П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34058/24
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 р. у справі № 420/34058/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, а також про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши апеляційну скаргу, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху, виходячи з наступного.
Щодо клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.
Так, за приписами ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору, та ч.1 цієї ж статті визначені особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 цієї статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити, звільнити від сплати або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» закріплено те, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Більше того, щодо сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини стосовно її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат щодо сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Суд, що розв'язує питання про відкриття провадження (взяття до провадження заяви або скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність встановленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.
Разом із тим, підстави для задоволення клопотання відповідача, у даному випадку, відсутні, оскільки наведені ним обставини не є поважними підставами для відстрочення сплати судового, а заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020 у справі № 420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020 у справі № 560/3049/20, від 28.04.2022 у справі № 240/12834/21, у справі № 560/8944/20, у справі № 300/3392/21, у справі № 240/10120/21, у справі № 380/6677/21, ухвалі від 04.05.2022 у справі № 120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022 у справі № 620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022 у справі № 380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022 у справі № 380/7161/21.
При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини пов'язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для відстрочення такої сплати.
Обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).
Станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
Отже, враховуючи немайновий характер позовних вимог, за подання цього позову до суду першої інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4). Відповідно, ставка судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку, становить 1816,80 грн. (1211,20 грн. х 1,5).
При цьому, суд звертає увагу, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453, 44 грн.
Щодо клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обгрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що військова частина безпосередньо перебуває в районі ведення бойових дій та виконує бойові завдання. Зазначені обставини, за твердженнями апелянта, обумовлюються тривалими відключеннями підрозділів військової частини від електричних мереж, обмеженням доступу до мережі інтернет та систем електронного документообігу, що унеможливлює опрацювання процесуальних документів у межах строків, встановлених процесуальним Законом, які надходять до кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 цього Кодексу.
Згідно з відомостями КП "ДСС", оскаржуване рішення суду першої інстанції від 07.03.2025 апелянт отримав в кабінеті ЄСІТС "Електронний суд" 10.03.2025.
Проте, апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 22.05.2026, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Усталеною є позиція Верховного Суду, в тому числі і Великої Палати, про те, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Наведені відповідачем причини пропуску строку ані кожен окремо, ані у сукупності не дають підстав вважати, що відповідач об'єктивно був позбавлений вчинити процесуальну дію в строк, встановлений законом.
Доводи апелянта щодо відсутності електроенергії та мережі інтернет не містять обґрунтування наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами і пропуском строку звернення до суду.
При цьому, суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, зокрема: "…Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.…".
З огляду на викладене вище, суд вважає, що наведені скаржником підстави для поновлення процесуального строку не є достатніми для визнання причин його пропуску поважними.
За правилами ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст. 169 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, подана апеляційна скарга на підставі ст.298 КАС України підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. ст. 133, 169, 296, 297, 298 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі № 420/34058/24.
У задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без руху.
Надати апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Роз'яснити апелянту, що у разі не виконання зазначених вимог, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Роз'яснити апелянту, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали в частині підтвердження поважності причин пропуску строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Голуб