33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" січня 2011 р. Справа № 2/61
Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін"
До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості по оплаті за товар в сумі 53 285 грн. 06 коп.
Секретар судового засідання: Бренчук Г.В.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : Ткачук О.М. дов. № 3 від 05.01.11 р.
Від відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_4 дов. № 2308 від 11.05.10 р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" просить стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_2 48720 грн. боргу, 3712,46 грн. збитків від інфляції, 852,60 грн. річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підприємець ОСОБА_2 за довіреністю №1 від 12.08.2009р. отримав товар (феросиліцій) по видатковій накладній №434 від 12.09.2009р. на загальну суму 48720 грн. за який не розрахувався (а/с 2-4).
Представник у судовому засіданні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач підприємець ОСОБА_2 позов заперечує. У відзиві на позовну заяву посилався на те, що дійсно на його ім'я була видана підприємством накладна на отримання товару. Однак товар не отримував, оскільки він був відсутній на складі. Повідомив позивача про відзив довіреності та просить анулювати видаткову накладну. На підставу своїх заперечень підприємець посилається на ту обставину, що завідуюча складом ОСОБА_5 надавала доповідну записку генеральному директору ОСОБА_6 про відсутність товару, з якою останній був ознайомлений. Відповідач надав копії доповідної записки, копію журналу, який вівся охороною підприємства, які свідчать на його думку, що товар не видавався за межі підприємства. Крім того, відповідач надав копію журналу вхідної кореспонденції про відмітку про реєстрацію листа підприємця щодо відзиву довіреності на отримання товару. Підприємець пояснив, що копії вказаних документів надали працівники підприємства, які на той час працювали.
Зазначає, що із доповідної записки завскладом ОСОБА_5 слідує, що на складі товариства був відсутній феросиліцій і інші товаро-матеріальні цінності вартістю до мільйона гривень. Дані матеріали переносились на залишок товариства з дочірніх підприємств ТД «ЛМЗ Ісполін», ТОВ «Свемон-Маркет»тільки документально для покриття Податку на додану вартість. Цими діями, тобто несплатою ПДВ, а саме ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, ухиленням від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування. ТзОВ ЛМЗ «Ісполін»завдало державі значних збитків.
В доповідній записці також вказано, що сталь, яка в дійсності була на складі і відпускалась безоблічно на кузню, ніде документально не проводилась, із неї там виробляли художні вироби підприємцем-фізичною особою, та реалізовувались на сторону приватним особам за готівку і виручені кошти привласнювались.
Крім того, сталь зі складу діаметром 1,8,2 мм продавалась за готівку без документів.
Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
ПП ОСОБА_2 за довіреністю № 1 від 12.08.2009 року, отримав товар (феросиліцій) від ТОВ «ЛМЗ «Ісполін»згідно видаткової накладної №434 від 12.09.2009 року, на загальну суму 48720,00 гривень.
Відповідачем не проведена оплата товару. На момент вирішення спору сума боргу становить 48 720,00 грн.
При оцінці заперечень відповідача суд ураховує, що Дубенською міжрайонною прокуратурою проведена перевірка по викладених вище обставинах і оскільки установлено, що "службовими особами ТОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін", а саме генеральним директором ОСОБА_6, завідуючою складом ОСОБА_5, бухгалтером по реалізації ОСОБА_7 вчинені дії на отримання товару ОСОБА_2, а саме виписана видаткова накладна №434 від 12.08.2009 р. про відпуск феросиліцію в кількості 5000 кг. на суму 48720 грн. ПП ОСОБА_2, що підтверджується підписом останнього, достатніх підстав для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.366 КК України не вбачається".
Також прокуратура прийшла до висновку, що "так як ПП ОСОБА_2 підтвердив, що в зазначеній накладній поставив свій підпис про отримання даного товару, проте на даний час заперечує факт його отримання, що є предметом судового розгляду, достатніх підстав для порушення кримінальної справи стосовно зазначеної особи за ст.358 КК України не вбачається".
Надані відповідачем копії доповідної записки, копія журналу, який вівся охороною підприємства, копії журналу вхідної кореспонденції та інші копії документів - з урахуванням вимог ст.ст.33-35 ГПК України суд не розглядає як належні та допустимі докази.
Окрім того, у поясненні від 18.05.10 р. ОСОБА_6 який підписував видаткову накладну №434 від 12.08.2009 року, зазначено, що доповідну записку від завідувача складу ОСОБА_5, на яку посилається відповідач, він не отримував, виписок з журналу реєстрації вхідної кореспонденції для ОСОБА_2 не надавав.
Завідувач складу ОСОБА_5, яка підписала видаткову накладну №434 від 12.08.2009 року, в поясненні від 18.05.2010 року зазначила, що доповідну записку на ім'я генерального директора ОСОБА_6 не писала та не подавала її на розгляд та реєстрацію.
Відповідно довідки № 233 від 18.05.2010 р. про залишок феросиліцію на складі станом на 01.08.2009 року, залишок становив - 67 759,53 кг, а станом на 31.08.2009 року -58 146,40 кг.
В зв'язку з тим, що подія отримання товару відбулась, - була виписана та видана податкова накладна, порядковий номер 434 від 12.08.2009 р., яка зареєстрована в реєстрі виданих податкових накладних під номером 16 та видаткова накладна № 434 від 12.08.09 р.
Указаних відповідачем випадків розкрадання матеріальних цінностей (у то числі феросиліцію) шляхом виписування фіктивних накладних органом слідства не установлено.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і платити за нього певну грошову суму.
За нормою статті 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.3 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Бажаючи уникнути судового розгляду спору Позивач, направляв вимогу Відповідачу сплатити належну суму за товар, однак до даного часу відповідач ухиляється від виконання зобов'язань по оплаті товару. Направлена претензія за № 2 від 09.03.2010 року залишена без відповіді.
Згідно п.2. ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Претензія відповідачем отримана 09.03.10 р., відтак, зобов'язання він мав виконати до 17.03.10 р., що суд ураховує при стягненні річних та інфляційних, а тому у задоволенні вимоги про інфляційні слід відмовити, а із заявленої суми річних стягненню підлягає лише 56,06 грн.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача згідно ст.49 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (35604, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" (35604, м.Дубно, Рівненської області, вул.Грушевського,134, код ЄДРПОУ 33522271) - 48720 грн. боргу, 56,06 грн. річних, 487,76 грн. державного мита та 216 грн.02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Войтюк В.Р.
Повний текст рішення складено: "31"січня 2011 року.