Справа № 580/11822/25
27 травня 2026 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Оксененко О.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парінова Андрія Борисовича від розгляду справи №580/11822/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.10.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання виконавчого листа № 580/1543/24, виданого Черкаським окружним адміністративним судом 04.10.2024 та непроведенні оцінки виконання рішення суду з урахуванням мотивувальної та резолютивної частини рішення судів у справі № 580/1543/24 та у справі № 580/12762/24;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання виконавчого листа № 580/1543/24, виданого Черкаським окружним адміністративним судом 04.10.2024;
- стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України шляхом безспірного списання коштів з казначейських рахунків на користь ОСОБА_1 компенсацію спричиненої моральної шкоди у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 01 жовтня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Стягнуто з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 визначено наступний склад колегії суддів: Парінов А.Б. (головуючий суддя), судді: Беспалов О.О. та Грибан І.О.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду матеріали справи №580/11822/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та зобов'язано Черкаський окружний адміністративний суд направити адміністративну справу №580/11822/25 до Шостого апеляційного адміністративного суду.
11 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №580/11822/25.
У подальшому, 27.02.2026 ОСОБА_1 на адресу суду апеляційної інстанції направлено заяву про відвід судді Парінова А.Б., що була зареєстрована 02 березня 2026 року та передана судді-доповідачу 21 травня 2026 року.
Вказана заява обґрунтована тим, що суддею Паріновим А.Б. не дотримано приписів процесуального законодавства, зокрема: у встановлений частиною другою ст. 300 КАС України не вирішив питання про відкриття провадження у справі; у встановлений частиною п'ятою ст. 298 КАС України не перевірив апеляційну скаргу на відповідність приписам ст. 296 КАС України, а за відсутності доказів сплати судового збору не виніс ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху із наданням апелянту десятиденного строку на усунення недоліків; суддею не дотримано ні спеціальних строків розгляду справи, встановлених частиною шостою ст. 287 КАС України, ні загальних строків розгляду справи, встановлених ст. 309 КАС України; суддя не здійснює правосуддя понад 14 календарних днів, що перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Парінова А.Б. від розгляду справи №580/11822/25 визнано необґрунтованою, передано справу №580/11822/25 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.
За правилами частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
26 травня 2025 року в порядку, встановленому статтею 31 КАС України, суддю Оксененка О.М. визначено суддею для вирішення питання про відвід.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Парінова А.Б., вважаю вказану заяву необґрунтованою, з наступних підстав.
У силу вимог частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною одинадцятої вказаної статті визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що подана позивачем заява про відвід головуючого судді Парінова А.Б. мотивована тим, що:
1) у встановлений частиною другою ст. 300 КАС України строк суддя не вирішив питання про відкриття провадження у справі;
2) у встановлений частиною п'ятою ст. 298 КАС України строк суддя не перевірив апеляційну скаргу на відповідність приписам ст. 296 КАС України, а за відсутності доказів сплати судового збору не виніс ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху із наданням апелянту десятиденного строку на усунення недоліків;
3) суддею не дотримано ні спеціальних строків розгляду справи, встановлених частиною шостою ст. 287 КАС України, ні загальних строків розгляду справи, встановлених ст. 309 КАС України;
4) суддя не здійснює правосуддя понад 14 календарних днів, що перешкоджає розгляду справи.
Зазначені обставини, на думку заявника, викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
У відповідності до частинам першою-другою статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка закріплює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Аналіз вищезазначених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що у даному випадку підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з цією нормою, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.
При цьому, статтею 6 КАС України кожному гарантовано право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Це положення узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У силу вимог пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Приписами п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).
З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №580/11822/25.
Суд констатує, що у силу вимог частини першої статті 298 КАС України апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 300 КАС України за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі. Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу.
Втім, відповідно до наказу №8 к/гс від 12.01.2026 судді Парінову А.Б. надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду з 20 січня 2026 року по 20 травня 2026 року.
Тобто, в період перебування Парінова А.Б. у відпустці, надійшли матеріали адміністративної справи №580/11822/25.
Так, частиною тринадцятою статті 31 КАС України передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Слід зазначити, мотиви заявленого відводу позивача фактично полягають у незгоді сторони з процесуальними рішеннями судді, які полягають у які полягають у не прийнятті рішення по суті спору протягом тривалого часу.
Однак, наведені доводи у заяві про відвід, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді з огляду на те, що відповідно до частини четвертої ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
У п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції.
Слід зазначити, що суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі «Фей проти Австрії», слід зазначити, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».
З вищезначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретних судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Європейський суд з прав людини у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії» зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Враховуючи вищезазначене, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З огляду на вищевикладене, наведені доводи у заяві позивача не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Парінова А.Б.
До того ж, будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість зазначеної судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
З огляду на вказане, вважаю, що зазначені вище доводи заяви є лише припущенням позивача щодо неупередженості головуючого судді Парінова А.Б., оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.
Таким чином, наведені позивачем підстави для відводу вказаного судді не передбачені статями 36, 37 КАС України, та порушення автоматичного розподілу судової справи між суддями, відповідно до ст. 31 КАС України з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається, а відтак заявлений відвід є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 40, 241, 242, 243, 325, 328 КАС України суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Парінова А.Б. у справі №580/11822/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя Оксененко О.М.