П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27334/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
06.01.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з нарахування та виплати додаткової винагороди;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 11.09.2022 по 30.09.2022 та 30.10.2022, з 20.11.2022 по 23.11.2022, з 27.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 05.04.2023, 07.04.2023, 09.04.2023, 10.04.2023, з 22.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 04.06.2023, з 06.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 29.09.2023 з 19.10.2023 по 22.10.2023, з 24.10.2023 по 30.10.2023, з 13.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що у період проходження військової служби позивачеві не у повному обсязі здійснювалось нарахування і виплата грошового забезпечення, а саме за період з 11.09.2022 по 30.09.2022 та 30.10.2022, з 20.11.2022 по 23.11.2022, з 27.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 05.04.2023, 07.04.2023, 09.04.2023, 10.04.2023, з 22.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 04.06.2023, з 06.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 29.09.2023 з 19.10.2023 по 22.10.2023, з 24.10.2023 по 30.10.2023, з 13.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, відповідачем не проведено нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у збільшеному розмірі до 100000 гривень за участь у бойових діях згідно виданих бойових розпоряджень.
Наполягає на тому, що позивач підпадає під дію пункту 1 Постанови №168 та має право на додаткову винагороду до 100000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів
Оскільки відповідач не забезпечив позивачеві виплату збільшеної грошової винагороди, позивач вимушений звернутись за захистом своїх прав на належне грошове забезпечення в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Документальне ж підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу. Поряд з цим, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін. Сам факт виконання бойових завдань на підставі бойових розпоряджень, як і сам факт перебування на території ведення бойових дій, без доведення здійснення заходів та/або бойових дій у цих районах, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168, оскільки виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями.
Наявні матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період, тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати спірної додаткової грошової винагороди за відповідні періоди служби.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково залишено поза увагою те, що оспорюваним у справі є не тільки несплата додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень еквіваленті, а й несплата її взагалі у тих періодах, коли позивач мав право на додаткову винагороду 30000 гривень. Поряд з цим, в силу положень розділу ХХХIV Порядку №260 (в редакції наказу від 25.01.2023 №44) належними доказами підтвердження права військовослужбовця на додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень до лютого 2023 року є будь-які документи які підтверджують участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а з лютого 2023 року - бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Однак, розділ ХХХIV, яким з 01.02.2023 доповнено Порядок №260, передбачено, що до 01.02.2023 року відповідний військовослужбовець мав виключне право на додаткову винагороду у збільшеному до 100000 гривень еквіваленті, з 01.02.2023, у разі, коли виконані бойові розпорядження не підпадають під пункт 2 розділу ХХХIV цього Порядку, така додаткова винагорода виплачується в розмірі 30000 гривень. Відтак, судом першої інстанції помилково залишено поза увагою те, що у спірному періоді позивач не одержував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, а саме за період до 01.02.2023 додаткову винагороду у збільшеному до 100000 гривень за виконання бойових розпоряджень, що у цьому періоді підтверджується будь-якими документами; позивач не одержував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, як у розмірі 30000 гривень (у випадку, коли виконання бойових завдань не відповідає під дію пункту 2 розділу ХХХIV Порядку №260) так і у збільшеному розмірі до 100000 гривень за виконання бойових завдань, що підтверджується бойовими розпорядженнями, журналом бойових дій, рапортами на виплату.
У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, відповідач зазначає, що позивачеві на постійній основі виплачувалась додаткового грошова винагорода, передбачена Постановою №168, виходячи з відомостей рапортів командирів підрозділів про фактичне виконання бойових (спеціальних) завдань та з урахуванням періодів перебування позивача у відпустці, відрядженні та лікуванні.
У додаткових поясненнях ОСОБА_1 підтримує свою правову позицію.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , зокрема, з 24.08.2022 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 20.11.2022 року особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі бойового розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.11.2022 року №73/дск виконує бойові (спеціальні) завдання у Херсонській області та у м. Херсон.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні позивача видано наступні бойові розпорядження: від 11.09.2022 №499/ шт/дск, від 30.10.2022 №660/шт/дск, від 20.11.2022 №1/дск, від 21.11.2022 №2/дск, від 22.11.2022 №3/дск, від 23.11.2022 №4/дск, від 27.11.2022 №8/дск, від 28.11.2022 №9/дск, від 29.11.2022 №10/ дск, від 30.11.2022 №11/дск, від 01.12.2022 №12/дск, від 01.01.2023 №43/дск, від 02.01.2023 №44/дск, від 03.01.2023 №45/дск, від 04.01.2023 №46/дск, від 05.01.2023 №47/дск, від 06.01.2023 №48/дск, від 07.01.2023 №49/дск, від 08.01.2023 №50/дск, від 09.01.2023 №51/дск, від 10.01.2023 №52/дск, від 11.01.2023 №53/дск, від 12.01.2023 №54/дск, від 13.01.2023 №55/дск, від 01.02.2023 №74/дск, від 01.03.2023 №102/дск, від 02.03.2023 №103/дск, від 03.03.2023 №104/дск, від 04.03.2023 №105/дск, від 05.03.2023 №106/дск, від 06.03.2023 №107/дск, від 07.03.2023 №108/дск, від 08.03.2023 №109/дск, від 09.03.2023 №110/дск, від 10.03.2023 №111/дск, від 11.03.2023 №112/дск, від 12.03.2023 №113/дск, від 13.03.2023 №114/дск, від 14.03.2023 №115/дск, від 15.03.2023 №116/дск, від 16.03.2023 №117/дск, від 17.03.2023 №118/дск, від 18.03.2023 №119/дск, від 19.03.2023 №120/дск, від 20.03.2023 №121/дск, від 21.03.2023 №122/дск, від 22.03.2023 №123/дск, від 23.03.2023 №124/дск, від 24.03.2023 №125/дск, від 25.03.2023 №126/дск, від 26.03.2023 №128/дск, від 27.03.2023 №129/дск, від 28.03.2023 №130/дск, від 29.03.2023 №131/дск, від 30.03.2023 №132/дск, від 31.03.2023 №133/дск, від 01.04.2023 №134/дск, від 02.04.2023 №135/дск, від 03.04.2023 №136/дск, від 04.04.2023 №137/дск, від 05.04.2023 №138/дск, від 07.04.2023 №140/дск, від 09.04.2023 №142/дск, від 10.04.2023 №143/дск, від 22.04.2023 №156/дск, від 23.04.2023 №157/дск, від 24.04.2023 №158/дск, від 25.04.2023 №159/дск, від 26.04.2023 №160/дск, від 27.04.2023 №162/дск, від 28.04.2023 №163/дск, від 29.04.2023 №164/дск, від 30.04.2023 №165/дск, від 01.05.2023 №166/дск; від 02.05.2023 №167/дск; від 03.05.2023 №169/дск; від 04.05.2023 №170/дск; від 05.05.2023 №171/дск; від 06.05.2023 №172/дск; від 07.05.2023 №173/дск; від 08.05.2023 №174/дск; від 09.05.2023 №175/дск; від 10.05.2023 №176/дск; від 11.05.2023 №177/дск; від 12.05.2023 №178/дск; від 13.05.2023 №179/дск; від 14.05.2023 №180/дск; від 15.05.2023 №181/дск; від 16.05.2023 №182/дск; від 17.05.2023 №183/дск; від 18.05.2023 №184/дск; від 19.05.2023 №185/дск; від 20.05.2023 №186/дск; від 21.05.2023 № 187/дск; від 22.05.2023 №188/дск; від 23.05.2023 №189/дск; від 24.05.2023 №190/дск; від 25.05.2023 №191/дск; від 26.05.2023 №192/дск; від 27.05.2023 №193/дск; від 28.05.2023 №194/дск; від 29.05.2023 №195/дск; від 30.05.2023 №196/дск; від 31.05.2023 №197/дск; від 01.06.2023 №198/дск; від 02.06.2023 №199/дск; від 03.06.2023 №200/дск; від 04.06.2023 №201/дск; від 06.06.2023 №203/дск; від 07.06.2023 №204/дск; від 08.06.2023 №205/дск; від 09.06.2023 №206/дск; від 10.06.2023 №207/дск; від 11.06.2023 №208/дск; від 12.06.2023 №209/дск; від 13.06.2023 №210/дск; від 14.06.2023 №211/дск; від 15.06.2023 №212/дск; від 16.06.2023 №213/дск; від 17.06.2023 №214/дск; від 18.06.2023 №215/дск; від 19.06.2023 №216/дск; від 20.06.2023 №217/дск; від 21.06.2023 №218/дск; від 22.06.2023 №219/дск; від 23.06.2023 №220/дск; від 24.06.2023 №221/дск; від 25.06.2023 №222/дск; від 26.06.2023 №223/дск; від 27.06.2023 №224/дск; від 28.06.2023 №225/дск; від 29.06.2023 №227/дск; від 30.06.2023 №228/дск, від 01.07.2023 №229/дск; від 02.07.2023 №230/дск; від 03.07.2023 №231/дск; від 04.07.2023 №233/дск; від 05.07.2023 №235/дск; від 06.07.2023 №237/дск; від 07.07.2023 №238/дск; від 08.07.2023 № 240/дск, від 09.07.2023 №241/дск; від 10.07.2023 №243/дск; від 11.07.2023 №244/дск; від 12.07.2023 №245/дск; від 13.07.2023 №246/дск; від 14.07.2023 №247/дск; від 15.07.2023 №248/дск; від 16.07.2023 №250/дск; від 17.07.2023 №252/дск; від 18.07.2023 №254/дск; від 19.07.2023 №255/дск; від 20.07.2023 №256/дск; від 21.07.2023 №257/дск; від 22.07.2023 №258/дск; від 23.07.2023 №259/дск; від 24.07.2023 №260/дск; від 25.07.2023 №261/дск; від 26.07.2023 №262/дск; від 27.07.2023 №263/дск; від 28.07.2023 №264/дск; від 29.07.2023 №265/дск; від 30.07.2023 №266/дск; від 31.07.2023 №267/дск, від 01.08.2023 №268/дск; від 02.08.2023 №269/дск; від 03.08.2023 №270/дск; від 04.08.2023 №271/дск; від 05.08.2023 №273/дск; від 06.08.2023 №275/дск; від 07.08.2023 №276/дск; від 08.08.2023 №278/дск; від 09.08.2023 №279/дск; від 10.08.2023 №281/дск; від 11.08.2023 №283/дск; від 12.08.2023 №284/дск; від 13.08.2023 №285/дск; від 14.08.2023 №286/дск; від 15.08.2023 №288/дск; від 16.08.2023 №289/дск; від 17.08.2023 №290/дск; від 18.08.2023 №291/дск; від 19.08.2023 №292/дск; від 20.08.2023 №294/дск; від 21.08.2023 №295/дск; від 22.08.2023 № 297/дск; від 23.08.2023 №299/дск; від 24.08.2023 №300/дск; від 25.08.2023 №301/дск; від 26.08.2023 №302/дск; від 27.08.2023 №303/дск; від 28.08.2023 №304/дск; від 29.08.2023 №305/дск; від 30.08.2023 №306/дск; від 31.08.2023 №308/дск, №309/дск від 01.09.2023, №310/дск від 02.09.2023, №311/дск від 03.09.2023, №312/дск від 04.09.2023, №313/дск від 05.09.2023, №314/дск від 06.09.2023, №315/дск від 07.09.2023, №316/дск від 08.09.2023, №317/дск від 09.09.2023, №318/дск від 10.09.2023, №319/дск від 11.09.2023, №320/дск від 12.09.2023, №321/дск від 13.09.2023, №322/дск від 14.09.2023, № 323/дск від 15.09.2023, №324/дск від 16.09.2023, №325/дск від 17.09.2023, №326/дск від 18.09.2023, №327/дск від 19.09.2023, №329/дск від 20.09.2023, №330/дск від 21.09.2023, №331/дск від 22.09.2023, №332/дск від 23.09.2023, №334/дск від 24.09.2023, №335/дск від 25.09.2023, №336/дск від 26.09.2023, №337/дск від 27.09.2023, №338/дск від 28.09.2023, №339/дск від 29.09.2023, №369/дск від 19.10.2023, №371/дск від 20.10.2023, №372/дск від 21.10.2023, №373/дск від 22.10.2023, №376/дск від 24.10.2023, №377/дск від 25.10.2023, №378/дск від 26.10.2023, №380/дск від 27.10.2023, №381/дск від 28.10.2023, №383/дск від 29.10.2023, №384/дск від 30.10.2023, №399/дск, від 13.11.2023, №400/дск від 14.11.2023, №401/дск від 15.11.2023, №402/дск від 16.11.2023, №403/дск від 17.11.2023, №404/дск від 18.11.2023, №405/дск від 19.11.2023, №406/дск від 20.11.2023, №407/дск від 21.11.2023, №408/дск від 22.11.2023, №409/дск від 23.11.2023, №410/дск від 24.11.2023, №411/дск від 25.11.2023, №412/дск від 26.11.2023, №413/дск від 27.11.2023, №415/дск від 28.11.2023, №416/дск від 29.11.2023, №417/дск від 30.11.2023, №418/шт/дск від 01.12.2023, №419/шт/дск від 02.12.2023, №420/шт/дск від 03.12.2023, №421/шт/дск від 04.12.2023, №422/шт/дск від 05.12.2023, №423/шт/дск від 06.12.2023, №424/шт/дск від 07.12.2023, №425/шт/дск від 08.12.2023, №426/шт/дск від 09.12.2023, №427/шт/дск від 10.12.2023, №430/шт/дск від 11.12.2023, №431/шт/дск від 12.12.2023, №432/шт/дск від 13.12.2023, №433/шт/дск від 14.12.2023, №434/шт/дск від 15.12.2023, №435/шт/дск від 16.12.2023, №436/шт/дск від 17.12.2023, №437/шт/дск від 18.12.2023, №439/шт/дск від 19.12.2023, №440/шт/дск від 20.12.2023, №441/шт/дск від 21.12.2023, №442/шт/дск від 22.12.2023, №443/шт/дск від 23.12.2023, №444/шт/дск від 24.12.2023, №447/шт/дск від 25.12.2023, №449/шт/дск від 26.12.2023, №450/шт/дск від 27.12.2023, №452/дск від 28.12.2023, №453/дск від 29.12.2023, №454/дск від 30.12.2023, №455/дск від 31.12.2023.
Позивач у позові зауважує на тому, що ним безперервно у період з 11.09.2022 по 30.09.2022 та 30.10.2022, з 20.11.2022 по 23.11.2022, з 27.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 05.04.2023, 07.04.2023, 09.04.2023, 10.04.2023, з 22.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 04.06.2023, з 06.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 29.09.2023 з 19.10.2023 по 22.10.2023, з 24.10.2023 по 30.10.2023, з 13.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023 виконувались бойові розпорядження, натомість відповідачем не проведено нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у збільшеному розмірі до 100000 гривень за участь у бойових діях згідно виданих бойових розпоряджень.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Передбачено, що вказана постанова набирає чинності 28.02.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року.
В подальшому Постанова Кабінету Міністрів України №168 зазнавала змін, однак у період спірних правовідносин, умови, за яких виплачується додаткова винагорода у збільшеному розмірі, залишаються без змін. Конкретизуючи зазначене, колегія суддів, виходячи з положень пункту 1 Постанови №168, зазначає, що військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах і виплачується на підставі наказів командирів частин.
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 (яка застосовується з 24 лютого 2022 року) Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197.
Відповідно до пункту 3 розділу І Наказу №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (яким доповнено цей Порядок на підставі Наказу Міністерства оборони України №98 від 01.04.2022 року, який застосовується з 24 лютого 2022 року), на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України прийнято Окреме доручення від 25.03.2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року), Окреме доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 (їх доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами).
Згідно із пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року), під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів в районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
У пункті 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) передбачено на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах, зокрема:
100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
У пункті 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).
Подібні за змістом положення стосовно умов та підстав виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у збільшеному розмірі до 100000 гривень передбачає і Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року №912/з/29 (яке застосовується з 01.06.2022 року).
Також, згідно пункту 2 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (редакції наказу №44 від 25.01.2023, застосовується з 01.02.2023 року), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Згідно пункту 4 розділу ХХХIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Аналіз наведених правових норм показав, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особливості нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, свідчать про те, що такий вид додаткової винагороди здійснюється за наявності відповідних обставин та на підставі наказу командира військової частини.
Умовою нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зокрема, у збільшеному розмірі є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Тобто, умовами виплати вказаного виду грошового забезпечення у збільшеному розмірі є: проходження військовослужбовцем військової служби у період дії воєнного стану; безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань; відповідна довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст наявних в матеріалах справи доказів (бойових розпоряджень, рапортів, журналів бойових дій) не підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Крім того, у період з 01.01.2023 року з урахуванням наказів Головнокомандувача ЗС України від 02.02.23 №25 та від 14.02.23 №35 ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває в районі ведення воєнних (бойових) дій та не виконує завдання на тимчасово окупованій російською федерацією території України та на територіях між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період.
Стосовно доводів апелянта (позивача) про те, що у спірному періоді позивачеві не нараховувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у будь-якому розмірі, зокрема, у загальному розмірі - 30000 гривень, колегія суддів зауважує, що згідно змісту адміністративного позову, підставою для звернення до суду із цим позовом, стала саме противність бездіяльності відповідача щодо невиплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Поряд з цим, слід також зауважити на тому, що відповідно до положень частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя: О.В. Єщенко
судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв