79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.12.10 Справа № 9/78 (2010) (13/159)
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув апеляційну скаргу “Державного підприємства “Донецька залізниця”від 30.08.2010р. № 101/0496
на рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2010р.
у справі № 9/78 (2010) (13/159)
за позовом “Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень”, м. Ясинувата Донецької області (надалі ДП “Донецька залізниця”)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця”, м. Львів (надалі ТОВ “Тисмениця”)
про стягнення штрафу в розмірі 140685,00 грн.
за участю представників
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Велика О.В. -представник.
Повна постанова складена 07.02.2011р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2009 р. у справі № 13/159 (суддя Станько Л.Л.) у задоволенні позовних вимог ДП “Донецька залізниця” відмовлено. Рішенням мотивовано тим, зокрема, що неправильне зазначення ТОВ “Тисмениця” маси вантажу у накладних № 36418170 та № 36232894 сталось не з його вини, оскільки зважування вантажу проводилось вагами, які не є його власністю, а відтак воно не повинно нести відповідальність.
Постановою Вищого господарського суду від 17.03.2010р. рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2009р. у справі № 13/159 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2010 р. у справі № 9/78 (2010) (13/159) у задоволенні позовних вимог ДП “Донецька залізниця” відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст. 216, 218 ГК України, ст. 908 ЦК України, ст. ст. 24, 122, 129 Статуту залізниць України та, зокрема, тим, що в даному випадку вина Відповідача відсутня, а отже він не повинен нести юридичної відповідальності за дії третіх осіб, що прямо відповідає передбаченим п. 6 ст. 3 ЦК України принципам справедливості та розумності, на яких ґрунтуються цивільні відносини.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДП “Донецька залізниця” звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2010р. по справі №9/78 (2010) (13/159) та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що судом невірно вирахувано похибку зважування. При цьому, скаржник зазначає, що зважування вантажу на різних вагах (на станції відправлення -на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення -на 100-150-тонних вагонних вагах) не є порушенням способу визначення маси вантажу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх. № канцелярії суду 12423 від 29.11.2010р.) про розгляд справи без участі його представника.
З врахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника скаржника.
Розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне:
17 лютого 2009р. ТОВ «Тисмениця»(Вантажовідправник) зі станції відправлення Скнилів ДГТО «Львівська залізниця»на підставі залізничної накладної № 36418170 у вагоні № 60535952 було відправлено на адресу ВАТ ММК м. Ілліча вантаж: брухт та відходи чавунові (лом и отходы чугунные) (вид 505).
Як зазначено у залізничній накладній № 36418170, яка підписана начальником станції відправлення Скнилів Львівської залізниці - 12.02.2009р., вантаж у вагонах був зважений вантажовідправником на 150 т вазі, маса вантажу становила: брутто 92 000 кг, тара 24 000 кг, нетто 68 000 кг.
Правильність внесення до Накладної № 36418203 відомостей підтверджується підписом повноважного представника та відтиском печатки вантажовідправника, що відповідає вимогам п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084.
Згідно відтиску календарного штемпеля станції Скнилів Львівської залізниці на Накладній № 36418203 (зворот накладної, а.с. 9), вантаж: брухт та відходи чавунові (лом и отходы чугунные) (вид 505) у вагоні № 60535952, був прийнятий до перевезення 17.02.2009р. та відправлений на адресу ВАТ ММК м. Ілліча 17.02.2009р.
22 лютого 2009р. на станції Маріуполь-Сортувальна «ДП «Донецька залізниця»проведено контрольне зважування вагону, при якому виявлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично вага брутто склала 87400 кг, нетто - 63400 кг, тара - 24000 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 4 600 кг.
За результатами контрольного зважування, «ДП «Донецька залізниця»було складено Комерційний акт № БН 698810/24 від 22 лютого 2009р.
Як вбачається з Комерційного акта БН 698810/24 від 22 лютого 2009р., вантаж прибув в технічно і комерційно справному вагоні, люки у вагоні справні та закриті, навантаження у вагонах рівномірне, на рівні бортів до повної вмістимості вагона. Поверхня вантажу вкрита металевими листами, які марковані вапном. Листове покриття та маркіровка не порушені, виємок та заглибин немає.
За неправильне вказання відповідачем у перевізному документі маси вантажу, позивач, в порядку ст.ст. 112, 118 Статуту залізниць України, звернувся до суду з позовом у даній справі .
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, зокрема, що в даному випадку вина Відповідача -відсутня, а отже він не повинен нести юридичної відповідальності за дії третіх осіб, що прямо відповідає передбаченим п. 6 ст. 3 ЦК України принципам справедливості та розумності, на яких ґрунтуються цивільні відносини.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт»розрахунки відправників і одержувачів вантажу з підприємствами залізничного транспорту, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 затверджено Статут залізниць України, на підставі якого затверджуються Правила перевезення вантажів, Технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, інші нормативні акти.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті є без виключення обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст.ст. 3, 4 Статуту).
На підставі Статуту розроблені і затверджені Правила перевезення вантажів залізничним транспортом України, складовою яких є Правила оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084 (ст.ст. 6, 23, 24 Статуту).
Відповідно до розділу 4 даних Правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен надати станції навантаження комплект перевізних документів. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Графи комплекту перевізних документів, які заповняються вантажовідправником перелічені в п. 2.1 розділу 4 Правил. Вантажовідправник обов'язково повинен зазначити повне найменування, поштову адресу та цифровий код одержувача, точне найменування станції та залізниці призначення вантажу і код станції.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у відповідності зі ст. 118 Статуту, а саме: у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Пунктом «а»ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах, засвідчується комерційним актом.
Факт неправильного зазначення вантажовідправником у Накладній № 36418170 (станція відправлення Скнилів ДГТО «Львівська залізниця») відомостей про масу вантажу підтверджений Комерційним актом № БН 698810/24 від 22 лютого 2009р.
За приписами ст. 24 Статуту відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній несуть вантажовідправники.
Однак, як правомірно встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, маса вантажу у вагоні № 60535952 була визначена на вагонних вагах станцією Скнилів Львівської залізниці, тобто -безпосередньо залізницею. А ТОВ «Тисмениця»при заповненні залізничної накладної виконано лише вписування цифр, які безпосередньо були вказані станцією відправлення.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи Договором № 584 про організацію перевезення вантажів, укладеним між ТОВ «Тисмениця»та ДТГО «Львівська залізниця», проведеним між останніми розрахунком за перевезення та надані залізницею послуги від 07.10.2008р. з Додатком №1 -Протокол узгодження ставок зборів за додаткові послуги при перевезенні вантажів на ДТГО «Львівська залізниця», Договором № 282 про організацію перевезення вантажів та проведеним розрахунком за перевезення та надані залізницею послуги від 30.07.2008р. із Додатком №1 -Протокол № 614 від 30.07.2008р. про узгодження ставок зборів за додаткові послуги при перевезенні вантажів на Львівській залізниці, а також Договором № 379 від 30.07.2008р. про перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами і виконання експедиторських операцій, згідно Тарифного керівництва № 1 Статуту залізниць України.
Вказаними Договорами та додатками до них передбачено надання Залізницею відповідачу послуг по зважуванню та перевірці маси вантажів при їх прийомі, видачі та перевантаженні.
Факт зважування залізницею 17.02.2009р. вантажу у вагоні № 60535952 (станція Скнилів ДГТО «Львівської залізниці») підтверджується також записом у Книзі № 1 зважування вантажів на вагонних вагах станції Скнилів.
Вартість наданих Залізницею послуг включена до Накопичувальної картки № 12020377 зборів за роботи та штрафи, пов'язані з перевезенням вантажів (вантажобагажу) за період з 17.02.2009р. по 19.02.2009р. і відповідачем оплачена, про що вчинено запис у Накладній товарним касиром вказаної станції.
Відповідно до п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів, якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу до кількості зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити ) або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу.
У відповідності до приписів ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки зважування вантажу у вагоні № 60535952 здійснювалось самою залізницею (на станції відправлення: Скнилів ДГТО «Львівська залізниця») і ніяких зауважень з боку залізниці при зважуванні вагону та при оформленні перевізних документів при прийнятті вантажу до перевезення -17.02.2009р. не було, то в даному випадку з боку відповідача порушення чинного законодавства - відсутні.
Як вбачається із самої Накладної № 36418170, така підписана начальником станції Скнилів -12.02.2009р., зважування вантажу проводилося вказаною станцією Скнилів -17.02.2009р. на вагонних вагах (150 т) станції Скнилів, про що вчинено відповідний запис у Книзі № 1 зважування вантажів на вагонних вагах станції Скнилів Львів ж.д. (Форми ГУ-36) (сторінка Книги -3-я, рядок третій -зверху). За зважування вантажу у цьому вагоні працівником залізниці - товарним касиром станції Скнилів - ОСОБА_1 виписано Накопичувальну картку № 12020377 (Форма ФДУ-92) зборів за роботи та штрафи, пов'язані з перевезенням вантажу (вантажобагажу) за період з 17.02.2009р. по 19.02.2009р., яка теж підписана товарним касиром станції Скнилів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність заявленого позову.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2010 р. у справі № 9/78 (2010) (13/159) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.