, нараховувалися відсотки і після погодженого строку кредитування з 09.10.2021.
Пунктами 9.4.2, 9.4.3 договору, передбачено, що автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати Позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, Сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.
Суд не погоджується із можливістю продовження строку кредитування та нарахування відсотків за вказаний період на підставі цього пункту договору.
Цими умовами не передбачає вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а відповідач визначив, що сам факт прострочення виконання зобов'язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).
Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов'язань або неналежне виконання договірних зобов'язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.
Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов'язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв'язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов'язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
При цьому, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами, що має ознаки пені.
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.4 договору строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За таких обставин, суд доходить висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів, за відсутності активних дій відповідача, договору, є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу строку кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.
Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації, є неправомірним.
Отже, за умовами кредитного договору 08.10.2021 ОСОБА_1 зобов'язаний був повернути 7755.00 грн, в тому числі 5000 грн - тіло кредиту та 2755 грн - відсотки.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).
Суду не надано доказів повернення відповідачем отриманих коштів та процентів, які нараховані в межах строку кредитування, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення суми боргу у розмірі 7755.00 грн, в тому числі 5000 грн - тіло кредиту та 2755 грн - відсотки.
Позивач поніс витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень.
Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн на правову допомогу, що підтверджуються договором про надання правової допомоги із адвокатом Пархомчуком С.В. від 09.07.2025 та додатковою угодою, де зазначено вартість години роботи адвоката у розмірі 2500 грн.
Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).
Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним з складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
При цьому, суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву.
Очевидно, що перелічені в заяві та акті про надання юридичної допомоги не вимагали від адвоката витрат часу у зазначеному ним обсязі, зокрема, надання усної консультації, інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, вказані послуги охоплюються послугою складання позовної заяви.
Заявлена до відшкодування сума та витрачений час на складання позовної заяви 2,5 годин очевидно не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.
На підставі наведеного, суд доходить висновку що необхідними і розумними витратами на правову допомогу є витрати на суму 5000 грн.
Разом понесено судових витрат у розмірі 7662,40 (2662,22 +5000) грн.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, а саме 7755 грн з 17905 грн, що становить 43,31 %, в силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 3318,58 (43,31 % від 7662,40) грн судових витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 7755 гривень 00 копійок заборгованості за Договором № 723572 про надання кредиту від 10.09.2021 у розмірі та 3318 гривень 58 копійок судових витрат..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», тел. 380956947419, адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941.
Відповідач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддя В. М. Позняк