73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
01.02.2011 Справа № 3/4-ПД-11
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції " Райффайзен Банк "Аваль", м. Херсон
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Євробетон", м. Херсон
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзіт Інвест", м. Херсон
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача - Колібабчук О.А. юрисконсульт дов. б/н від 05.11.2009 р.
від відповідача-1: - не прибув.
від відповідача-2: - не прибув.
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен Банк "Аваль" (позивач) звернулося до суду з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Євробетон", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзіт Інвест" про визнання договору купівлі-продажу №974745 від 10.02.2010 р. недійсним.
16 грудня 2010 року позивач надав заяву про забезпечення позову.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а також надав клопотання, в якому просить залучити до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача Інспекцію Держтехнагляду Білозерського району Херсонської області, та клопотання про застосування правових наслідків недійсності правочину.
Відповідачі не скористалися своїм правом на судовий захист: в судове засідання не прибули, відзиву та витребуваних судом документів не надали, причини неявки не повідомили. Повідомленнями про вручення поштових відправлень підтверджується, що ухвалу про порушення справи відповідачі отримали 20.12.2010 року; ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.02.2011 року відповідачі отримали 15.01.2011 р. Враховуючи викладене, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про дату і місце розгляду справи, тому суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
17 вересня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»(далі -Банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Євробетон»(далі -ТОВ ПФГ «Євробетон», позичальник, відповідач-1) укладено Кредитний договір №010/04-02/2486 (далі -кредитний договір).
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(позивач) є правонаступником ВАТ «Райфайзен Банк Аваль»відповідно до п.1.3. Статуту, зареєстрованого 05.11.2009 р.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ ПФГ «Євробетон»було надано кредит у розмірі 437934,00 грн. з кінцевим строком погашення -до 12.09.2010 року.
З метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов»язань за Кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»(заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Євробетон»(заставодавець) укладено Договір застави основних засобів від 18.09.2009 р. (далі -Договір застави), за умовами якого ТОВ ПФГ «Євробетон»передала в заставу Банку належні йому основні засоби -навантажувач Manitou BF MLT731 з ковшем СВА 2000 S3 L 2450 2005 року випуску, заводський номер 1210211, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Білозерською ІДТН України в Херсонській області 25 грудня 2008 року, що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул..Домобудівна, 11 заставною вартістю 255226,00 грн. (далі -навантажувач).
Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2009 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про обтяження заставою зазначеного рухомого майна. Термін дії обтяження встановлювався до 21.09.2014 р.
30.08.2010 року під час перевірки заставного майна працівниками Банку було встановлено факт відсутності навантажувача Manitou BF MLT731 з ковшем СВА 2000 S3 L 2450 2005 року випуску, заводський номер 1210211, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується актом № 16 (а.с.39).
В подальшому Банку стало відомо, що 10.02.2010 року на підставі договору купівлі-продажу №974745 (а.с.48) через Українську товарну біржу ТОВ ПФГ «Євробетон»продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Транзіт-Інвест»(відповідач-2) навантажувач Manitou BF MLT731 з ковшем СВА 2000 S3 L 2450 2005 року випуску, заводський номер 1210211, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Матеріалами справи підтверджується, що Інспекцією Держтехнагляду Білозерськогорайону Херсонської області було знято з обліку та перереєстровано на ТОВ «Агро-Транзіт-Інвест»навантажувач Manitou BF MLT731 з ковшем СВА 2000 S3 L 2450 2005 року випуску, заводський номер 1210211.
Пунктом 2.9. Договору застави передбачено, що заставодавець не має права розпоряджатись заставленим майном без згоди заставодержателя. Відчуження заставленого майна допускається за згодою заставодержателя при умові переходу до нового заставодавця боргу, забезпеченого заставою.
Враховуючи викладене, суд констатує, що продаж навантажувача було здійснено в порушення умов Договору застави - без погодження з заставодержателем.
Відповідно до статті 185 Господарського процесуального кодексу України до укладення господарських договорів на біржах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.
За приписами ст.650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Згідно пункту 4 ст.656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу, або не випливає з їхньої суті.
Відповідно до вимог ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу»заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Судом встановлено, що зазначені вимоги Закону України «Про заставу»ТОВ ПФГ «Євробетон»не були виконані.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що особа, яка придбала рухоме майно у боржника, який не мав права на його відлучення, вважається добросовісним набувачем за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.
Відповідно до пункту 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
За приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
Згідно пункту 2 Роз»яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/602 від 24.12.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних із застосуванням Закону України «Про заставу»- у разі, коли предмет застави згідно із законом чи договором перебуває у володінні заставодавця або третьої особи і право застави виключає можливість продати чи передати будь-кому заставлене майно, проте заставодавець протягом дії застави це вчинить, заставодержатель вправі звернутися до господарського суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.
В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Оскільки Договір купівлі-продажу №974745 від 10.02.2010 року, укладений між ТОВ ПФГ «Євробетон»та ТОВ «Агро-Транзіт-Інвест», суперечить п.2.9. Договору застави, укладений з порушеннями вимог чинного законодавства, господарський суд вважає правомірними та задовольняє вимоги позивача про визнання цього договору недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред»явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»№01-8/211 від 07.04.2008 р. передбачено, що згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК України господарський суд також може вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.
В судовому засіданні 01.02.2011 року позивач звернувся з клопотанням про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та просить зобов»язати ТОВ «Агро-Транзіт Інвест»повернути ТОВ ПФГ «Євробетон»навантажувач Manitou BF MLT731 з ковшем СВА 2000 S3 L 2450 2005 року випуску, заводський номер 1210211.
З огляду на викладене та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку задовольнити вищевказану вимогу позивача.
Також позивач в клопотанні просить зобов»язати Інспекцію Держтехнагляду Білозерського району Херсонської області в порядку реституції скасувати державну реєстрацію транспортного засобу навантажувача Manitou BF MLT731 з ковшем СВА 2000 S3 L 2450 2005 року випуску, заводський номер 1210211 за ТОВ «Агро-Транзіт Інвест». Суд відхиляє вищевказане клопотання, оскільки Інспекція Держтехналгляду Білозерського району Херсонської області не є стороною по справі.
Суд відмовляє позивачу в клопотанні про залучення до справи Інспекції Держтехнагляду Білозерського району Херсонської області в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача з огляду на наступне.
По-перше, рішення по справі не впливає на права та обов»язки останньої. Інспекція Держтехнагляду Білозерського району Херсонської області не знаходиться ні з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
По-друге, з жодною із сторін по справі у Інспекції Держтехнагляду Білозерського району Херсонської області немає правового зв»язку.
Вищий господарський суд України в п. 1.6 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") звертає увагу на те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Належних доказів в розумінні ст.32, 33 ГПК України на підтвердження своєї позиції позивач не надав.
Щодо вимог про застосування заходів до забезпечення позову (а.с.72), суд залишає їх без задоволення, врахувавши наступне.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.
Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.
Клопотання позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.
Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.
З огляду на неявку представників відповідачів, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд
1.Позов задовольнити в повному обсязі.
2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу №974745 від 10.02.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Євробетон»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Транзіт Ін вест».
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Євробетон»(73000, м.Херсон, вул..Домобудівна, буд.11, п/р 26007150586 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 33277676) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Херсонської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(73000, м.Херсон, вул..Червонофлотська, 17, р/р 29095653 в ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 352093, код ЄДРПОУ 22761811) в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В.Людоговська
Повне рішення складено 04.02.2011 р.