27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16722/25 пров. № А/857/38372/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року в справі № 380/16722/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Брильовський Р.М.,
час ухвалення рішення - 02 вересня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОАРМАТУРА» (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач) про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці від 8.08.2025 №UA209000/2025/900480/2 та від 8.08.2025 № UA209000/2025/900481/2 про коригування митної вартості товарів.
Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 8.08.2025 №UA209170/2025/064182 та від 8.08.2025 №UA209170/2025/064183.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Скаржник наголошує, що відповідно до п 2.1 Контракту від 04.03.2024 за №04-03/24-TA ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови Контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту.
За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення комерційний рахунок (інвойс) №UKR25123/1 від 21.05.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;- для підтвердження транспортних витрат, декларантом надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №792 від 29.07.2025 виставлений на підставі договору №223/ФСР від 09.05.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Теплоарматура» та ТОВ ФСР Лоджистікс, Україна. Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473 VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі Положення № 216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 15.01.2025, від 18.07.2025, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком.
Таким чином подані платіжні документи не можливо ідентифікувати з даною поставкою.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900481/2 від 08.08.2025, апелянт стверджує, що відповідно до п 2.1 Контракту від 04.03.2024 за №04-03/24-TA ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови Контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення комерційний рахунок (інвойс) №UKR25123/2 від 21.05.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;- для підтвердження транспортних витрат, декларантом надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №792 від 29.07.2025 виставлений на підставі договору №223/ФСР від 09.05.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Теплоарматура» та ТОВ ФСР Лоджистікс, Україна. Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473 VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 06.02.2025, від 16.07.2025, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком. Таким чином подані платіжні документи не можливо ідентифікувати з даною поставкою.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 31.07.2025 для митного оформлення в режимі імпорту товару відповідачу подана митна декларація №25UA209170066070U5 із заявленням митної вартості товару № 1 на рівні 12 094,63 USD, товару № 2 на рівні 7119,50 USD із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).
Товар, який був поданий до митного оформлення -- «Фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром не більше як 609,6 мм.» та «Фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром понад як 609,6 мм.», загальною кількості 7621 шт., Торговельна марка: MINHAI, Країна виробництва: CN, Виробник: HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD., що надійшов з Китайської Народної Республіки, за контрактом від 04.03.2024 №04- 03/24-ТА з продавцем HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD. (BIAN WU INDUSTRY ZONE, YANSHAN, COUNTY HEBEI, CHINA)».
08.08.2025 року відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900480/2, за яким митна вартість товару №1 скоригована в сторону збільшення до 44 543,68 USD, товару № 2 до 22970,01 USD у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу - код « 6».
11.08.2025 у зв'язку із незгодою із Рішенням №UA209000/2025/900480/2 позивач подав нову митну декларацію №25UA209170068658U0, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) суми митних платежів:
-по товару № 1 на 324 128,29 грн (мито - 62 332,36 грн, ПДВ - 261 795,93 грн).
-по товару № 2 на 157 631,13 грн (мито - 30 313,68 грн, ПДВ - 127 317,45 грн).
Загальна сума доплати по товарах №1 та № 2 за вказаною МД становить 481 759,42 грн.
04.08.2025 для митного оформлення в режимі імпорту товару - «Фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром не більше як 609,6 мм.» та «Фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром понад як 609,6 мм.», загальною кількості 556 шт., Торговельна марка: MINHAI, Країна виробництва: CN, Виробник: HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD., що надійшов з Китайської Народної Республіки, за контрактом від 04.03.2024 №04- 03/24-ТА з продавцем HEBEI MINHAI PIPE FITTING CO., LTD. (BIAN WU INDUSTRY ZONE, YANSHAN, COUNTY HEBEI, CHINA)», відповідачу подана митна декларація №25UA209170067269U0 із заявленням митної вартості товару № 1 на рівні 8 927,77 USD, товару № 2 на рівні 9 908,00 USD із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).
08.08.2025 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900481/2 за яким митна вартість товару № 1 скоригована в сторону збільшення до 35 977,67 USD, товару № 2 до 30 755,97 USD у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу - код « 6».
11.08.2025 у зв'язку із незгодою із Рішенням №UA209000/2025/900481/2 позивач подав нову митну декларацію №25UA209170068663U9, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) суми митних платежів:
-по товару № 1 на 270 618,55 грн (мито - 52 042,03 грн, ПДВ - 218 576,52 грн)
-по товару № 2 на 206 811,19 грн (мито - 39 771,38 грн, ПДВ - 167 039,81 грн)
Загальна сума доплати по товарах №1 та №2 за вказаною МД становить 477 429,74 грн.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями та картками відмови, звернувся до суду із цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі N 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Воднчоас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Отже, митний орган зобов'язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.
Мотивуючи рішення про коригування митної вартості, відповідач вказував, зокрема, що відповідно п 2.1 Контракту від 04.03.2024 №04-03/24-TA ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Надані до митного оформлення інвойси №UKR25123/1 від 21.05.2025 та №UKR25123/2 від 21.05.2025 підписані лише стороною Продавця та не містять підписів та печаток Покупця. За даних обставин такі інвойси не вважаються підписаними, а відтак такими що узгоджують кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджують істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являються документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд першої інстанції встановив, що декларант у відповідях митниці зазначав, що будь-які рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відсутні і не сплачувались.
В наданих відповідачу платіжних інструкціях №11 від 06.02.2025 та №51 від 16.07.2025 містяться відомості про платника - ТОВ «Теплоарматура», бенефеціара (отримувача), суму платіжної операції, реквізити контракту та інвойсу, що відповідає даним, заявленим до митного оформлення та дає можливість ідентифікувати дану зовнішньоекономічну операцію. Зазначені платіжні інструкції кореспондуються з іншими комерційними і транспортними документами та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про платника, отримувача, суму платіжної операції, а отже є документами, які підтверджують митну вартість.
Також відповідач у п. 33 Рішення МВ від 8.08.2025 №UA209000/2025/900480/2 вказує, що «у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 15.01.2025, від 18.07.2025, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису (ів) (власноручного (их)/ електронного (их)) відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком».
Однак суд попередньої інстанції дійшов однозначного висновку, що вказане твердження Львівської митниці не відповідає дійсності та товаросупровідним документам, оскільки для проведення митного оформлення подані платіжні інструкції від 06.02.2025 та 16.07.2025 року. Жодні платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.01.2025, від 18.07.2025 позивачем до митного оформлення не подавались.
У п. 33 Рішення МВ від 8.08.2025 №UA209000/2025/900481/2 відповідач вказує, що «у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 06.02.2025, від 16.07.2025, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису (ів) (власноручного (их)/електронного(их)) відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком».
Суд підставно зазначив, що це твердження Львівської митниці не відповідає дійсності та товаросупровідним документам, оскільки для проведення митного оформлення декларант подав банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати, а саме SWIFT від 06.02.2025 (на суму 11 641,52 долари США), платіжна інструкція №11 від 06.02.2025 (на суму 11 641,52 долари США), SWIFT від 16.07.2025 (на суму 26 408,38 долари США) та платіжна інструкція №51 від 16.07.2025 (на суму 26 408,38 долари США). Зазначені банківські платіжні документи підписані електронним цифровим підписом підприємства та містять усі реквізити, встановлені Національним банком України.
Щодо твердження митного органу про те, що для підтвердження транспортних витрат, декларантом надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №792 від 29.07.2025 виставлений на підставі договору №223/ФСР від 09.05.2022, варто підкреслити, що такий договір укладений між ТОВ «Теплоарматура» та ТОВ ФСР Лоджистікс, Україна. Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі.
Суд встановив, що ТОВ «Теплоарматура» надав митному органу отримані від перевізників документи, що підтверджують факт доставки вантажу, а саме: документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару: коносамент (Bill of lading) № SZSE25051930 від 27.05.2025; CMR № 9693 від 28.07.2025; CMR № 9693/1 від 28.07.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №792 від 29.07.2025, №793 від 29.07.2025; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг: договір транспортно-експедиторського обслуговування №223/ФСР від 09.05.2022; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №26092022 від 26.09.2022; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №23032021 від 23.03.2021; заявки № 148 від 15.05.2025, № 148/1 від 15.05.2025; довідки про транспортні витрати № 29/07/25 від 29.07.2025, № 1-29/07/25 від 29.07.2025.
Отже, всі понесені позивачем витрати на транспортування товарів з Китаю до митного кордону України, повністю підтверджені банківськими платіжними документами.
Суд підкреслює, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист UKR25123/1 від 21.05.2025; рахунок-проформа UKR25123 від 23.01.2025; рахунок-фактура UKR25123 від 21.05.2025; рахунок-фактура UKR25123/1 від 21.05.2025; коносамент (Bill of lading) SZSE25051930 від 27.05.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR № 9693 від 28.07.2025; сертифікат про походження товару 25C1309A0216/00036 від 03.06.2025; комерційна пропозиція від 22.01.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 06.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 16.07.2025; рахунок на оплату № 792 від 29.07.2025; довідка про транспортні витрати № 29/07/25 від 29.07.2025; прейскурант (прайс-лист) б/н від 22.01.2025; висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару № 03/134 від 25.07.2025; розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 23.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 04-03/24-ТА від 04.03.2024; договір транспортно-експедиторського обслуговування № 223/ФСР від 09.05.2022; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 23032021 від 23.03.2021; заявка № 148 від 15.05.2025; експортна митна декларація країни-відправлення № 021720250000138506 від 24.05.2025.
Щодо рішення від 8.08.2025 №UA209000/2025/900481/2, на підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист UKR25123/2 від 21.05.2025; рахунок-проформа UKR25123 від 23.01.2025; рахунок-фактура UKR25123 від 21.05.2025; рахунок-фактура UKR25123/2 від 21.05.2025; коносамент (Bill of lading) SZSE25051930 від 27.05.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) CMR № 9693/1 від 28.07.2025; сертифікат про походження товару 25C1309A0216/00036 від 03.06.2025; комерційна пропозиція від 22.01.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 06.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 16.07.2025; рахунок на оплату № 793 від 29.07.2025; довідка про транспортні витрати № 1-29/07/25 від 29.07.2025; прейскурант (прайс-лист) б/н від 22.01.2025; висновок ДЗІ про вартісні характеристики товару № 03/134 від 25.07.2025; розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 23.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 04-03/24-ТА від 04.03.2024; договір транспортно-експедиторського обслуговування № 223/ФСР від 09.05.2022; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 26092022 від 26.09.2022; заявка № 148/1 від 15.05.2025; експортна митна декларація країни-відправлення №021720250000138506 від 24.05.2025.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1"фітінги", оформленого за МД №UA110130/2025/14839 від 29.07.2025. Скоригована митна вартість склала 3,1 дол. США/кг. Товару 2"фітінги", оформленого за МД №UA110140/2025/6146 від 28.07.2025 Скоригована митна вартість склала 3,1 дол. США/кг.
Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Львівської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року в справі № 380/16722/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.