Справа № 640/15489/20
26 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О., Терези Ю.О., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295, 296 КАС України, зокрема, апеляційну скаргу подано з пропуском строку, не в повному обсязі сплачено судовий збір.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету скаржника 09.04.2026 о 20:04 год., що підтверджується довідкою від 10.04.2026 про доставку електронного листа, отже, в силу ч.6 ст.251 КАС України, ухвала суду вважається врученою скаржнику 10.04.2026.
Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що з первинною апеляційною скаргою звернувся у строк, передбачений законодавством.
На виконання вимог ухвали суду апелянтом подано ще одне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині судового збору. Вказані клопотання обґрунтовані тим, що апелянт не позбавлений повторно звернутися з апеляційною скаргою та зважаючи на майновий стан органів ДПС на рахунку за КЕКВ 2800, контролюючий орган позбавлений можливості здійснити оплату судового збору у судових справах у строк, який передбачений нормами закону.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що вперше апелянт звернувся з апеляційною скаргою 17.03.2026 року та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 її було залишено без руху із визначенням необхідності подати апелянту документ про сплату судового збору в сумі 18 918 грн та в подальшому, 31.03.2026 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв'язку з не усуненням її недоліків.
Зазначена ухвала в касаційному порядку не оскаржувалась.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що за загальним правилом, на якому неодноразово наголошував Верховний Суд у свої постановах, при вирішенні питання щодо застосування норм права, підлягає врахуванню остання правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду.
Проаналізувавши останню практику Верховного Суду щодо питання наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження при повторному зверненні з апеляційною скаргою суб'єктом владних повноважень, судом встановлено, що у постанові Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №360/633/25 викладено правовий висновок, за яким сам собою факт своєчасного первісного звернення з апеляційною скаргою не є достатньою підставою для поновлення строку у разі її повторного подання після повернення. Право на повторне звернення з апеляційною скаргою не є безумовним і може бути реалізоване або в межах установленого законом строку, або після його спливу - лише за наявності поважних причин, які відповідають критеріям, визначеним процесуальним законом. Для вирішення питання про поновлення строку в такій ситуації значення має не лише відсутність невиправданих зволікань при повторному зверненні, а й те, чи доведено скаржником, що пропуск строку був зумовлений саме обставинами об'єктивного та непереборного характеру, які не залежали від його волі та фактично унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії. Саме з цими обставинами процесуальний закон пов'язує можливість поновлення строку, а не лише з фактом повторного подання скарги після її повернення.
Також колегія суддів звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 13.03.2026 у справі №640/20727/21 прямо вказано, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. Поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих ч.2 статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від установлених обставин, доводів і доказів сторін і підстав вважати порушеними межі такого розсуду в колегії суддів немає. Воно здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, контролюючий орган, при повторному поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки сама та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього та не породжує у суду обов'язку поновлювати такий строк у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.
Вказана правова позиція кореспондується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №360/633/25 та від 13.03.2026 у справі №640/20727/21, які підлягають врахуванню судом.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку виключно у разі його пропуску з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору у визначеному законом розмірі та подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.
Пунктом 1 ч.5 ст.296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо повної та своєчасної оплати судового збору.
Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
А отже, обставини, пов'язані з фінансуванням, відсутність коштів для сплати судового збору, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, помилки при його розрахунку не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів, помилки в його розрахунку. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, неможливість сплатити судовий збір вчасно та в повному обсязі не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Колегія суддів зазначає, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Текст оскаржуваного рішення складено 18 лютого 2026 року, а з даною апеляційною скаргою апелянт звернувся лише 07 квітня 2026 року, отже апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення строків, установлених ст.295 КАС України.
Строк для усунення недоліків апеляційної скарги, сплинув 21 квітня 2026 року.
У встановлений судом строк та в період до 26.05.2026 вимоги ухвали суду в частині наведення належних підстав для поновлення строку скаржником виконано не було, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв'язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст.169, 299 КАС України, колегія суддів
У задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
Ю.О. Тереза