26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1235/25 пров. № А/857/26835/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 № 091630018186 про відмову у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»; зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області перевести її з 28.01.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058, на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-XII, врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки про складові заробітної плати, видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №№ 5/09-19-10-02, 6/09-19-10-02 від 27.01.2025.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 23.10.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 28.01.2025 звернулася із відповідною заявою про переведення пенсії з виду на вид (з пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу»). Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 № 091630018186 відмовлено у переведенні на пенсію, оскільки період її роботи з 10.09.1984 по 23.02.1994 в Івано-Франківському міськвиконкомі, а також періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.01.1997 по 29.01.2024 не можуть бути зараховані до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.02.2025 № 091630018186 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період її роботи з 10.09.1984 по 23.02.1994 в Івано-Франківському міськвиконкомі, а також періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.01.1997 по 29.01.2024 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 28.01.2025. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах) працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посаді, віднесеної до категорії посад державних службовців, та відсутність 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 відсутнє.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що п.5 Порядку № 622 передбачено врахування заробітної плати на підставі довідок, виданих за формою, встановленою Постановою № 622. Вказує на те, що ні Законом № 889-VIII, ні Законом № 3723-ХІІ, ні Порядком № 622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату. Звертає увагу на те, що нею разом з заявою від 28 січня 2025 року про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» долучено довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії, надані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 27 січня 2025 року за № 5/09-19-10-02 та № 6/09-19-10-02. Зазначає, що вказані довідки відповідають формам довідок, затверджених додатками 4 та 6 до Порядку № 622. Крім того, всі види оплати праці, включені в зазначені довідки, є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України з 12 серпня 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб ( у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу». Вказує на те, що наведене узгоджується з ч. 18 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Наголошує на тому, що станом на 01.05.2016 її стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становив більше 30 років, що на її переконання дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Позивач, 28.01.2025 звернулася із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 № 091630018186 відмовлено позивачу в переведенні пенсії з виду на вид.
Відмова мотивована тим, що згідно даних трудової книжки позивача станом на 01.05.2016 вона обіймала посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області і її стаж державної служби на цю дату становив 2 роки 18 місяців 18 днів, а саме період з 23.02.1994 до 10.01.1997 включно. Також роз'яснено, інші періоди роботи в органах державної податкової служби не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки у зазначені періоди позивачу були присвоєні спеціальні звання «інспектор податкової служби 1 рангу», «радник податкової служби III рангу», «радник податкової та митної справи III рангу». Враховуючи наведене, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.02.2025 № 091630018186 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період її роботи з 10.09.1984 по 23.02.1994 в Івано-Франківському міськвиконкомі, а також періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.01.1997 по 29.01.2024 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 28.01.2025.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення позивача регулюються зокрема Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі - Закон № 889- VIII), Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ (далі - Закон № 372З-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-1V особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ (далі, також - Закон № 3723-ХІІ).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі, також - Закон № 889-VIII), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, з огляду на зміст вищевказаної норми, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIIl займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VlII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02,2019 у справі № 822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17, від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17, від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а.
Відповідно до оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 до мого стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховано період з 23.02.1994 по 10.01.1997.
В той же час, відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.09.1984 підтверджується, що ОСОБА_1 , серед іншого, працювала:
- з 10.09.1984 по 01.06.1992 - на посаді старшого економіста по цінах Міськвиконкому Івано-Франківської ради народних депутатів (запис № 1);
- з 02.06.1992 по 31,03.1993 - на посаді спеціаліста І категорії планово-економічного відділу міськвиконкому Івано-Франківської міської ради (запис 2);
- з 01.04.1993 по 31.07.1994 - на посаді спеціаліста II категорії планово-економічного відділу міськвиконкому;
- 23.02.1994 - прийняла присягу державного службовця; 01.03.1994 - присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №№ 3-5);
- з 01.08.1994 по 30.06.1996 - на посаді спеціаліста II категорії з питань координації, планування випуску товарів народного споживання відділу економіки міськвиконкому (запис № 6);
- з 01.07.1996 по 10.01.1997 - на посаді спеціаліста II категорії сектору аналізу та прогнозів соціально-економічного розвитку території відділу економіки міськвиконкому; 10.01.1997 - звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис №№ 7-8);
- з 21.01.1997 по 12.01.2003 - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу економічного аналізу (з 06.04.1998 - відділу прогнозних надходжень та економічного аналізу, з 04.05.2000 - відділу економічного аналізу та прогнозування податкових надходжень) Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області; 07.04.1998 - присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу» (запис №№ 9-12);
- з 13.01.2003 по 14.11.2005 - на посаді заступника начальника відділу економічного аналізу та прогнозування податкових надходжень Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області; 12.02.2003 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби III рангу» (запис № 13, 14);
- з 15.01.2005 по 30.01.2012 - на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області (запис № 15,16);
- з 31.01.2012 по 20.05.2013 - на посаді головного державного податкового ревізора- інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової служби в Івано-Франківській області (запис № 17);
- з 21.05.2013 по 02.11.2014 - на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю окремих об'єктів і операцій ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; 21.05.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця; 23.12.2013 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу (запис № 19-21);
- з 03.11.2016 по 02.03.2018 - на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб (з 19.02.2016 - управління податків і зборів юридичних осіб) ГУ ДФС в Івано-Франківській області (запис №№ 22-25);
- з 03.09.2018 по 22.10.2019 - на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, взаємодії з питань трансферного ціноутворення та моніторингу звітності управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області (запис №№ 26, 27);
- з 23.10.2019 по 21.12,2020 - на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб (з 03.09.2020 - управління податкового адміністрування) ГУ ДПС в Івано-Франківській області; 23.10.2019 - присвоєно 6 ранг державного службовця (запис №№ 28-30);
- з 22.12.2020 по 30.06.2022 - на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, неприбуткових установ і організацій, спрощеної системи оподаткування та аналізу контрольованих операцій управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (запис №№ 31,32);
- з 01.07.2022 по 29.01.2024 - на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, неприбуткових установ і організацій та спрощеної системи оподаткування управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Івано- Франківській області; 29.01.2024 - звільнена з посади у зв'язку з виходом на пенсію (п.7 ч. 1 та ч. 3 ст.83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2025 № 889-VIII) (запис №№ 33, 34).
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-УІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі, також - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби. Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, в редакції Закону № 404-VII від 04.07.2013, визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб податкових органів в Україні, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі, також - ПК України).
Відповідно до пункту 341.1 статті 341 ПК України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4 статті 342 ПК України).
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Додатково, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 9 статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, які працювали на посадах, робота на яких зараховувалась до стажу, що давала право на одержання пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ утримувався єдиний внесок у розмірі 6,1 бази нарахування єдиного внеску. І тільки при прийнятті Закону № 889-VIII внесено зміни у тому числі і до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким зменшено розмір єдиного соціального внеску, утриманого з платників, які працюють на посадах державних службовців, з 6,1 до 3,6 (відповідні утримання проводилися із моєї заробітної плати).
Отже, період роботи (служби) позивача з 21.01.1997 до 29.01.2024 включно - в податкових (контролюючих) органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а період з 10.09.1984 до 01.05.2016 - до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Щодо не зарахування позивачу до стажу державної служби періодів роботи з 10.09.1984 до 23.02.1994 у Івано-Франківському міськвиконкомі на посаді на посадах «старшого економіста», «спеціаліста II категорії», колегія суддів зазначає таке.
Так, пункт 2 Порядку № 283 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що до стажу державної служби включається час роботи, зокрема:
- на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;
- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Додаток до Порядку № 283 визначав перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, серед яких - виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів і присвоєння їм рангів державних службовців» (втратила чинність 27.10.2001), передбачено, що до сьомої категорії посад відносяться посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Донецькій області безпідставно не зарахувало до стажу державної служби період роботи позивача з 10.09.1984 до 23.02.1994 на посаді старшого економічного спеціаліста Івано-Франківського міськвиконкому та на посадах спеціаліста І, а згодом II категорії планово-економічного відділу Івано-Франківського міськвиконкому.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, шо ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно не зараховано до стажу державної служби позивача період роботи з 10.09.1984 до 23.02.1994 в органах місцевого самоврядування, а також період з 21.01.1997 до 29.01.2024 включно на різних посадах в податкових (контролюючих) органах.
Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на 01.05.2016 (на день набрання чинності Законом № 889-1111) стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становив більше 20 років (з 10.09.1984 по 30.04.2016) і станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 обіймала посаду віднесену до посад державної служби та продовжувала працювати на таких посадах і надалі, а в загальному стаж державної служби позивача становить більше 39 років (з 10.09.1984 по 29.01.2024), що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 від 23.02.1984 та довідкою ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30.01.2024 № 21/09-19-11-01-19.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в перерахунку пенсії - переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», адже у неї наявні всі необхідні умови, визначені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для призначення пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця № 091630018186 від 03.02.2025 прийняте ГУ ПФУ в Донецькій області, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, беручи до уваги висновок суду про те, що відповідачем протиправно, всупереч вимог чинного законодавства України відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, з метою належного та ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог та зарахувати до стажу державної служби період її роботи з 10.09.1984 по 23.02.1994 в Івано-Франківському міськвиконкомі, а також періоди роботи в органах державної податкової служби з 21.01.1997 по 29.01.2024 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 28.01.2025.
У справі, яка розглядалась суд першої інстанції встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у здійсненні перерахунком із переходом на інший вид пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача з пенсії з одного виду пенсії на інший має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про переведення позивача з одного виду пенсії на інший вид, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 300/7721/23.
Поряд з тим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії позивачу, врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки про складові заробітної плати, видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №№ 5/09-19-10-02, 6/09-19-10-02 від 27.01.2025, колегія суддів виходить з такого.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у статті 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні ще не проведено, та відповідно позивач не отримувала відмову у здійсненні такого перерахунку пенсії виходячи із даних, вказаних у довідках за №№ 5/09-19-10-02, 6/09-19-10-02 від 27.01.2025 виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, такі позовні вимоги є передчасними, адже спору в цій частині на час звернення позивача до суду не існує.
Вказані вимоги є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_1 наявні всі необхідні підстави для переведення її на пенсію державного службовця. Однак, вважає передчасними позовні вимоги в частині переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи із стажу та із заробітної плати згідно з довідками про складові заробітної плати, видані Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №№ 5/09-19-10-02 та 6/09-19-10-02 від 27.01.2025.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 300/1235/25 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська