27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1858/25 пров. № А/857/26738/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Матуляк Я.П. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1858/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 23 січня 2025 року за № 2117/39/2025,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 23.01.2025 за № 2117/39/2025.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що рішенням Солотвинської селищної ради від 23.01.2025 за № 2117/39/2025 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка входить в межі та площу земельної ділянки, яка перейшла у користування ОСОБА_1 і щодо якої, розпорядження Івано-Франківської районної військової адміністрації за №5 від 11.01.2024, позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва бази відпочинку. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує її права.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що прийнявши рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою вищевказаної земельної ділянки третій особі, жодним чином не порушив права позивача, який також скористався своїм правом і виготовив технічну документацію на земельну ділянку щодо якої, вважає, існує спір. Водночас, суд зазнаив, що позивачем не надано до суду жодних доказів того, що земельна ділянка щодо якої ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проектної документації входить в межі та площу земельної ділянки кадастровий номер 2620482002:01:001:0332 за адресою АДРЕСА_1 , на якій розміщено об'єкт незавершеного будівництва, власником якого є ОСОБА_1 .
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду надано по факту на земельну ділянку, яка входить до складу земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подану на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що на підставі Акта про проведення електронних торгів від 25.10.2022, приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу видано свідоцтво про право власності на об'єкт незавершеного будівництва та внесено відомості до державного реєстру речових прав, згідно якого ОСОБА_1 є власником об'єкта незавершеного будівництва - бази відпочинку готовністю 8%, який розташований на земельній ділянці площею 1,5430 га, кадастровий номер 2620482002:01:001:0332 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.32, 36).
Земельна на якій розташовано об'єкт, власником якого стала позивач, перебувала у постійному користуванні Дочірнього підприємства «Івано-Франківськ облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що підтверджується Актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №080859 (а.с.29, 30).
Розпорядженням Івано-Франківської районної військової адміністрації за №5 від 11.01.2024 надано дозвіл (згоду) ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,5430 га кадастровий номер 2620482002:01:001:0332 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.27).
Як наслідок, позивач розпочала розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В процесі виготовлення та погодження технічної документації, позивачем отримано інформацію про те, що рішенням Солотвинської селищної ради від 23.01.2025 за № 2117/39/2025 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 0,30 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням орган місцевого самоврядування розпорядився земельною ділянкою в користь ОСОБА_2 площею 0,30 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка, на її думку, входить в межі та площу земельної ділянки кадастровий номер 2620482002:01:001:0332 за адресою АДРЕСА_1 , на якій розміщено об'єкт незавершеного будівництва, власником якого є ОСОБА_1 .
Вважаючи рішення Солотвинської селищної ради від 23.01.2025 за № 2117/39/2025 протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Зі змісту частин 6 та 7 ст. 118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
З аналізу наведеного вбачається, що за результатом розгляду розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою приймає рішення, як розпорядчий акт, яким і вирішується вказане питання про затвердження проекту.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Івано-Франківської районної військової адміністрації за №5 від 11.01.2024 надано дозвіл (згоду) ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,5430 га кадастровий номер 2620482002:01:001:0332 за адресою АДРЕСА_1 , а рішенням Солотвинської селищної ради від 23.01.2025 за № 2117/39/2025 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 0,30 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, позивач вважає, що оскаржуваним рішенням орган місцевого самоврядування розпорядився земельною ділянкою в користь ОСОБА_2 площею 0,30 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка, на її думку, входить в межі та площу земельної ділянки кадастровий номер 2620482002:01:001:0332 за адресою АДРЕСА_1 , на якій розміщено об'єкт незавершеного будівництва, власником якого є ОСОБА_1 .
Разом з цим, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.11.2022 справа № 420/2218/19.
Так, касаційним судом по вказаній справі було зазначено наступне: «Колегія суддів наголошує, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Водночас, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.
Зміст статті 79-1 ЗК України свідчить, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, що полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Також не є визначальним за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 28.02.2020 у справі № 461/1257/17».
Відтак, доводи відповідача щодо того, що за відсутності рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 0,30 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , така земельна ділянка не сформована, тому й немає можливості встановити чи входить вказана земельна ділянка до складу земельної ділянки щодо якої надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою позивачу, на думку суду є обґрунтованими.
При цьому, суд першої інстанції правильно виснував, що рішення відповідача про надання третій особі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 300/1858/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула