Справа №597/258/26
Провадження №2/597/314/2026
"21" травня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: судді Шевчук В.М.
за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Представник позивача ОСОБА_1 просить суд встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_2 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Окрім того, просить визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за законом, право власності на ціле будинковолодіння АДРЕСА_1 , дійсною вартістю 209500 гривень 00 копійок, куди входить: житловий будинок літера А-1; веранда літера «а»; стайня літера «Б»; курник літера «б»; ворота з хвірткою 1; огорожа 2; відмостка 3, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як члену колгоспного двору на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2 , спадщину після смерті якої прийняв ОСОБА_2 , оскільки проживав з померлою разом на момент її смерті в одному будинку. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на ціле будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке належало померлій, як члену колгоспного двору на ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після смерті якої прийняв позивач ОСОБА_2 .
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та оформлення права власності на ціле будинковолодіння, позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Ткачук С.О., який повідомив позивачу про відмову у вчиненні вказаної нотаріальної дії, оскільки позивачем не надано правовстановлюючих документів на вищевказане майно та не підтверджено родинні відносини між померлою та позивачем, тому пропонує для вирішення спору з метою оформлення права на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернутися з позовом до суду.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилися, однак представник позивача надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задоволити у повному обсязі.
Відповідач - представник Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області у підготовче судове засідання не з'явився, однак від селищного голови до суду надійшла заява, якою просив розглядати справу за його відсутності, щодо позовних вимог не заперечує.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 06.03.2026 року суддя Шевчук В.М. прийняла до свого провадження цивільну справу та визначила проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області 04.04.1996 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.05.1950 року батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.11.2011 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 70 років, про що 15.10.1993 року Товстенською селищною радою Заліщицького району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №31.
Як вбачається з довідки Головчинського старостинського округу Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 12.08.2025 року №28, ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала (зареєстрована) за адресою; АДРЕСА_1 з 1949 року до моменту смерті. На момент смерті разом із спадкодавцем постійно проживали і продовжують проживати:
1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - невістка, померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син померлої.
На момент смерті спадкодавець в зареєстрованому шлюбі не перебувала. Право власності на державний акт на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_1 , не видавався.
За наявними в сільській раді відомостями ОСОБА_3 заповіт не складала.
Як вбачається з довідки Головчинського старостинського округу Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 18.08.2025 року №29, що в АДРЕСА_1 станом на 05.08.1992 року проживали:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - голова колгоспного двору.
Висновком Заліщицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 05.09.2025 року ОСОБА_2 відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження №05 від 03.07.1950 року, складеного виконавчим комітетом, а саме: виправити ім'я матері дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », оскільки є розбіжності в метричних записах про народження, шлюб та смерть матері зачвника.
Відповідно до експертного висновку про вартість нерухомого майна ФОП ОСОБА_9 вартість житлового будинку загальною площею 67,9 кв.м, з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 станом на 03.11.2025 року становить 209500 гривень 00 копійок.
Як вбачається зі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15.05.1986 року виконавчий комітет Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області посвідчує, що жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого являється ОСОБА_3 , свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Товстенської селищної ради народних депутатів №60/16 від 14.05.1986 року.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якої входить: ціле будинковолодіння АДРЕСА_1 , дійсною вартістю 209500 гривень 00 копійок, куди входить: житловий будинок літера А-1; веранда літера «а»; стайня літера «Б»; курник літера «б»; ворота з хвірткою 1; огорожа 2; відмостка 3, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як члену колгоспного двору на ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15.05.1986 року, виданого виконавчим комітетом Товстенської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Товстенської селищної ради народних депутатів №60/16 від 14.05.1986 року.
Листом приватного нотаріуса Чортківського нотаріального округу Тернопільської області Ткачук С.О. №138/01-16 від 14.08.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивачем не підтверджено родинні зв'язки, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, відтак встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, оскільки існують перешкоди для оформлення права власності на спадкове майно у нотаріальному порядку.
V. Оцінка суду
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Нормою ч.1 ст.235 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року в справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом). При цьому до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими та електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За змістом ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Стаття 78 ЦПК України встановлює вимоги, згідно яких доказ вважається допустимим. При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Отже, суд може встановити юридичний факт у тому разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів, і виключно за наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту.
А, тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Суд вважає, що відсутність документів, які б підтверджували факт родинних відносин заявника зі спадкодавцем, позбавляє ОСОБА_2 права на отримання спадщини, чим порушуються його спадкові права, які підлягають поновленню шляхом задоволення заяви.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України сдкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Належно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно зі ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено пра вових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування» п.23 передбачає, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності судовому розгляду не підлягають. У разі відмови в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з того, що дані правовідносини є спадковими, а позивач позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, тому його право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання відповідно до вимог положень п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
При цьому, у своїй постанові по справі №570/997/19 від 16.06.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст.392 ЦПК України право власності на майно може бути визнано судом також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно матеріалів справи у ній відсутні дані, які б вказували, що відповідач - Товстенська селищна рада Чортківського району Тернопільської області заперечує проти задоволення позовних вимог.
За встановлених обставин справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні його спадкових справ, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення, відтак ОСОБА_2 має право на спадкування майна, яке належало померлій ОСОБА_3 .
VI. Щодо розподілу судових витрат
Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах, оскільки позивач не заявляє вимогу про стягнення судових витрат з відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 197, 200, 206, 259, 263-265, 268, 272-273, п.1 ч.1 ст.315, ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.16, 1216-1218, 1220-1223, 1235, 1236, 1241, 1258, 1261, 1264, 1268, 1269, 1270, 1273, 1275, 1286, 1296-1297 Цивільного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жителем АДРЕСА_2 , як спадкоємцем за законом, право власності на ціле будинковолодіння АДРЕСА_1 , дійсною вартістю 209500 гривень 00 копійок, куди входить: житловий будинок літера А-1; веранда літера «а»; стайня літера «Б»; курник літера «б»; ворота з хвірткою 1; огорожа 2; відмостка 3, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як члену колгоспного двору на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 21.05.2026 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: Товстенська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: смт.Товсте вул.Українська 84 Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02045722.
Суддя В.М.ШЕВЧУК