27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24745/24 пров. № А/857/25344/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року (ухвалене головуючим суддею Чаплик І.Д. у м.Львові) у справі № 380/24745/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), оформлене у вигляді резолюції на рапорті військовослужбовця про звільнення з військової служби, щодо відмови у задоволенні рапорту солдата, номера обслуги гранатометного взводу 3-ого механізованого батальйону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), звільнити з військової служби солдата, номера обслуги гранатометного взводу НОМЕР_4 механізованого батальйону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із сімейними обставинами, а саме: необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він долучив до рапорту всі необхідні документи, які підтверджують наявність у нього права на звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявність у родичів ОСОБА_2 інвалідності сама по собі не свідчить про їхню потребу у постійному сторонньому догляді як підстави для звільнення позивача з військової служби. Надані відповідачу та долучені до матеріалів справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії та висновки ЛКК містять відомості про встановлення групи інвалідності та неможливість здійснення догляду за іншими особами, однак не містять відомостей про наявність у них потреби в постійному догляді.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що згідно долучених до рапорту додатків, копії яких також наявній в матеріалах справи, всі інші члени сім'ї першої та другої групи споріднення ОСОБА_2 , є особами з інвалідністю. Крім того, у доньки та брата ОСОБА_2 наявні заключення ЛКК, які вказують, що за станом здоров'я останні не можуть доглядати свою родичку - мати апелянта.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 . Батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №697254 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності безтерміново.
Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Добротвірська міська лікарня» №180, ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги та догляду. Згідно з висновком №189 ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду вдома.
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги гранатометного взводу 3-ого механізованого батальйону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади.
28.10.2024 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із сімейними обставинами, а саме: необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До рапорту були долучені: копія паспорта та РНОКПП позивача; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №697254; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копія висновку Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Добротвірська міська лікарня» №180 та №189; копія акту обстеження матеріально-побутових умов Стародобротвірського старостинського округу Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області від 11.10.2024 №333 про те, що ОСОБА_2 проживає одна та потребує тривалого лікування; заява ОСОБА_2 про те, що у неї є двоє дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про те, що позивач проживає разом з нею, надає їй допомогу в самообслуговуванні та здійснює догляд за нею, тому крім позивача відсутні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 ; копія витягу про зареєстрованих у будинку осіб, виданого Стародобротвірським старостинським округом Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області про те, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копія паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення та свідоцтва про народження ОСОБА_4 (прізвище до одруження - ОСОБА_5 ); копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 серії НОМЕР_8 ; копія довідки серії ЛВА-1 №317513 про встановлення ОСОБА_7 1 групи інвалідності; копія висновку Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Добротвірська міська лікарня» №205 про те, що ОСОБА_4 за станом здоров'я не може здійснювати догляд за іншими особами; заява ОСОБА_4 про те, що вона не може здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 ; копія акту про встановлення факту не проживання громадянки, виданого Стародобротвірським старостинським округом Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області про те, що ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_3 , але фактично проживає у АДРЕСА_4 з 09.06.2018; копія паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення та свідоцтва про народження ОСОБА_8 (прізвище до одруження - ОСОБА_9 ), яка є сестрою ОСОБА_2 ; копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №620083, згідно з якою ОСОБА_8 встановлено третю групу інвалідності; копію паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення та свідоцтва про народження ОСОБА_10 , який є братом ОСОБА_2 , копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №726688, згідно з яким ОСОБА_10 встановлено ІІІ групу інвалідності; копія паспорта, РНОКПП та пенсійного посвідчення ОСОБА_11 , який є братом ОСОБА_2 , копія довідки серії ЛВА-1 №331999 про встановлення ОСОБА_11 ІІ групи інвалідності; довідка лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області від 01.10.2024 про те, що ОСОБА_11 є особою з інвалідністю ІІ групи та не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Тимчасово виконуючим обов'язків - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 було складено висновок від 30.10.2024, з якого вбачається, що додані солдатом ОСОБА_1 документи до рапорту не підтверджують наявність підстав для звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, оскільки у його матері наявні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, яким не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК. Солдату ОСОБА_1 необхідно долучити до рапорту документи (рішення МСЕК чи ЛКК), які підтверджуватимуть, що члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_12 потребують постійного догляду за рішенням МСЕК чи ЛКК, а також акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ТЦК та СП.
Відтак вказаний рапорт було залишено без реалізації.
Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015, (далі - Закон № 389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закон № 389-VIII).
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги гранатометного взводу 3-ого механізованого батальйону НОМЕР_3 окремої механізованої бригади.
Так, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на момент подання рапорту про звільнення) передбачено виключний перелік підстав звільнення військовослужбовці, які проходять військову службу під час дії воєнного стану.
Так, пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом 13 пп. 3 ч. 12 цієї ж статті передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).
Згідно з пп. 1 п. 225 розділу ХІІ Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1, 2 частини п'ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 розділу ХІІ Положення № 1153/2008 передбачено, що: військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).
Так пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України є рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що військовослужбовці які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану, за наявністю таких умов:
необхідність здійснювати постійний догляд одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач подав 28.10.2024 подав рапорт про звільнення зі служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю з числа осіб з інвалідністю II групи.
На підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивачем до рапорту були долучені: копія паспорта та РНОКПП позивача; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №697254; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копія висновку Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Добротвірська міська лікарня» №180 та №189; копія акту обстеження матеріально-побутових умов Стародобротвірського старостинського округу Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області від 11.10.2024 №333 про те, що ОСОБА_2 проживає одна та потребує тривалого лікування; заява ОСОБА_2 про те, що у неї є двоє дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про те, що позивач проживає разом з нею, надає їй допомогу в самообслуговуванні та здійснює догляд за нею, тому крім позивача відсутні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 ; копія витягу про зареєстрованих у будинку осіб, виданого Стародобротвірським старостинським округом Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області про те, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копія паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення та свідоцтва про народження ОСОБА_4 (прізвище до одруження - ОСОБА_5 ); копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 серії НОМЕР_8 ; копія довідки серії ЛВА-1 №317513 про встановлення ОСОБА_7 1 групи інвалідності; копія висновку Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Добротвірська міська лікарня» №205 про те, що ОСОБА_4 за станом здоров'я не може здійснювати догляд за іншими особами; заява ОСОБА_4 про те, що вона не може здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 ; копія акту про встановлення факту не проживання громадянки, виданого Стародобротвірським старостинським округом Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області про те, що ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_3 , але фактично проживає у АДРЕСА_4 з 09.06.2018; копія паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення та свідоцтва про народження ОСОБА_8 (прізвище до одруження - ОСОБА_9 ), яка є сестрою ОСОБА_2 ; копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №620083, згідно з якою ОСОБА_8 встановлено третю групу інвалідності; копію паспорта, РНОКПП, пенсійного посвідчення та свідоцтва про народження ОСОБА_10 , який є братом ОСОБА_2 , копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №726688, згідно з яким ОСОБА_10 встановлено ІІІ групу інвалідності; копія паспорта, РНОКПП та пенсійного посвідчення ОСОБА_11 , який є братом ОСОБА_2 , копія довідки серії ЛВА-1 №331999 про встановлення ОСОБА_11 ІІ групи інвалідності; довідка лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області від 01.10.2024 про те, що ОСОБА_11 є особою з інвалідністю ІІ групи та не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таке положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до п. 27 Положення № 1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема:
для I групи стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для ІІ групи стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;
для III групи інвалідності стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Визначення терміна «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у матері позивача, крім нього самого, є родичі: брат ОСОБА_10 , брат ОСОБА_11 , сестра ОСОБА_8 та донька ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що вказані родичі не можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 згідно з висновками ЛКК у зв'язку з незадовільним станом здоров'я та наявності інвалідності. Проте з вказаних висновків ЛКК встановлено лише, що вказані особи не можуть здійснювати догляд за матір'ю позивача, в той час як у вказаних висновках відсутня інформація про наявність у них необхідності у постійному сторонньому догляді.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Суд звертає увагу, що у наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду, допомоги.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге є ознакою безперервності надання такого догляду. Відтак, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Більше того, систематичний аналіз Положення №1317 вказує на те, що визначення групи інвалідності не передбачає автоматичного, безумовного встановлення для такої особи постійного стороннього догляду, за деякими вичерпними винятками, визначеними коментованим нормативно-правовим актом.
На користь вказаного свідчать приписи пункту 26, 27 Положення №1317, за якими особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Водночас, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Відтак, наявність у родичів ОСОБА_2 інвалідності сама по собі не свідчить про їхню потребу у постійному сторонньому догляді як підстави для звільнення позивача з військової служби. Надані відповідачу та долучені до матеріалів справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії та висновки ЛКК містять відомості про встановлення групи інвалідності та неможливість здійснення догляду за іншими особами, однак не містять відомостей про наявність у них потреби в постійному догляді.
Інших доказів відсутності у ОСОБА_2 родичів першого або другого ступеня споріднення або наявності у них потреби в постійному догляді, що б зумовило висновок про необхідність звільнення ОСОБА_1 з військової служби з метою здійснення відповідного догляду самостійно, позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю з інвалідністю ІI групи, як підстави на звільнення з військової служби згідно вимог ст. 26 Закону № 2232-XII.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 380/24745/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула