27 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42343/25
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 07.04.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Димерлія О.О.,
суддів - Вербицької Н.В., Терлецького Д.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №420/42343/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за віком
24.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладене у вигляді листа №17961-17062/С-02/8-1500/25 від 27.06.2025, про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.06.2025, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідці від 02.06.2025 року №288/15-32-10-02-12 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідці від 02.06.2025 року №289/15-32-10-02-12 про складові заробітної плати для призначення пенсій особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесення до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України “Про державну служб» від 16.12.1993 №3723-ХП.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, наголошуючи на тому, що Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, яким пенсії призначено відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723. Також, орган Пенсійного фонду відмічає, що заяву від 13.06.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 подано не в спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а тому її розглянуто в порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян». Як вказує відповідач, лист-відповідь від 27.06.2025 №17961-17062/С-02/8-1500/25 не є індивідуальним актом. Крім того, орган Пенсійного фонду вказує про наявність у нього в досліджуваних правовідносинах дискреційних повноважень. До того ж, на думку відповідача, є безпідставним стягнення з нього судового збору.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №420/42343/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом №17961-17062/С-02/8-1500/25 від 27.06.2025 про перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2025 за вхід.№17062/0-1500-25 про перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Однак, за наслідком розгляду відповідного звернення ОСОБА_1 органом Пенсійного фонду протиправно відповідного індивідуального акту не прийнято.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.67-62, а.с.86-93).
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.
Зокрема, колегією суддів з'ясовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою від 13.06.2025 щодо переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
За наслідком розгляду означеної заяви органом Пенсійного фонду на ім'я ОСОБА_2 скеровано лист від 27.06.2025 №17961-17062/С-02/8-1500/25, у якому зазачено, що немає підстав для перерахунку пенсії, адже Законом України «Про державну службу» №889 не передбачено проведення перерахунку пенсії державним службовцям, яким пенсії призначено відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723.
Не погодившись із такою позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну служубу» № 889-VІІІ, після 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Отже, законодавцем визначено певні умови, за дотримання яких, у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби, а саме 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постановах від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 11.04.2023 у справі № 620/965/20.
Відносно доводу суб'єкта владних повноважень про те, що періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до до відповідних категорій посад державних службовків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно із абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 404-VII статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ доповнено частиною п'ятнадцятою, відповідно до якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, колегія суддів зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями із спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
З огляду на вказане є безпідставним посилання скаржника на те, що період роботи на посадах в органах державної податкової служби, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Колегія суддів відхиляє посилання органу Пенсійного фонду на те, що Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, яким пенсії призначено відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723, адже в досліджуваних правовідносинах Смокова А.В. звернулась із заявою від 13.06.2025 щодо переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
Є безпідставним посилання органу Пенсійного фонду на те, що державним службовцям не здійснюється перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати, т.я. у даній справі такі обставини не є спірними.
У досліджуваному випадку позивачка звернулась до органу Пенсійного фонду із питанням переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу", а не щодо перерахунку пенсії у зв'язку із збільшенням заробітної плати діючим державним службовцям.
Не є юридично спроможним також припущення суб'єкта владних повноважень стосовно того, що заява від 13.06.2025 ОСОБА_1 складена у довільній формі, оскільки за наслідком дослідження наявного в матеріалах справи звернення судом апеляційної інстанції з'ясовано, що воно відповідає додатку 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу IV).
Таку заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області мало розглянути по суті з урахуванням приписів пенсійного законодавства, а не в порядку положень Закону України «Про звернення громадян».
Відхиляється довід скаржника про те, що при вирішення справи по суті суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, адже зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2025 про перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у даній справі, з огляду на таке.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Комітетом Міністрів Ради Європи у рекомендаціях № R (80) 2 сформульовано принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які - стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою: приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку так, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначено статтею 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками дослідження законодавчих приписів у контексі спірних правовідносин, апеляційним судом установлено, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не наділено повноваженнями самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
У досліджуваних правовідносинах у суб'єкта владних повноважень був лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, зокрема, здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 з урахуванням пенсійного законодавства, а не в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян».
З урахуванням наведеного, колегії суддів вказує, що обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки окружний адміністративний суд не втручався в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Не є юридично спроможними твердження органу Пенсійного фонду стосовно заборони Законом України «Про загальнообов'язакове державне пенсійне страхування» стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судового збору, оскільки відшкодування позивачу у такий спосіб понесених судових витрат прямо відповідає положенням ст.139 КАС України, які є спеціальними в контексті спірного питання.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення окружного адміністративного суду не містить оцінки аргументів органу Пенсійного фонду, оскільки за наслідком дослідження змістового наповнення такого судового акту установлено, що він відповідає критеріям вмотивованості та обґрунтованості.
За приписами ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Такий перелік не містить вказаної скаржником підстави для скасування судового рішення.
У контексті означеного слід також зауважити, що достатність мотивації та оцінки усіх аргументів сторін визначається практичними потребами вирішення спору.
Недоліки мотивації рішення суду першої інстанції, яке є предметом даного апеляційного перегляду, усунуті під час апеляційного розгляду справи.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи.
За таких підстав колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №420/42343/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за віком - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька Д.С. Терлецький