Справа № 950/1367/26
Номер провадження 1-кс/950/277/26
27 травня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині клопотання слідчого СВ відділення поліції № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, у кримінальному провадженні № 62025170040006916 від 18 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До Лебединського районного суду Сумської області надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про надання дозволу на тимчасовий доступ до інформації, яка перебуває у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме до інформації про зв'язок, телекомунікаційні послуги, їх тривалість, зміст, маршрути передавання, кінцеве обладнання споживача телекомунікаційних послуг за абонентським номером НОМЕР_1 за період з 00 год. 01 хв. 01 квітня 2026 року до 23 год. 59 хв. 18 травня 2026 року.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ відділення поліції № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025170040006916, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Зі змісту клопотання вбачається, що кримінальне провадження стосується обставин можливого самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_5 тимчасового місця несення військової служби в районі населеного пункту Бездрик Сумського району Сумської області в умовах воєнного стану. У клопотанні зазначено, що місцезнаходження ОСОБА_5 невідоме, а встановлення його місця перебування, на думку слідчого, можливе шляхом отримання інформації від оператора мобільного зв'язку щодо абонентського номера НОМЕР_1 .
Слідчий просила надати дозвіл на тимчасовий доступ до відомостей про адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечували зв'язок кінцевого обладнання, ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання, IMSI, IMEI, типи з'єднань, дату, час і тривалість з'єднань, у тому числі нульової тривалості, ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання інших абонентів, з якими відбувався сеанс зв'язку, а також, за наявності контрактної угоди або відповідної реєстрації, відомості про особу абонента. Водночас у тексті клопотання також міститься прохання надати доступ до інформації про «зміст» телекомунікаційних послуг та повідомлень.
Слідчий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, у якій зазначила, що клопотання підтримує у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, або якщо судове провадження здійснюється за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється. З огляду на відсутність учасників судового провадження фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши клопотання, витяг з ЄРДР та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, цього Кодексу та інших законів України. Зазначена норма застосовується у цій справі тому, що слідчий суддя вирішує питання про допустимість втручання у сферу охоронюваної законом таємниці виключно в межах процедури, визначеної КПК України.
Згідно зі ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Суд застосовує цю норму як норму прямої дії, оскільки запитуваний слідчим доступ стосується даних мобільного зв'язку особи, а отже, безпосередньо пов'язаний із таємницею приватного спілкування та кореспонденції.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх. Частина 2 цієї статті передбачає, що тимчасовий доступ здійснюється на підставі ухвали слідчого судді або суду. Ця норма визначає процесуальну форму заходу, про застосування якого просить слідчий.
Згідно з ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, а слідчий має право звернутися із таким клопотанням за погодженням із прокурором. Водночас ч. 2 ст. 160 КПК України встановлює обов'язкові вимоги до змісту такого клопотання, зокрема зазначення речей і документів, тимчасовий доступ до яких планується отримати, підстав вважати, що вони перебувають у відповідної особи, значення цих речей і документів для кримінального провадження, а у випадку доступу до охоронюваної законом таємниці також можливості використання цих відомостей як доказів та неможливості іншими способами довести відповідні обставини.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалість, зміст, маршрути передавання тощо. Отже, інформація, яку просить надати слідчий, має спеціальний правовий режим охорони, а тому доступ до неї може бути дозволений лише за умови доведення підвищеного стандарту необхідності, належності, пропорційності та неможливості отримання відомостей іншим шляхом.
За змістом ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу, якщо сторона кримінального провадження доведе достатні підстави вважати, що відповідні речі або документи перебувають чи можуть перебувати у володінні певної особи, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Частина 6 цієї статті встановлює, що у випадку охоронюваної законом таємниці сторона кримінального провадження повинна додатково довести можливість використання відомостей як доказів та неможливість іншими способами довести відповідні обставини.
Судом встановлено, що у витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 62025170040006916 у короткому викладі обставин зазначено мобільний телефон ОСОБА_5 як НОМЕР_2 , тоді як у поданому клопотанні слідчий просить надати тимчасовий доступ до інформації за іншим абонентським номером, а саме НОМЕР_1 . Долучені до клопотання матеріали не містять належних і достатніх доказів того, що саме абонентським номером НОМЕР_1 користується або користувався ОСОБА_5 .
Суд приходить до висновку, що ця обставина має вирішальне значення для оцінки клопотання. Доступ до даних оператора мобільного зв'язку є втручанням у сферу приватного життя та таємницю зв'язку. Таке втручання може бути дозволене лише щодо конкретно визначеної особи або конкретно обґрунтованого засобу зв'язку, зв'язок якого з обставинами кримінального провадження доведений належними матеріалами. Самого лише посилання у тексті клопотання на те, що особа «користується» певним номером, без підтвердження цього посилання належним процесуальним джерелом, недостатньо для надання дозволу на доступ до охоронюваної законом таємниці.
Оцінюючи довід слідчого про те, що встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 можливе лише шляхом опрацювання інформації оператора мобільного зв'язку за номером НОМЕР_1 , суд зазначає, що такий довід сам по собі не спростовує обов'язку сторони обвинувачення довести первинну обставину, а саме належність або фактичне використання цього номера особою, щодо якої здійснюється розслідування. Без встановлення такого зв'язку між номером і особою доступ до телекомунікаційної інформації може призвести до необґрунтованого втручання у права невизначеного або стороннього абонента.
Судом окремо оцінено наявний у матеріалах рапорт працівника поліції. Такий рапорт за своїм змістом є внутрішнім службовим документом органу поліції, складеним у зв'язку з виконанням службових завдань. Він може свідчити про напрям перевірки або службову позицію працівника поліції, однак у цьому випадку не містить належного джерела походження відомостей, не підтверджує спосіб отримання інформації про користування ОСОБА_5 саме номером НОМЕР_1 , не містить посилання на протокол допиту, заяву особи, відповідь оператора, документ військової частини, дані реєстрації абонента або інший самостійний доказ. Тому суд приходить до висновку, що такий рапорт не може бути самостійною та достатньою доказовою підставою для обмеження конституційного права на таємницю зв'язку.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень. Ці норми застосовуються тому, що слідчий суддя має перевірити не лише формальне посилання слідчого на певну обставину, а й те, чи підтверджена вона матеріалами, які можуть бути використані як належна процесуальна підстава для обмеження прав особи.
Суд також враховує положення ст. 99 КПК України, за якою документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, що містить зафіксовані відомості, які можуть бути використані як доказ. Разом із тим сама по собі письмова форма рапорту не означає, що його зміст автоматично є достатнім доказом конкретної обставини. У цьому випадку рапорт не підтверджений жодними іншими джерелами, не розкриває походження відомостей щодо номера НОМЕР_1 та не усуває суперечності з витягом з ЄРДР, де зазначений інший номер телефону.
Оцінюючи витяг з ЄРДР, суд зазначає, що він підтверджує факт реєстрації кримінального провадження, правову кваліфікацію та короткий виклад обставин, які стали підставою для початку досудового розслідування. Водночас витяг з ЄРДР не підтверджує користування ОСОБА_5 номером НОМЕР_1 . Навпаки, у витягу зазначено інший номер мобільного телефону. Тому цей доказ не підтверджує необхідності доступу саме до інформації за номером, зазначеним у клопотанні.
Оцінюючи заяву командира військової частини НОМЕР_3 , суд зазначає, що вона підтверджує повідомлення про можливе самовільне залишення військовослужбовцем місця служби та стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Однак така заява не містить належного підтвердження користування ОСОБА_5 номером НОМЕР_1 . Відтак вона не усуває недоліків клопотання в частині індивідуалізації абонента, щодо якого слідчий просить надати доступ до охоронюваної законом таємниці.
Оцінюючи довід слідчого про неможливість отримати інформацію іншим способом, суд зазначає, що він викладений загально та фактично зводиться до формального твердження. Слідчим не наведено, які саме слідчі або процесуальні дії були проведені для перевірки належності номера НОМЕР_1 ОСОБА_5 , чи допитувалися родичі, співслужбовці, командування військової частини з цього питання, чи отримувалися документи щодо контактних номерів військовослужбовця, чи здійснювалися запити до відповідних органів або установ, які могли б підтвердити користування особою відповідним номером. За таких обставин суд приходить до висновку, що неможливість доведення обставин іншим способом не доведена належним чином.
Суд відхиляє довід сторони обвинувачення про те, що тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та необхідність встановлення місцезнаходження особи самі по собі є достатніми для надання доступу до даних мобільного оператора. Безумовно, кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 КК України стосується суспільно значущих обставин, пов'язаних із проходженням військової служби в умовах воєнного стану. Однак навіть в умовах воєнного стану втручання у конституційні права особи має бути законним, обґрунтованим, необхідним і пропорційним. Тяжкість правової кваліфікації не звільняє сторону обвинувачення від обов'язку довести, що запитувана інформація стосується саме особи або обставин кримінального провадження.
Суд також відхиляє довід про можливість надання доступу до «змісту» повідомлень або приватного спілкування у межах цього клопотання слідчому судді місцевого суду. За змістом ст. 258 КПК України втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами такого втручання є, зокрема, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж.
Згідно зі ст. 263 КПК України зняття інформації з електронних комунікаційних мереж є різновидом втручання у приватне спілкування та полягає, зокрема, у спостереженні, відборі та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також в одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв'язку.
Відповідно до ст. 247 КПК України розгляд клопотань, віднесених положеннями глави 21 КПК України до повноважень слідчого судді щодо негласних слідчих розшукових дій, здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Отже, вирішення питання про дозвіл на втручання у приватне спілкування шляхом доступу до змісту повідомлень або зняття інформації з електронних комунікаційних мереж не належить до компетенції слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області у порядку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Суд приходить до висновку, що у поданому клопотанні фактично поєднано дві різні за своєю правовою природою вимоги. Перша стосується тимчасового доступу до документів оператора про з'єднання, тривалість, маршрути передавання та технічні ідентифікатори. Така вимога може розглядатися слідчим суддею місцевого суду за правилами глави 15 КПК України, але лише за умови належного доведення підстав. Друга вимога, у частині доступу до змісту повідомлень чи приватного спілкування, за своєю природою стосується втручання у приватне спілкування та має вирішуватися за правилами глави 21 КПК України іншим процесуальним порядком і іншим слідчим суддею.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторона кримінального провадження не довела наявності достатніх підстав вважати, що запитувані документи та відомості за абонентським номером НОМЕР_1 мають суттєве значення саме для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні, оскільки не доведено користування цим номером ОСОБА_5 . Також не доведено можливість використання запитуваних відомостей як доказів у належний спосіб і неможливість доведення відповідних обставин іншими засобами.
З огляду на недоведеність зв'язку абонентського номера НОМЕР_1 з особою, місцезнаходження якої встановлюється, суперечність між номером, зазначеним у витягу з ЄРДР, та номером, щодо якого проситься тимчасовий доступ, а також включення до клопотання вимоги про доступ до змісту повідомлень, що не належить до компетенції слідчого судді місцевого суду в межах глави 15 КПК України, суд вважає, що клопотання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 31 Конституції України, ст. 84, 86, 91, 92, 93, 94, 107, 131, 132, 159, 160, 162, 163, 164, 247, 258, 263, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 3 м. Лебедин Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, у кримінальному провадженні № 62025170040006916 від 18 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_6