Справа № 366/432/26
Провадження № 3/366/367/26
26 березня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25 лютого 2026 року до суду від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 17.02.2026 року біля 15 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків ст. 150 Сімейного Кодексу України щодо забезпечення необхідних умов життя, догляду малолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_2 залишив місце проживання та був виявлений небайдужими громадянами в с. Сукачі, в напрямку селища Іванків, на автодорозі, внаслідок чого могла існувати загроза життю і здоров'ю малолітньої дитини.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила суду, що має трьох неповнолітніх дітей. 17 лютого разом з своїм чоловіком вранці поїхали на роботу, а діти залишилися вдома, так як була повітряна тривога. Син посварився з старшою донькою і пішов до селища Іванків, гуляти. Про те, що дитина пішла з дому, їй стало відомо від працівників поліції.
Дослідивши матеріали справи, судом відповідно до ст. 280 КУпАП встановлено, що правопорушення мало місце, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно ст. 253 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 2 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей), вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, що тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків, або осіб, які їх заміняють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Однак, протокол та додані до нього матеріали не розкривають, в чому саме виявилося таке невиконання батьківських обов'язків.
У справі відсутні докази на спростування пояснень ОСОБА_1 .
Вказані обставини, в своїх сукупності, свідчать про те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина. Вона вживає всіх залежних від нього та можливих заходів для забезпечення належних умов життя, здоров'я, розвитку та виховання дитини, що не може свідчити про неналежне виконання батьком своїх батьківських обов'язків.
Суду не надано будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом вказували про те, що ОСОБА_1 не виконала обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання по відношенню до сина, та що невиконання нею таких обов'язків призвело до вказаної ситуації.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, серед іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що справу належить закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 221, 247, 283, 284 КУпАП та відповідно до ч. 2 ст. 184 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП - закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО