іменем України
Справа №377/80/26
Провадження №2/377/222/26
19 травня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В.,
представника позивача - адвоката Вершиніна К.В. ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2026 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 350,00 грн.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 19.03.2025 ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №494017 шляхом підписання відповідачем електронним підписом ОТР паролем заяви про приєднання до публічної пропозиції за продуктом «Розстрочка NovaPаy», за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №494017 від 19.03.2025. Позичальник зобов'язалась до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати повернення кредиту відповідно до графіку погашення, визначеного у відповідному додатку до заяви та сплачувати нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, натомість остання порушила графік повернення споживчого кредиту та сплати процентів, своєчасно не сплачувала платежі за кредитним договором, чим допустила їх прострочення на понад один календарний місяць. На виконання пункту 3.4. публічного договору, яким передбачено, що кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту/траншу в повному обсязі, сплати процентів за його користування, комісії та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку коли позичальник затримав сплату частину кредиту/траншу щонайменше на один календарний місяць відповідно до умов цього договору, кредитодавець 11.12.2025 направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту. Позичальник станом на день подання цього позову не виконав вимогу та не повернув достроково суму кредиту та процентів за його користування. Станом на 20.01.2026 загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 14 350, 00 грн, а саме: - основна заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн; - заборгованість за відсотками (комісією) - 3 150,00 грн; заборгованість за штрафами - 1 200,00 грн. Посилаючись на статті 526, 530, 610, 1050, 1054, Закон України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, що набрав чинності 24.12.2023, просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 14 350,00 грн ( а.с. 3-6).
Ухвалою судді від 27 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 20 квітня 2026 року ( а.с. 46-47).
Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України судове засідання відкладено на 30 квітня 2026 року (а.с. 64-65).
30 квітня 2026 року оголошено перерву в судовому засіданні до 19 травня 2026 року для ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву, на підставі частини другої статті 240 ЦПК України.
18 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про часткове визнання відповідачкою позову на суму 13 150,00 грн, у частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 1 200,00 грн просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вони нараховані в період воєнного стану, а тому відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та з огляду на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, підлягають списанню кредитодавцем. Також представник відповідачки просив зменшити заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом, справа є категорією незначної складності, судова практика є повністю сталою. Виходячи з обсягу виконаних адвокатом робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, заявлені витрати на професійну (правничу) допомогу вважає не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у зменшеному розмірі, а саме 2000 гривень.
Представник позивача- адвокат Вершинін К.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник -адвокат Піндур М.М. у призначене судове засідання не прибули, про дату, час і місце якого повідомлялись належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України ( а.с. 109-110). У поданій до суду заяві про часткове визнання позову представник відповідачки -адвокат Піндур М.М. просив розглянути справу за відсутності його та відповідачки.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Суд встановив, що 19 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №494017 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором (з використанням ОТР паролю) заяви про приєднання №494017 до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка Nova Pay» ( а.с. 17-23).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що керуючись статтею 634 ЦК України, шляхом укладання цієї заяви про приєднання до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка Nova Pay», позичальник приєднався до встановлених Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» умов публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція), що розміщений на веб-сайті кредитодавця: https://novapay.credit//
Заява підписується позичальником в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором ( далі - ОТР пароль) ( п. 1.5).
Відповідно до пунктів 2.1-2.4 договору загальний розмір кредиту становить 10 000,00 грн, тип кредиту - кредит. Тип процентної ставки - фіксована. Розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,00001% річних .
Комісія за надання фінансового інструменту (кредиту): 3,5% в місяць ( 42 % в рік) (п.2.5.).
Пунктами 2.7-2.9. договору передбачено: загальні витрати за кредитом - 12 600,00 грн, орієнтовна річна процентна ставка - 83,9% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника: 22 600,00 грн.
Згідно з пунктами 2.11-2.14 договору: цільове призначення кредиту - споживчі потреби; строк кредитування - 36 місяців; дата надання кредиту - 19 березня 2025 року; дата повернення кредиту - 19 березня 2028 року.
Сторони домовилися, що кредит надається позичальнику у безготівковій формі на платіжний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий в ТОВ «НоваПей» Датою видачі позичальнику кредиту у безготівковій формі є дата перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника ( п. 2.17).
У п 3.1 - 3.2 кредитного договору зазначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів ( за наявності) включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватиметься позичальником згідно Графіку платежів, що є додатком до заяви. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів ( за наявності) здійснюється щомісячно 25 числа місяця, починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому наданий кредит (розрахункова дата). Останній платіж в рахунок повернення кредиту сплати процентів за користування кредитом , комісій та інших платежів (за наявності) позичальник зобов'язується здійснити не пізніше дати повернення кредиту, визначеної п. 2.14 заяви.
Відповідно до пункту 5.3 договору у разі прострочення позичальником виконання зобов'язань зі сплати платежів за договором можуть настати правові наслідки, встановлені договором або законодавством України, зокрема: розірвання договору в порядку та з підстав, передбачених договором та/або законодавством України; дострокове повернення позичальником кредиту з підстав та в порядку, передбаченому розділом 5 договору; за невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісії, кредитодавець має право вимагати від позичальника сплати штрафу з урахуванням вимог пунктів 7.5, 7.6 договору щодо максимального розміру штрафу.
Позичальник зобов'язаний сплатити за вимогою кредитодавця штраф у розмірі 150,00 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов'язань за договором - несплати або несвоєчасного внесення платежу згідно з Графіком платежів ( п. 5.4).
Пунктом 5.6. договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі, сплати процентів за його користування, комісії та інших платежів, що належать до сплати за договором, у випадку, коли позичальник затримав сплату частини кредиту та/або процентів/комісії щонайменше на один календарний місяць. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі ( у вигляді вимоги) повідомити позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Виконання позичальником вимоги кредитодавця щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісії та інших платежів відповідно до умов договору повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність ( п.5.7.).
Згідно з п. 5.8. договору сторони домовились, що датою одержання позичальником повідомлення від кредитодавця із вимогою дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісії та інших платежів відповідно до умов договору буде вважатися, зокрема, п'ятий календарний день з дати направлення кредитодавцем позичальнику такого повідомлення засобами поштового зв'язку на адресу місця реєстрації, що зазначена позичальником.
Згідно із Графіком платежів, що є додатком до заяви про приєднання №494017 до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка Nova Pay», 19.03.2025 видано кредит у сумі 10 000,00 грн. Щомісячні платежі у розмірі 627,78 грн вносяться в період з 25.04.2025 по 25.02.2028 щомісячно 25 числа, останній платіж здійснюється 19.03.2028 у сумі 627,70 грн. Загальні витрати за кредитом - 22 600,00 грн (а.с. 15-16, 22-23.)
Як вбачається із паспорта споживчого кредиту за продуктом «Розстрочка Nova Pay» ТОВ «НоваПей Кредит», інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, ОСОБА_1 ознайомилась з ним та підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (з використанням ОТР паролю) 19.03.2025 (а.с. 13-14).
До позовної заяви також додано роздруківку публічного договору про споживчий кредит (Публічна пропозиція) додаток № 1 до наказу 458 від 11.12.2024 ( а.с. 25-32).
Відповідно до платіжної інструкції № 494017 від 19 березня 2025 року ТОВ «НоваПей Кредит» 19 березня 2025 року перерахувало 10 000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 отримувача ОСОБА_1 (а.с. 24)
При цьому, номер рахунку НОМЕР_1 отримувача ОСОБА_1 , на який перераховано кошти, відповідає рахунку, зазначеному сторонами у пункті 2.17 кредитного договору №494017, у формі заяви про приєднання №494017 до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка Nova Pay», який відповідачка ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (з використанням ОТР паролю).
З розрахунку заборгованості за період з 19.03.2025 по 20.01.2026 за заявою №494017 від 19.03.2025 ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ «НоваПей Кредит» нарахувало відповідачці заборгованість у сумі 14 350,00 грн, яка складається із : основної заборгованості за кредитом - 10 000,00 грн, заборгованості за комісією - 3 150,00 грн ( нарахованої помісячно з березня 2025 року по листопад 2025 року) та заборгованості за штрафом - 1 200,00 грн (нарахованого по 150 грн за період з травня 2025 року по грудень 2025 року ) ( а.с. 33).
11 грудня 2025 року ТОВ «НоваПей Кредит» направило відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту ( а.с.8).
Доказів виконання відповідачкою вимоги про дострокове повернення кредиту матеріали справи не містять.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За змістом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Відповідно до статті 12Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Пунктом 159 розділу VIII « Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперові копії електронних документів: заяви про приєднання №494017 до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка Nova Pay»; Графіка платежів, що є додатком до заяви про приєднання №494017 до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка Nova Pay»; паспорта споживчого кредиту за продуктом «Розстрочка Nova Pay» ТОВ «НоваПей Кредит», інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит; публічного договору про споживчий кредит (Публічна пропозиція) додаток № 1 до наказу 458 від 11.12.2024 ( а.с.13-14;15-16, 17-23; 25-32)
Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використала електронний підпис одноразовими ідентифікаторами відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Таким чином, вказаний договір, підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що кредитний договір №494017 від 19.03.2025 укладено в електронній формі, за умовами яких ОСОБА_1 отримала кредит у загальному розмірі 10 000,00 грн строком на 36 місяців.
Сторонами у належній формі погоджено розмір процентів за користування кредитом, комісії та строк, на який надається кредит.
На підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 позивач надав копію платіжної інструкції № 494017 від 19 березня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «НоваПей Кредит» 19 березня 2025 року перерахувало 10 000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 отримувача ОСОБА_1 (а.с. 24). Саме цей рахунок відповідачка зазначила в пункті 2.17 кредитного договору №494017 у формі заяви про приєднання №494017 до умов Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка Nova Pay».
Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальному розмірі 10 000,00 грн від кредитора ТОВ «НоваПей Кредит» на підставі кредитного договору, що свідчить про виконання позивачем свого обов'язку згідно з вказаним кредитним договором, що відповідачка не заперечує.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами кредитного договору №494017 від 19.03.2025 відповідачка отримала кредитні кошти у загальному розмірі 10 000,00 грн 19.03.2025 на рахунок, обумовлений сторонами при укладенні договору, на 36 місяців з погашенням суми кредиту щомісяця до 25 числа згідно з графіком платежів.
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У пункті 5.3. кредитного договору №494017 від 19.03.2025 зазначено, що у разі прострочення позичальником виконання зобов'язань зі сплати платежів за договором можуть настати правові наслідки, встановлені договором або законодавством України, зокрема і дострокове повернення позичальником кредиту та сплата штрафу.
В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що умови кредитного договору відповідачка не виконала та не дотрималась графіку платежів, тому на її адресу рекомендованим листом направлено вимогу від 25.12.2025 № 11-12/2025/8 про дострокове повернення кредиту (а.с. 8 - 11).
Доказів виконання цієї вимоги матеріали справи не містять.
Відповідачка визнала позовні вимоги частково на суму 13 150,00 грн, а саме: основну заборгованість за кредитом -10 000,00 грн та основну заборгованість за комісією -3 150,00 грн, нарахування якої передбачено умовами укладеного сторонами договору, зокрема п. 2.6.
Виходячи з викладених обставин, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 10 000,00 грн та за комісією у сумі 3 150,00 грн, всього на загальну суму 13 150,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Окрім зазначеної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідачки заборгованість за штрафом у сумі 1 200 грн.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником виконання зобов'язань зі сплати платежів за договором можуть настати правові наслідки , встановлені договором або законодавством України, зокрема: розірвання договору в порядку та з підстав, передбачених договором та/або законодавством України; дострокове повернення поз0ичальником кредиту з підстав та в порядку, передбаченому розділом 5 договору; за невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісії, кредитодавець має право вимагати від позичальника сплати штрафу з урахуванням вимог пунктів 7.5, 7.6 договору щодо максимального розміру штрафу .
Позичальник зобов'язаний сплатити за вимогою кредитодавця штраф у розмірі 150 гривень за кожен випадок прострочення виконання зобов'язань за договором - несплати або несвоєчасного внесення платежу згідно Графіка платежів ( п. 5.4).
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Отже, на дату укладення кредитного договору №494017 від 19.03.2025 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов'язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.
Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
З огляду на наведене, суд вважає, що нараховані в період воєнного стану сума штрафу у розмірі 1 200,00 грн за кредитним договором №494017 від 19.03.2025 підлягає списанню кредитодавцем.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача та посилання на них його представника в судовому засіданні, про правомірність стягнення нарахованої за кредитним договором №494017 від 19.03.2025 суми штрафу, погоджується з доводами представника відповідача щодо неправомірності нарахування сум штрафних санкцій в період воєнного стану та вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за штрафами за кредитним договором №494017 від 19.03.2025 у розмірі 1 200,00 грн необхідно відмовити.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НоваПей Кредит» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №494017 від 19.03.2025 у розмірі 13 150,00 грн, яка складається із: основної заборгованості за кредитом- 10 000,00 грн та основної заборгованості за комісією - 3 150,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої - п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, який зазначений у позовній заяві, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Суд встановив, що адвокат Вершинін К.В. надавав позивачу ТОВ «НоваПей Кредит» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги від 03 червня 2021 року, укладеного між адвокатом Вершиніним К.В. та ТОВ «НоваПей Кредит»; ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1128373 від 26.01.2026 ( а.с. 7, 92-93).
Відповідно до п.п. 1.1. договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Виходячи зі змісту п. 1.2 адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає замовнику консультаційні та інші юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього, зокрема у загальних судах; представляє замовника з усіма правами, які надано законом, зокрема позивачу (цивільному позивачу) , у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни предмету або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог та ін., представляє інтереси замовника, зокрема в судах, з правом подавати заяви, клопотання, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за правову допомогу передбачену п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком до цього договору.
Розмір оплати наданих адвокатом послуг, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору ( п.4.1).
Згідно з протоколом узгодження вартості послуг № 11 від 05 травня 2026 року, що є додатком до договору про надання правової допомоги від 03.06.2021, складеного адвокатом Вершиніним К.В. та ТОВ «НоваПей Кредит», за дорученням замовника адвокат надає наступні адвокатські послуги у судовій справі суді першої інстанції за позовом заявника до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14 350,00 грн, а саме: надання правової консультації з предмету позову, визначення норм матеріального та процесуального права що регулюють спірні відносини - 2 500,00 грн, погодження із замовником правової позиції, збір доказів, збирання необхідних документів, вивчення судової практики - 2 500,00 грн, підготовка процесуальних документів, ознайомлення з судовою практикою у спірних правовідносинах, подання до суду ( іншим учасникам справи) позову - 2 000,00 грн, всього 7 000,00 грн ( а.с. 96).
Як вбачається з акту приймання - передачі наданих адвокатом послуг, складеного адвокатом Вершиніним К.В. та ТОВ «НоваПей Кредит» 05 травня 2026 року, адвокатом витрачено на надання замовнику правової консультації з предмету позову - 2 години, погодження із замовником правової позиції, збір доказів - 2 години, підготовку процесуальних документів - 2,5 години. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить - 7000,00 грн.
Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Вершин6іним К.В. правової допомоги ТОВ «НоваПей Кредит» за договором про надання правової допомоги від 03 червня 2021 року.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи час, затрачений адвокатом Вершиніним К.В. на надання замовнику правової консультації з предмету позову, погодження із замовником правової позиції, збір доказів та підготовку процесуальних документів, суд вважає, що розмір витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 7 000,00 грн є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі, тому доводи представника відповідача про необхідність зменшення судових витрат до 2 000 грн суд не приймає до уваги.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 414,80 грн, виходячи з такого розрахунку: 13 150,00 грн х 100 %: 14 350,00 грн = 91,64 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 7 000,00 грн х 91,64 грн : 100% = 6 414,80 грн (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна розміру задоволених позовних вимог).
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у сумі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №КУ1670 від 28.01.2026 (а.с.2). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 1).
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Частиною 3 цієї статті визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів справи вбачається. що позовну заяву подано до суду через підсистему «Електронний суд» .
За таких обставин, до врахування розподілу судових витрат приймається ставка судового збору, визначена у статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням вимог частини 3 цієї статті, із застосування коефіцієнта 0,8, тобто у сумі 2 662 гривні 40 копійок.
Отже, позивач сплатив судовий збір у розмірі, більшому ніж встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Виходячи з наведеного, за правилами частини першої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «НоваПей Кредит», з урахуванням часткового задоволення позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 439,82 грн (2 662,40 грн х 91,64 % :100% = 2 439,82 грн. Судовий збір в сумі 665,60 грн, який був внесений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом, за клопотанням позивача повертається йому ухвалою суду відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» заборгованість за кредитним договором №494017 від 19 березня 2025 року у розмірі 13 150 гривень, з яких: основна заборгованість за кредитом - 10 000 гривень; основна заборгованість за комісією за надання кредиту - 3 150 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 439 гривень 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» витрати на правову допомогу у сумі 6 414 гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит», код ЄДРПОУ 40055034, місцезнаходження: м. Київ, Столичне шосе, будинок №103, офіс 1307.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ».
Повне рішення суду складено 25 травня 2026 року.
Суддя Н. С. Бабич