26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18524/25 пров. № А/857/5359/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Коморний О.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 16 грудня 2025 року,
12 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 05 березня 2025 року № 135050017543 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов'язати зарахувати до страхового стажу такі періоди: перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.03.2001 року по 20.09.2001 року; перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 21.09.2001 по 28.01.2009 року; час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 03.03.2022 року по 27.06.2022 року та з 07.07.2022 року по 31.10.2022 року у трикратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці); період роботи в ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» на посаді водія навантажувача з 01.02.2025 року по 07.02.2025 року; період роботи в Комунальній установі Стрийської міської ради «Будинок воїна» на посаді соціального менеджера з 10.02.2025 року по 25 лютого 2025 року; зобов'язати призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02 січня 2025 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилося 55 років. Маючи статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, він набув право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Реалізуючи це право, 25 лютого 2025 року він звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розгляд даної заяви, за принципом екстериторіальності, здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами розгляду поданих документів, відповідачем прийнято рішення від 05.03.2025 № 135050017543 про відмову у призначенні пенсії. Підставою для відмови стала відсутність у позивача необхідного страхового стажу тривалістю не менше 25 років. Згідно з розрахунком пенсійного органу, загальний страховий стаж позивача становить лише 22 роки 06 місяців 11 днів, що унеможливлює призначення пенсії на пільгових умовах. Не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень та вважає його протиправним. В обґрунтування своєї позиції вказує, що відповідач безпідставно та необґрунтовано не зарахував до його страхового стажу значні періоди трудової діяльності. Зокрема, йдеться про періоди перебування у відпустках по догляду за дитиною у 2001-2009 роках. Наголошує, що в цей час він перебував у трудових відносинах з відділом освіти, що підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними наказами роботодавця про надання відпусток, наявність яких також зафіксована Актом перевірки ГУ ПФУ у Львівській області. На переконання позивача, згідно з нормами трудового законодавства, чинного на той час, такі періоди підлягають безумовному зарахуванню до загального та безперервного стажу роботи. Крім того, наголошує на порушенні його прав як військовослужбовця та учасника бойових дій. Він зазначає, що брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час проходження служби у складі діючої армії в період бойових дій має зараховуватися до стажу роботи на пільгових умовах - із розрахунку один місяць служби за три місяці. Проте, відповідач при обчисленні стажу застосував загальний порядок (в одинарному розмірі), що призвело до суттєвого заниження загального показника страхового стажу. За власними підрахунками позивача, з урахуванням усіх спірних періодів у належному обсязі, його страховий стаж значно перевищує необхідні 25 років, а тому він має законне право на призначення пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05 березня 2025 року № 135050017543 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року; періоди проходження військової служби та участі у бойових діях з 03.03.2022 року по 27.06.2022 року та з 07.07.2022 року по 31.10.2022 року у трикратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02 січня 2025 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на часткове зарахування спірних періодів до страхового стажу та на призначення дострокової пенсії як учасник бойових дій. Так, період відпустки по догляду за дитиною з 01.03.2001 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки позивач перебував у трудових відносинах і реалізував гарантоване КЗпП України право на таку відпустку, а тодішнє законодавство не ставило зарахування стажу в залежність від сплати страхових внесків. Водночас період з 01.01.2004 по 28.01.2009 не підлягає зарахуванню, оскільки після набрання чинності Законом № 1058-IV страховий стаж визначається за умови сплати страхових внесків, які за цей період не сплачувалися. Відповідач безпідставно не застосував пільговий порядок обчислення стажу за періоди участі позивача у бойових діях. З огляду на спеціальні норми законодавства про соціальний захист військовослужбовців та положення Порядку № 393, ці періоди повинні бути зараховані до страхового стажу у потрійному розмірі. З урахуванням додатково зарахованих періодів суд дійшов висновку, що загальний страховий стаж позивача перевищує 25 років, а після досягнення 55-річного віку він набув право на призначення дострокової пенсії за віком як учасник бойових дій. Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії у межах тримісячного строку після досягнення пенсійного віку, пенсія підлягає призначенню з 02.01.2025.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, вказує на відсутність інформації про сплату страхових внесків у системі персоніфікованого обліку (форма ОК-5/ОК-7) за ці періоди. На думку відповідача, оскільки пенсія призначається відповідно до Закону України № 1058-IV, що базується на принципах страхового стажу, періоди, за які не сплачено внески, не можуть бути враховані. Також посилається на норми законодавства, які, на його думку, передбачають зарахування часу догляду за дитиною лише для непрацюючих матерів, і не поширюються на батька у даному випадку. Щодо вимоги про кратне обчислення стажу військової служби, зазначив, що пенсійне забезпечення позивача здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачає обчислення стажу в одинарному розмірі на підставі даних про сплачені внески. На переконання відповідача, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема стаття 57, у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки вони регулюють інші види пенсійних відносин.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції, встановлено наступну хронологію трудової діяльності та проходження служби позивача, яка підтверджується матеріалами справи (копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , військовим квитком, довідками та наказами):
01.09.1995 - 25.01.2010: Позивач працював на посаді вчителя фізкультури в Олесницькій основній школі Стрийського району.
19.02.2001 - 20.09.2001: Перебував у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною (сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до досягнення нею трирічного віку (відповідно до наказу № 6 від 15.02.2001).
20.09.2001 - 08.09.2004: Перебував у відпустці по догляду за дитиною (сином) до шестирічного віку без збереження заробітної плати на підставі медичних висновків ЛКК про потребу дитини в домашньому догляді (накази № 25-1 від 20.09.2001, № 58 від 20.09.2002, № 16 від 19.03.2003, № 40 від 09.09.2003).
06.09.2004 - 27.01.2007: Перебував у відпустці по догляду за дитиною (племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до шестирічного віку без збереження заробітної плати згідно з висновками ЛКК (накази № 41 від 06.09.2004, № 26 від 31.08.2005, № 11 від 30.01.2006).
28.01.2007 - 28.01.2009: Перебував у відпустці по догляду за дитиною (племінницею ОСОБА_4 ) до шестирічного віку без збереження заробітної плати (накази № 3 від 29.01.2007, № 2 від 28.01.2008).
03.03.2022 - 27.06.2022: Проходив військову службу та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18.01.2025 № 447).
07.07.2022 - 31.10.2022: Продовжував проходити службу та брати безпосередню участь у бойових діях/заходах із забезпечення оборони України (згідно тієї ж довідки). Позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 07.08.2023).
01.02.2025 - 07.02.2025: Працював на посаді водія навантажувача в ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар».
10.02.2025 - 25.02.2025: Працював на посаді соціального менеджера в Комунальній установі Стрийської міської ради «Будинок воїна».
02 січня 2025 року позивачу виповнилося 55 років.
25 лютого 2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій).
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням відповідача від 05.03.2025 № 135050017543 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. В обґрунтування відмови зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 06 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення дострокової пенсії (необхідно не менше 25 років). Відповідач не зарахував до страхового стажу періоди перебування у відпустках по догляду за дітьми (2001-2009 роки) через відсутність сплати страхових внесків, а періоди військової служби зарахував в одинарному розмірі.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05 березня 2025 року № 135050017543 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року; періоди проходження військової служби та участі у бойових діях з 03.03.2022 року по 27.06.2022 року та з 07.07.2022 року по 31.10.2022 року у трикратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) відповідно до статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02 січня 2025 року.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо зарахування періодів перебування у відпустці по догляду за дитиною колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у спірний період перебував у трудових відносинах з відділом освіти (працював вчителем), що підтверджується записами у трудовій книжці та наказами про надання відпусток.
Для правильного вирішення спору щодо зарахування періодів догляду за дитиною до стажу необхідно розмежувати правове регулювання до 01.01.2004 (набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV) та після цієї дати.
Щодо періоду з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 1 січня 2004 року питання пенсійного забезпечення та обчислення стажу регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII. Стаття 56 Закону № 1788-XII визначає перелік періодів, що зараховуються до стажу роботи. Пункт «є» цієї статті передбачає зарахування часу догляду за малолітніми дітьми непрацюючої матері, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, позивач у цей період перебував у трудових відносинах, а отже на нього поширювалися гарантії Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Статтею 181 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері або батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною.
Частина друга цієї статті містить імперативну норму: відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Незважаючи на те, що стаття 56 Закону № 1788-XII містить формулювання щодо «непрацюючої матері», положення статті 181 КЗпП України мають перевагу як такі, що покращують становище особи та безпосередньо регулюють трудові відносини працюючих осіб.
Оскільки позивач був працевлаштований і реалізував своє законне право на відпустку по догляду за дитиною як батько, цей період є періодом трудової діяльності. Відсутність сплати страхових внесків у цей період (до запровадження персоніфікованого обліку та системи загальнообов'язкового пенсійного страхування) не може бути підставою для позбавлення права на зарахування стажу, оскільки така сплата не була умовою зарахування стажу згідно з діючим на той час законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період з 01.03.2001 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо пільгового (кратного) обчислення стажу колегія суддів зазначає таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу та брав безпосередню участь в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у періоди з 03.03.2022 по 27.06.2022 та з 07.07.2022 по 31.10.2022. Вказані обставини підтверджуються Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18.01.2025 № 447 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 07.08.2023.
Відповідач зарахував вказані періоди до страхового стажу позивача в одинарному розмірі («день за день»), посилаючись на положення Закону України № 1058-IV. Проте, така позиція суб'єкта владних повноважень є помилковою та не ґрунтується на нормах спеціального законодавства.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Спеціальною нормою, яка регулює пільгове обчислення стажу за час перебування на фронті та участі в бойових діях, є стаття 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Відповідно до абзацу другого статті 57 Закону № 1788-XII, військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Порядок обчислення строків служби для призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).
Підпунктом «а» пункту 3 Порядку № 393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Колегія суддів наголошує, що Закон № 1058-IV є загальним законом, що регулює пенсійне забезпечення, тоді як Закон № 2011-XII та стаття 57 Закону № 1788-XII є спеціальними нормами, що встановлюють додаткові гарантії для осіб, які виконували військовий обов'язок в умовах бойових дій. При конкуренції загальної та спеціальної норм права застосуванню підлягає спеціальна норма. Звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається (стаття 22 Конституції України).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не застосував пільговий порядок обчислення стажу позивача. Періоди з 03.03.2022 по 27.06.2022 та з 07.07.2022 по 31.10.2022 підлягають зарахуванню до страхового стажу у потрійному розмірі (один місяць служби за три місяці).
Щодо наявності права на призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Для набуття права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV необхідна сукупність двох умов:
1. досягнення чоловіком віку 55 років;
2. наявність страхового стажу не менше 25 років.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем у спірному рішенні, безспірний страховий стаж позивача, обчислений пенсійним органом, становить 22 роки 06 місяців 11 днів.
На виконання цього рішення суду до вказаного страхового стажу підлягають додатковому зарахуванню наступні періоди:
Період перебування у відпустці по догляду за дитиною з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року, що становить 2 роки 10 місяців.
Різниця між обчисленням стажу за періоди участі у бойових діях у потрійному розмірі та одинарному розмірі (додатково 2 місяці за кожен місяць служби). Враховуючи загальну тривалість участі у бойових діях (близько 8 місяців), додатковому зарахуванню підлягає ще близько 1 року 4 місяців страхового стажу.
Шляхом арифметичного підсумовування наявного (безспірного) стажу та періодів, що підлягають зарахуванню за рішенням суду, загальний страховий стаж позивача становитиме понад 26 років (22 роки + 2 роки + 1 рік і більше), що перевищує законодавчо встановлений мінімум у 25 років.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача наявний необхідний страховий стаж, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Щодо вікового цензу, то судом першої інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, 02 січня 2025 року він досяг 55-річного віку.
Враховуючи наявність необхідного віку (55 років), статусу учасника бойових дій та страхового стажу понад 25 років (з урахуванням зарахованих судом періодів), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув право на призначення дострокової пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Зокрема, пункт 1 частини першої цієї статті встановлює спеціальне правило для пенсій за віком: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, 55-річного віку він досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме з цієї дати у нього виникло право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Звернувся позивач до територіального органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою 25 лютого 2025 року. Колегія суддів констатує, що звернення відбулося в межах тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку. Враховуючи викладене, а також імперативні приписи статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія позивачу повинна бути призначена з дати виникнення права, а саме з 02 січня 2025 року.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 380/18524/25 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар