08.05.2026 Справа №607/12448/16-к Провадження №1-в/607/70/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого cудді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі подання заступника начальника Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку стосовно засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2017 року за ч.1 ст.186 КК України до покарання у виді двохсот годин громадських робіт,-
заступник начальника Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_7 звернулася до суду із клопотанням про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку стосовно засудженого ОСОБА_6 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області знаходиться вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2017 року щодо ОСОБА_6 , 1992 р.н., який засуджений до покарання у виді 200 годин громадських робіт. Вирок набрав законної сили 14.04.2017 року.
03.07.2017 року ОСОБА_6 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, того ж дня засудженому видано направлення на об'єкт для відпрацювання громадських робіт (КП «ОПКіВ») та зобов'язано приступити до відбування громадських робіт з 04.07.2017 року. Згідно акту виконання покарання у виді громадських робіт від 07.07.2017 року засуджений ОСОБА_6 направлення, яке йому видано відділом пробації в КП «ОПКІВ» не здав та відповідно до відбування громадських робіт не приступив.
Неодноразово на адресу проживання засудженого відділом пробації направлялися виклики на які ОСОБА_6 не з'являвся.
Під час перебування на обліку відносно ОСОБА_6 були відкриті кримінальні провадження:
№12019210010000192 від 08.04.2019 року, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України. (Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2020 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.02.2020 більш суворим, що призначено за даним вироком, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, вирок набрав законної сили 17.06.2020 року);
№12019210010001781 від 14.06.2019 року, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України. (Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.02.2021 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України, та призначено йому остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2020 більш суворим, що призначено за даним вироком, остаточно визначено покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 6 років. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19.05.2021 року: апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.02.2021 в частині призначеного покарання змінено, вважати засудженим за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2020 більш суворим, що призначено за даним вироком, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, вирок набрав законної сили 19.05.2021 року);
№12019210010002518 від 28.08.2019 року, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України. (Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.02.2020 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді 5 місяців арешту, вирок набрав законної сили 16.03.2020 року).
17.09.2020 року Тернопільським районним відділом доТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області направлено клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку (за наявності кількох вироків з урахуванням покарання, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2017 року). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.11.2020 року у поданні відділу пробації відмовлено, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2017 року постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_6 з 25.09.2019 року по 21.06.2021 року перебував в ДУ «Чортківська установа виконання покарань №26».З 02.07.2021 року по 28.07.2022 року перебував в ДУ «Коломийська виправна колонія №41».
16.05.2022 року Тернопільськимрайонним відділомдо Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області направлено клопотання про вирішення питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2022 року у поданні відділу пробації відмовлено.
28 липня 2022 року ОСОБА_6 звільнений умовно-достроково з застосуванням ст.81 КК України, згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.07.2022 року.
02.12.2022 засуджений ОСОБА_6 повторно ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та видано направлення в КП «ОПКІВ» та зобов'язано приступити до відбування громадських робіт з 06.12.2022 року.
У зв'язку із ухиленням ОСОБА_6 від відбування покарання у виді громадських робіт 09.12.2022 року на адресу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області направлено подання про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України. КП №12022216040001378 від 20.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України. 07.09.2024 року прийнято рішення про закриття відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
На даний час засудженим не відбуто жодної години громадських робіт.
В судовому засіданні представник органу пробації ОСОБА_4 подання підтримала, просила звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав та просив задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак судом було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення його участі в судовому розгляді. Приймаючи до уваги вимоги ч.5 ст.539 КПК України суд вважає можливим провести судовий розгляд за відсутності засудженого.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника органу пробації та думку прокурора, суд вважає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
При цьому особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже унеможливлює виконання покарання.
Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених ч.6 ст.80 КК України, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.
Частинами 1, 2 статті 80 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких, є підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного їй цим вироком покарання, крім покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з вимогами ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Громадські роботи, відповідно до ст.53 КК України, є менш суворим видом покарання ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.3 ст.80 КК України перебіг давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч.4 ст.80 КК України).
Будь-яких інших умов та обмежень для застосування цих положень КК України не містить.
Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом і питання його вирішення належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми, оскільки ухилення від відбування покарання, відповідно до ч.2 ст.389 КК України, є кримінальним правопорушенням.
Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року).
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, умовами звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, є: 1) закінчення строку виконання обвинувального вироку, який визначений конкретними часовими межами, 2) відсутність обвинувального вироку суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання; 3) невчинення протягом строків давності виконання вироку нового злочину.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді двохсот годин громадських робіт. Вказаний вирок набрав законної сили 14.04.2017 року.
17.09.2020 року Тернопільським районним відділом доТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області направлено клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку (за наявності кількох вироків з урахуванням покарання, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2017 року). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.11.2020 року у поданні відділу пробації відмовлено, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2017 року постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_6 з 25.09.2019 року по 21.06.2021 року перебував в ДУ «Чортківська установа виконання покарань №26». З 02.07.2021 року по 28.07.2022 року перебував в ДУ «Коломийська виправна колонія №41».
16.05.2022 року Тернопільськимрайонним відділомдо Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області направлено клопотання про вирішення питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2022 року у поданні відділу пробації відмовлено.
28 липня 2022 року ОСОБА_6 звільнений умовно-достроково з застосуванням ст.81 КК України, згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.07.2022 року.
02.12.2022 засуджений ОСОБА_6 повторно ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та видано направлення в КП «ОПКІВ» та зобов'язано приступити до відбування громадських робіт з 06.12.2022 року.
У зв'язку із ухиленням ОСОБА_6 від відбування покарання у виді громадських робіт 09.12.2022 року на адресу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України (кримінальне провадження №12022216040001378 від 20.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України). Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 від 07.09.2024 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12022216040001378 від 20.12.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення).
Таким чином, матеріали провадження не містять відомостей щодо притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України. Сам по собі факт невідбуття покарання не є безумовним доказом ухилення від його відбування.
Разом з тим, суд враховує, що перебіг строку давності виконання вироку переривався у зв'язку із вчиненням нових кримінальних правопорушень, однак з моменту вчинення останнього злочину, встановленого вироком суду, минув строк, передбачений ч.1 ст.80 КК України.
Згідно ст.152 КВК України однією з підстав звільнення від відбування покарання для органів виконання покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Враховуючи те, що з дня набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_6 минуло більше двох років, з моменту вчинення останнього злочину, встановленого вироком суду, минув строк, передбачений ч.1 ст.80 КК України, фактів ухилення від виконання вироку не встановлено, тому останнього слід звільнити від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.537,539 КПК України, Суд,-
подання заступника начальника Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку стосовно засудженого ОСОБА_6 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування покарання, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.03.2017 року у виді громадських робіт, у зв'язку із закінченням строку давності виконання вироку.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів із дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1