Справа № 580/9876/25 суддя першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
27 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Воловика С.В.,
суддів - Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Бетіна М.О.,
представника позивача - Багрія І.О.,
представника відповідача - Покотілової І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 580/9876/25 за позовом приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» (далі - позивач, ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС») звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області), у якій просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2025 № 9026/23-00-07-04-01 та № 9028/23-00-07-04-01.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву задоволено, згадані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано з тих підстав, що первинні документи, якими оформлені господарські операції з ТОВ «ЛІОБА», ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ», складені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документам юридичної сили й доказовості, що свідчить про реальність цих господарських операцій, наявність підстав для їх відображення у податковому обліку та, як наслідок, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з указаним рішенням, ГУ ДПС у Черкаській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що за результатами документальної позапланової перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що незважаючи на наявність первинних документів бухгалтерського обліку, господарські операції ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» з ТОВ «ЛІОБА», ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ», є нереальними, не спрямованими на настання правових наслідків, обумовлених ними, та проведеними з метою надання податкової вигоди позивачу.
Так, за результатами дослідження первинних документів за господарською операцією з ТОВ «ЛІОБА», було встановлено, що в актах надання послуг відсутні дані, що дозволяють ідентифікувати відповідальну особу за здійснення та оформлення господарської операції від замовника (на документах наявна лише печатка ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» та реквізит «Директор» без зазначення ПІБ чи посади особи, яка підписала документ); відсутня розшифровка підпису, що унеможливлює підтвердження повноважень особи, яка склала або прийняла документи; відсутній наказ на відрядження директора або іншої уповноваженої особи ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» до міста Львова для підписання відповідних документів; штатна чисельність працівників ТОВ «ЛІОБА» є недостатньою для фізичного виконання обумовленого договором обсягу робіт.
Крім того, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ЛІОБА» не здійснювало придбання послуг у третіх осіб, які б могли забезпечити виконання умов договору, укладеного з позивачем.
За результатами дослідження первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «ДІП ТЕК» встановлено, що в актах прийому-передачі також відсутні дані, що дозволяють ідентифікувати відповідальну особу за здійснення та оформлення господарської операції від замовника, та відсутня розшифровка підпису, що унеможливлює підтвердження повноважень особи, яка склала або прийняла документи.
Аналогічно, у взаємовідносинах із ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» встановлено відсутність в актах прийому-передачі даних, що дозволяють ідентифікувати відповідальну особу за здійснення та оформлення господарської операції від замовника, а також відсутність необхідних умов для ведення фінансово-господарської діяльності контрагентами, зокрема, відсутність витрат на оплату комунальних послуг, послуг телефонного зв'язку, послуг за користування мережею Інтернет, логістичних послуг тощо. Відповідно до даних форм 20-ОПП та фінансової звітності ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» обліковують лише офісне приміщення і не мають на балансі основних засобів, необхідних для здійснення діяльності у сфері реалізації паливних талонів, що свідчить про відсутність матеріально-технічної бази для здійснення заявленої господарської діяльності.
Окрім зазначеного, за результатами аналізу документів бухгалтерського обліку встановлено порушення в обліку пального, отриманого за талонами, які полягають у тому, що талони на пальне були одразу відображені на рахунку 203 "Товари", без проміжного відображення через рахунок 209 "Інші матеріали", що є порушенням вимог бухгалтерського обліку.
Також, відповідач наголосив на тому, що відповідно до вимог П(С)БО 9 та П(С)БО 16, запаси повинні обліковуватись на складі до моменту фактичного використання, яке має бути підтверджене відповідними первинними документами. У зв'язку з цим, надані до перевірки акти списання пального та затверджені підприємством норми витрат пального без наявності фіскальних чеків або документів, що підтверджують фактичний відпуск пального на АЗС, не є належним підтвердженням використання пального у господарській діяльності, що свідчить про необґрунтованість списання таких витрат на виробництво.
Ухвалою апеляційного суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву, витребувано справу із Черкаського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» у відзиві зазначило, що висновки відповідача про нібито не реальність господарських операцій базуються виключно на даних про недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, ігноруючи при цьому принцип індивідуальної відповідальності платника податків та залишаючи поза увагою обставини реального руху матеріальних активів.
Висновки акта перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтовані лише припущеннями контролюючого органу про нереальність господарських операцій, при цьому обставини реального руху матеріальних активів повністю проігноровані, а до уваги взято лише наявність податкової інформації про ймовірне недотримання контрагентами-постачальниками вимог законодавства.
Позивач звернув увагу на те, що зауваження контролюючого органу до документів носять суто формальний характер, не утворюють складу податкових правопорушень, які є підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та є суб'єктивними і надуманими.
Тобто, на переконання ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС», наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Крім того, позивач наголосив на тому, що операції з придбання ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» товарів/ послуг у ТОВ «ЛІОБА», ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» є реальними, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, підкріплені реальним рухом активів та мотивовані діловою метою, у зв'язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення є протиправними, а вимоги апеляційної скарги - такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 21.04.2026 розгляд апеляційної скарги ГУ ДПС у Черкаській області призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.05.2026 об 11 год 00 хв.
Ухвалою апеляційного суду від 13.05.2026, занесеною до протоколу, в судовому засіданні оголошено перерву до 14 год 00 хв 19.05.2026
Заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
На підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЛІОБА» (код за ЄДРПОУ 43963196) за червень жовтень 2021 року, по взаємовідносинах з ТОВ «ДІП ТЕК» (код за ЄДРПОУ 44105743) за серпень 2021 року, по взаємовідносинах з ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» (код за ЄДРПОУ 44188526) за вересень 2021 року, по взаємовідносинах з ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» (код за ЄДРПОУ 44392726) за листопад 2021 року.
За результатами перевірки, згідно з актом № 5599/23-00-07-04-01/42798355 від 28.04.2025, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013, п.п. 3, 7, 16 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати», п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 9 “Запаси», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1410881,54 грн за 2021 рік, а також порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1567646,16 грн за період червень-листопад 2021 року.
На підставі висновків акту перевірки, 03.06.2025 ГУ ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 9026/23-00-07-04-01 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1959558 грн, з яких: 1567646 грн основний платіж, 391912 грн штрафні (фінансові) санкції, та податкова повідомлення-рішення № 9028/23-00-07-04-01 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1410881 грн.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (далі - ПК України)
На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом, є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (частина 1 пункту 198.3 статті 198).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (частина 2 пункту 198.3 статті 198).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200).
На виконання пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
При зменшенні фінансового результату до оподаткування, враховуються лише реально здійснені господарські операції, підтверджені належним чином складеними документами бухгалтерського обліку, які відображають зміст цих операцій.
Отже, аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на врахування господарської операції при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, зокрема право на формування податкового кредиту та зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення отримувачем товарів (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, тому платник податків (отримувач товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у цій справі, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних рішень, ГУ ДПС у Черкаській області зазначає про встановлення факту заниження ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв'язку з відображенням у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «ЛІОБА», ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ».
При цьому висновки про відсутність права на відображення у податковому обліку господарської операції з ТОВ «ЛІОБА» були зроблені відповідачем у зв'язку з недоліками первинних документів бухгалтерського обліку, відсутністю у контрагента позивача трудових ресурсів та інших засобів, необхідних для виконання господарської операції, а висновків про відсутність права на відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» відповідач дійшов, зокрема, у зв'язку з тим, що надані до перевірки акти списання пального та затверджені підприємством норми витрат пального без наявності фіскальних чеків або документів, що підтверджують фактичний відпуск пального на АЗС, не є належним підтвердженням використання пального у господарській діяльності та свідчать про необґрунтованість його врахування у витратах на виробництво.
Втім, колегія суддів зазначає, що наявність податкової інформації щодо відсутності у контрагента платника податку матеріально-технічних умов для надання послуг чи постачання товару не може бути беззаперечним доказом нереальності господарської операції та відсутності права на її відображення у податковому обліку добросовісного платника.
Спираючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.12.2018 у справі № 816/1118/17 і від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а, колегія суддів наголошує, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «ЛІОБА» матеріально-технічних умов для виконання господарської операції та надання послуг, обумовлених договорами, не виключають можливості виконання господарської операції, не спростовують обставин фактичного отримання послуг, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, а й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).
За таких обставин, дослідивши письмові докази, що підтверджують надання послуг з надання в оренду техніки для виконання трелювальних робіт, а також по організації вантажно-розвантажувальних послуг та перевезень по території України, обумовлених договором № 17/03 від 17.03.2021, їх оплату та зв'язок із власною господарською діяльністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» права на відображення господарської операції з ТОВ «ЛІОБА» у податковому обліку, зокрема, права на формування податкового кредиту й зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток.
Враховуючи те, що згідно з деталізованим розрахунком сум податкових зобов'язань, загальна сума збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОБА» складає 1 415 791, 00 грн, з яких 1 132 633, 00 грн основний платіж, 283 158, 00 грн штрафні (фінансові) санкції, а сума збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств складає 1 019 370, 00 грн, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, критеріям встановленим частиною другою статті 2 КАС України та наявність підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування в цій частині.
Разом з цим, висновки суду першої інстанції стосовно наявності у позивача права на відображення господарських операцій з ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» у податковому обліку, зокрема, права на формування податкового кредиту й зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, стверджуючи про реальність господарських операцій зі згаданими контрагентами та наявність права на їх відображення у податковому обліку, ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС», зокрема, вказує на фактичне отримання пального, його оплату та використання у господарській діяльності. При цьому, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано договори на придбання паливних талонів/карток, акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки на оплату, докази оплати паливних талонів/карток, а також акти їх списання та розпорядження про норми списання паливно-мастильних матеріалів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом договорів з ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» був продаж (поставка) не безпосередньо паливно-мастильних матеріалів, а паливних талонів/карток, які надавали право ПП «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» отримати паливно-мастильні матеріали в певних місцях, зокрема, мережі АЗС. Водночас, згадані договори не містять переліку місць де передбачалось безпосереднє отримання паливно-мастильних матеріалів, а інші первинні документи, зі змісту яких можна було б встановити такий перелік, в матеріалах справи відсутні, під час перевірки позивачем не надавались.
Колегія суддів наголошує на тому, що отримання паливних талонів (паливних карток, скретч-карт тощо) не є належним і достатнім доказом фактичного отримання пального та його використання у господарській діяльності, оскільки такі талони мають виключно посвідчувальний (правоочинний) характер і не фіксують факту здійснення господарської операції по придбанню пального.
Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для відображення господарських операцій є первинні документи, які повинні містити відомості про фактичне здійснення операції (дату, зміст, обсяг, сторони тощо).
Своєю чергою, паливний талон не містить інформації про: конкретну дату відпуску пального, фактичний обсяг відпущеного пального, транспортний засіб чи особу, яка його отримала, місце отримання пального. Тобто, фактично паливний талон/картка не відповідають критеріям первинного документа, який підтверджує саме факт руху активу.
Правова природа паливного талона/картки полягає у посвідченні права вимоги на отримання пального в майбутньому, а не у підтвердженні факту його передачі. До моменту погашення талона на автозаправній станції відсутній сам факт постачання товару, а відтак і відсутній об'єкт обліку як використаного ресурсу.
У контексті податкових правовідносин ключовим є встановлення реальності господарської операції, що передбачає наявність сукупності доказів фактичного руху активів. Сам лише документ, який надає можливість отримати товар у майбутньому, не підтверджує: що пальне дійсно було отримано, що воно було використане саме платником, що воно використане у межах господарської діяльності.
Належними доказами фактичного отримання та використання пального є виключно документи, які безпосередньо фіксують відпуск і споживання пального, зокрема: фіскальні чеки АЗС (як підтвердження факту відпуску), видаткові накладні або акти приймання-передачі, відомості руху пального тощо. Лише такі документи дозволяють ідентифікувати господарську операцію як завершену та таку, що спричинила реальні зміни у складі активів платника.
З позиції стандартів доказування в адміністративному судочинстві, належними є докази, які прямо підтверджують обставини, що входять до предмета доказування. Оскільки предметом доказування у подібних спорах є саме факт придбання та використання пального, то документи, які лише підтверджують можливість такого придбання в майбутньому, не можуть визнаватися достатніми.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що отримання паливних талонів є лише проміжною дією у межах договірних відносин і не свідчить про завершення господарської операції з постачання пального. За відсутності документів, що підтверджують їх фактичне погашення (відпуск пального на АЗС) та подальше використання, такі талони не можуть визнаватися належним доказом ні отримання товару, ні його використання у господарській діяльності платника.
За таких обставин, враховуючи те, що згідно з деталізованим розрахунком сум податкових зобов'язань, загальна сума збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ДІП ТЕК», ТОВ «АГАТ ЛАЙТ» та ТОВ «ДІАМАНТ ГЛОБАЛ» складає 543 767, 00 грн, з яких: 435 014, 00 грн основний платіж, 108 753, 00 грн штрафні (фінансові) санкції, а сума збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств складає 391 511, 00 грн, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. (частина друга статті 317 КАС України).
Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши надані докази, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення № 9028/23-00-07-04-01 від 03.06.2025 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 391 511, 00 грн та податкового повідомлення-рішення № 9026/23-00-07-04-01 від 03.06.2025 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 543 767, 00 грн, з яких: 435 014, 00 грн основний платіж, 108 753, 00 грн штрафні (фінансові) санкції. У зв'язку з цим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 580/9876/25 за позовом приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 580/9876/25 про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 9028/23-00-07-04-01 від 03.06.2025 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 391 511, 00 грн та податкового повідомлення-рішення № 9026/23-00-07-04-01 від 03.06.2025 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 543 767, 00 грн, з яких: 435 014, 00 грн основний платіж, 108 753, 00 грн штрафні (фінансові) санкції - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 9028/23-00-07-04-01 від 03.06.2025 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 391 511, 00 грн та податкового повідомлення-рішення № 9026/23-00-07-04-01 від 03.06.2025 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 543 767, 00 грн, з яких: 435 014, 00 грн основний платіж, 108 753, 00 грн штрафні (фінансові) санкції - відмовити.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 580/9876/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
В повному обсязі постанова складена 27.05.2026.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова