27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/3460/24 пров. № А/857/40095/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Гавдик З.В., у м. Львові) у справі № 380/3460/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправним дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та нечинним положення, встановлене абзацом «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ, яке є додатком 3 до рішення Мурованської сільської ради від 15.06.2023 № 1394 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2024 рік».
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 15.06.2023 відповідачем прийняте рішення № 1394 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2024 рік», яким затверджено положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території громади. Згідно із абзацом «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення: не є об'єктом оподаткування, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Позивач вважає, що вказаний абзац є незаконним та таким, що суперечить законодавству, оскільки відповідача протиправно об'єднав ознаки об'єктів, що не підлягають оподаткуванню, передбачені в підпунктах «є» та «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, виокремивши новий вид об'єкту, що не підлягає оподаткуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено розбіжності спірного абзацу «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ (засвідчена директором копія якого надана позивачем), щодо формулювання об'єктів, які не є об'єктом оподаткування: «будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку», оскільки таке є ідентичним за змістом формулюванням пункту «є» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України в редакції на час спірних правовідносин.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач протиправно об'єднав ознаки об'єктів, що не підлягають оподаткуванню, передбачені в підпунктах «є» та «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, виокремивши новий вид об'єкту, що не підлягає оподаткуванню. Крім цього вказує, що суд першої інстанції помилково дослідив на відповідність законодавству додаток 2 до рішення Мурованської сільської ради від 15.06.2023 № 1394 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2024 рік», оскільки спірний абзац Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ знаходиться в додатку 3.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу подану на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 15.06.2023 року Мурованською сільською радою ТГ Львівського району Львівської області на пленарному засіданні було прийняте рішення № 1394 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2024 рік», яким встановлено:
1) ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2024 рік, згідно з додатком 1;
2) перелік пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України (надалі ПК України), із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ на 2024 рік, згідно з додатком 2;
3) затверджено положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території громади, згідно з додатком 3 (далі - Положення).
Абзацом «є» пункту 2.2.2 частини 2.2 розділу II Положення передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Вважаючи, що вказаний абзац Положення прийнятий всупереч вимогам підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За правилами ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає, що податкове законодавство України ґрунтується, крім інших, на принципі стабільності. Стабільність означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України орган місцевого самоврядування зобов'язаний офіційно оприлюднювати рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період) та зазначає, що в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Підпункт 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України унормовує повноваження місцевих рад та встановлює, що до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків, набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Пунктом 266.2 статті 266 ПК України визначено об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Не є об'єктом оподаткування, зокрема будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пп. «є» п.2.6.6 ст.266 ПК України).
Відтак, для застосування пільги при оподаткуванні податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказаною нормою ПК України необхідною є сукупність таких обставин:
будівлі повинні відноситись до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
мають використовуватись за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
такі будівлі не повинні здаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Водночас, суд встановив, що на відміну від вказаної норми ПК України, оскаржуваним абзацом «є» пункту 2.2.2 частини 2.2 розділу II Положення передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, вказаною нормою відповідач фактично обмежив перелік будівель промисловості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказавши, що податок не сплачується лише щодо тих будівель, які віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Таким чином, абзац «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення суперечить нормам ПК України, оскільки Мурованська сільська рада ТГ об'єднала ознаки об'єктів, що не підлягають оподаткуванню, передбачені в підпунктах «є» та «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 cm. 266 ПК України, виокремивши новий вид об'єкту, що не підлягає оподаткуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення не діяв у спосіб, встановлений законодавством України, а саме нормами п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ПК України, а тому оскаржуваний абзац «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення є протиправним.
Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції помилково дослідив на відповідність законодавству оскаржуваний абзац в додатку 2 до рішення Мурованської сільської ради від 15.06.2023 № 1394 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2024 рік», а не спірний абзац в Положенні про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ згідно додатку 3 до рішення Мурованської сільської ради від 15.06.2023 № 1394.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд дійшов висновку, що оскаржуваний абзац «є» пункту 2.2.2 частини 2.2 розділу II Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ, яке є додатком 3 до рішення Мурованської сільської ради від 15.06.2023 № 1394 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2024 рік», є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнятий не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачене Конституцією та законами України. А тому в цій частині рішення відповідача потрібно визнати протиправним та нечинним.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп., за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4542 грн 00 коп., а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 7570 грн 00 коп.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 380/3460/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним та нечинним положення, встановлене абзацом «є» підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу II Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ, яке є додатком 3 до рішення Мурованської сільської ради від 15 червня 2023 року № 1394 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2024 рік».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області (код ЄДРПОУ - 04369707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» (код ЄДРПОУ - 32801440) сплачений судовий збір в сумі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула