Справа № 755/2457/26 Суддя (судді) першої інстанції: Гончарук В.П.
25 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Осіпової О.О.,
суддів: Златіна С.В., Воловика С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 17 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 в особі представника Вотінцева Є.Г. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2026р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом двох днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2026р. позовну заяву повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України внаслідок не усунення недоліків, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18 лютого 2026р.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, оскільки заява про усунення недоліків була подана 09.03.2026р., тобто вчасно у строки, встановлені судом, а саме протягом двох днів з дня отримання заяви про усунення недоліків.
Проте суд першої інстанції не надав оцінку вказаній заяві про усунення недоліків та повернув позовну заяву.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2026р. про повернення позовної заяви та ухвалою від 07.05.2026р. призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2026р. позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано без додержання вимог, встановлених КАС України.
Так, позивачеві надано дводенний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом надання суду, а саме на виконання ухвали суду позивачу необхідно вказати поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду з наданням відповідних доказів, а саме, що позивач не був обізнаний про існування спірної постанови, починаючи з дня її винесення, та до 04.02.2025, зокрема з електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» до позовної заяви не надано.
Крім цього, позивачем не наведено доказів щодо наявності непереборних обставин які унеможливлювали звернення до суду із позовом, починаючи з 04.02.2025 до 05.02.2026.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2026р.позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернуто позивачеві.
Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що станом на 17 березня 2026 року документів на виконання вимог ухвали суду від 18 лютого 2026 року про залишення позовної заяви без руху щодо усунення недоліків позовної заяви від позивача до суду не надходило.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У силу ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як зазначено вище, підставою для повернення позову судом першої інстанції зазначено те, що позивачем у визначений судом строк не були усунуті недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі від 18 лютого 2026 року.
Наразі, матеріалами справи підтверджено те, що ухвала суду про залишення позову без руху була доставлена до електронного кабінету позивача 05.03.2026р.
Таким чином, останній день для усунення недоліків позовної заяви відповідно був 09.03.2026р., тобто у перший робочий день після вихідного дня, який був останнім днем строку для подолання такої заяви.
Разом з тим, колегією суддів за допомогою системи «Електронний суд» встановлено, що відповідно до картки руху датою доставки до електронного суду інформації про документ «заява про усунення недоліків» є 17.03.2026р. о 04год.22хв., а датою доставки до електронного суду файлу з текстом документа є 17.03.2026р. о 08год.31хв.
Крім того, заява про усунення недоліків була сформована в системі «Електронний суд» 09.03.2026р., вихідною датою цього документа є 15.03.2026р. та вхідним номером є 14419/26-Вх.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 9 статті 120 КАС України процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже, оскільки позивач ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху отримав 05.03.2026р., то дводенний строк для усунення недоліків тривав до 09.03.2026р. включно, в який в системі «Електронний суд» 09.03.2026р. було сформовано заяву про усунення недоліків, що була доставлена до електронного суду файлу з текстом документа є 17.03.2026р. о 08год.31хв.
Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з ч. 1, ч. 5, ч. 6, ч. 8 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Натомість суд першої інстанції, ухвалою від 17.03.2026р. повернув позовну заяву, не дочекавшись завершення робочого дня суду, незважаючи на те, що вранці того дня відповідний документ був отриманий.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов передчасного висновку.
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, оцінку заяві про усунення недоліків не надав.
Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, внаслідок чого допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 244, 250, 311, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2026р. про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик