27 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30509/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №160/30509/25 (головуючий суддя першої інстанції - Озерянська С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, податкової вимоги,-
Позивач 22.10.2025 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2024 року:
№23360240208 форми «Н», яким застосовано штрафну санкцію в сумі 14066 грн. 00 коп.;
№23364240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання на 361497 грн. 44 коп. та застосовано штрафну санкцію у сумі 90374 грн. 36 коп.;
№23345240208 форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн.;
№23368240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання на 20400 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 5100 грн.;
№23367240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання на 30124 грн. 79 коп. та застосовано штрафну санкцію у сумі 7531 грн. 20 коп.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №23076240208 від 25.03.2024 року, яким застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню в розмірі 20631,74 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №23074240208 від 25.03.2024 року, яким визначено штрафні санкції в розмірі 75034,08 грн.;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23341 У від 26.03.2024 року, якою визначено недоїмку у сумі 150086,16 грн..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що за результатами проведеної податковим органом перевірки господарської діяльності позивача, встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.177.10. ст.177 Податкового кодексу України, оскільки фізичною особою - платником податків не надано на перевірку документи в повному обсязі щодо ведення фінансово господарської діяльності для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Вважає, що контролюючий орган не порушив вказаних норм та перевірка є правомірною та такою, що вчинена з урахуванням вимог чинного законодавства.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у м.Києві з 17.12.2010 року як фізична особа-підприємець. 06.09.2018 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи, про що внесено запис №20740060005018829 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює контроль та реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 06.09.2018 року та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 06.09.2018 року.
Підставою для проведення перевірки позивача став наказ за №41-П від 05.01.2024 року та повідомлення за №19/26-15-24-02-08 від 08.01.2024 року, надісланого рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих-код 0101141186184) на податкову адресу платника податків: АДРЕСА_1 . Лист повернуто відповідачу (за закінченням терміну зберігання).
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.02.2024 року №15087/Ж5/26-15-24-02-08/3201710029.
Висновками акту перевірки встановлено порушення:
- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.177.10. ст.177 ПК України - фізичною особою - платником податків не надано на перевірку документи в повному обсязі щодо ведення фінансово- господарської діяльності для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177 ПК України, заниженно суму чистого оподатковуваного доходу за період 2017-2018 роки на загальну суму 2008319,09 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 361497,44 грн., (в т. ч. за 2017 рік - 174503,51 грн., за 2018 рік - 186993,92 грн.);
- п.п.1.2, п.п.1.3 п.161 Підрозділу 10 розділу XX ПК України, платником податків занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2008319,09 гривень, в результаті чого не нараховано та не сплачено військового збору до бюджету на загальну сума 30124,79 грн., (в т.ч. за 2017 рік - 14541,96 грн., та за 2018 рік - 15582,83 грн.);
- п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», занижено суму чистого оподатковуваного доходу за період, що перевірявся на суму 2008319,09 грн., що в свою чергу призвело до не визначення зобов'язань з єдиного соціального внеску (з урахуванням максимальної бази) всього у сумі 150068,16 грн., в тому числі за 2017 рік - 46866,6 грн. та за 2018 рік - 103201,56 грн.;
- ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платникам податків несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нарахований платником податків за звітний період, а саме:
- 2016 рік в сумі 28211,04 грн. (граничний термін сплати 09.02.2017 року) фактично сплачено 10.02.2017 року;
- 2017 рік в сумі 58339,4 грн. (граничний термін сплати 19.02.2018 року) фактично сплачено 19.02.2018 року;
- І кв. 2018 року в сумі 2456,58 грн. (граничний термін сплати 19.04.2018 року) фактично сплачено 19.10.2018 року;
- II кв. 2018 року в сумі 2457,18 грн. (граничний термін сплати 19.07.2018 року) фактично сплачено 19.10.2018 року;
- п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 ПК України, занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму - 33466,00 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі - 30433,00 грн., та за 2018 рік у сумі 3033,00 грн.;
- п. 201.10 ст.201 ПК України, платником податків не виписано та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 41199 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі - 30433 грн. та за 2018 рік в сумі 10766,00 грн..
На підставі акту перевірки контролюючим органом 26.03.2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №23360240208 форми «Н», яким застосовано штрафну санкцію в сумі 14066 грн 00 коп.;
- №23364240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання на 361497 грн. 44 коп. та застосовано штрафну санкцію у сумі 90374 грн. 36 коп.;
- №23345240208 форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн.;
- №23368240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання на 20400 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 5100 грн.;
- №23367240208 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання на 30124 грн. 79 коп. та застосовано штрафну санкцію у сумі 7531 грн. 20 коп..
Крім того, податковим органом 25.03.2024 року прийнято рішення №23076240208 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення №23074240208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2024 року № Ф-23341 У.
Не погодившись із рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржила вказані рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Статтею 15 ПК України надано визначення платника податку якими визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.3 статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи. Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії). У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву. Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначає, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Згідно підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року №1588 (далі по тексту - Порядок №1588, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку №1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку №1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Отже, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Згідно із пунктом 85.5 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 164.1.1.-164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Стаття 177 ПК України встановлює порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно п.177.1 статті 177 цього Кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Відповідно змісту пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Кодексу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Отже, об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, який обраховується як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Наведене закріплює необхідність документального підтвердження витрат з метою визначення чистого оподатковуваного доходу підприємця.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблено у зв'язку з не наданням позивачем до перевірки та на письмовий запит всіх первинних документів, які підтверджують витрати у сукупному розмірі 2008319,09 грн..
Щодо висновку податкового органу про відсутність позивача за місцем знаходження, неотримання поштових відправлень, якими направлялись повідомлення про початок перевірки, запит про надання документів та не надано до перевірки первинні документи, зазначені в запиті, чим порушено пункти 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункт 177.10 статті 177 ПК України апеляційний суд зазначає про таке.
08.01.2024 року відповідачем направлено позивачу запит №265/І/26-15-24-02-08-08 про надання документів для проведення перевірки на податкову адресу платника податків АДРЕСА_1 , який повернуто на адресу відправника 10.01.2024 року «за закінченням терміну зберігання».
Того ж дня відповідачем на вказану адресу направлено повідомлення про проведення перевірки, яке також повернуто на адресу відправника 09.02.2024 року «за закінченням терміну зберігання».
Перевірку проведено у період з 09.02.2024 року тривалістю 5 робочих днів.
Проте, відповідно інформації в паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 22.11.2022 року залишила територію України та повернулась лише 28.05.2024 року.
Отже, у період направлення повідомлення, запиту та проведення перевірки позивач перебувала поза межами України, що позбавило її можливості отримати відповідну поштову кореспонденцію.
Враховуючи введений в Україні воєнний стан та заходи, які значна частина громадян вжила з метою власної безпеки, перебування позивача за кордоном, сплину майже 6 років після припинення позивачем підприємницької діяльності, свідчить про неможливість надання позивачем відповіді на запит та всіх первинних документів, пов'язаних з перевіркою, з поважних та об'єктивних причин.
Посилання відповідача на необхідність повідомлення податкового органк про зміну свого місця реєстрації, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку позивач не змінювала місце реєстрації, а тимчасово виїхала за межі України у зв'язку з військовою агресією рф.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно зазначив, що формальне дотримання зі сторони відповідача адміністративної процедури проведення перевірки не може бути доказом порушення платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюється податковим органом.
Враховуючи надання позивачем суду первинних документів, пов'язаних із здійсненням її господарської діяльності у перевіряємий період, висновок про незабезпечення нею зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, як вырно зазначив суд першої інстанції.
Також, позивачем частково було надано до проведення перевірки первинні документи, які використано податковим органом, про що зазначено в акті перевірки.
Щодо висновку податкового органу про завищення витрат, та як наслідок, заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 2008319,09 грн., суд першої інстанції правильно зазначив наступне.
Так, в акті перевірки зазначено про не надання на запит документів, підтверджуючих витрати, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Акт містить посилання на наявність окремих первинних документів, які підтверджують понесені витрати за 2017 рік на суму 3823958,04 грн., за 2018 рік на суму 4986664,94 грн..
В той же час, враховуючи відсутність частини первинних документів, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат на суму 2008319,09 грн. та відповідно заниження на вказану суму чистого оподатковуваного доходу, що стало підставою для нарахування податку на прибуток, військового збору, єдиного соціального внеску, штрафних санкцій та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими та передчасними висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.
Так, основним видом діяльності позивача була діяльність із підтримки театральних і концертних заходів (КВЕД 90.02).
Позивачем у перевіряємому періоді здійснювалась підприємницька діяльність, пов'язана з організацією концертів Олега Винника.
05.01.2015 року між позивачем (повірений) та RockSoulana Music GmbH (довіритель) укладено договір доручення №2 про надання послуг з проведення гастрольного заходу, відповідно до якого повірений бере на себе зобов'язання діяти від імені та в інтересах довірителя, зобов'язаний вчиняти в порядку та на умовах, визначених цим договором, на території України дії, щодо формування, консультування, підтримання театральних і концертних заходів та наданню послуг з організації та проведення концертів Олега Винника у 2015-2017 роках.
Згідно даного договору до прав та обов'язків повірено належить: надати сценічний майданчик для проведення вистави, забезпечити проведення концерту технічним обладнанням (світло, звук, декорації) та роботою технічного персоналу (згідно рейдеру), організувати анонсування концерту, отримувати від виконавця інформацію, необхідну для виконання зобов'язань за цим договором, забезпечення комфортного перебування колективу (згідно рейдеру) впродовж всього туру, підписати договори та акти виконаних робіт з концертними залами та субпідрядниками; організувати відеозйомку концертної програми; організувати продаж квитків на концерт; при необхідності забезпечити медичний супровід концерту; при необхідності забезпечити пожежний супровід концерту; при необхідності забезпечити охорону правопорядку концерту; повірений зобов'язаний до 25 грудня поточного року підготувати звіт виконаних робіт.
Відповідачем під час проведення перевірки встановлено наявність господарських взаємовідносин позивача з такими постачальниками товарів та послуг як: ТОВ «Партер.УА», ДП «Національний палац мистецтв», ДП «Спортивний комплекс «Атлет», ТОВ «Стадіон Чорноморець», ТОВ «Прінтінг Індастрі», ДП «Арена «Львів», КП «Облконцертсервіс», ДП «Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки», Театрально-видовищний заклад культури «Київський національний академічний театр оперети», ПАТ «Комерційний банк Львів», ТОВ «Рентолл», ТОВ «Діджер», ТОВ «Футбольний клуб «Ворскла», ТОВ «Луверс», ТОВ «Біг Медіа», ТОВ «РТМ-Україна», ТОВ «Куб44», ТОВ «07 Продакшн», ТОВ «Укртікет», ТОВ Футбольний клуб «Зірка», ДП «Національний академічний театр імені Івана Франка», ТОВ «Сервіс Прінт», ТОВ «Комодо Альянс», ОКПК «Дніпропетровський академічний театр опери та балету», ТОВ «Компанія Індіго М'юзік», ТОВ «Сумиспортінвест», ДП «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка», ТОВ «Зінтеко» та інші.
Позивачем до матеріалів справи надано первинні документи на підтвердження понесених нею витрат у зв'язку із провадженням господарської діяльності, а саме: договір надання послуг №26/12/2017-БУК від 26.12.2017 року, предметом якого є надання послуг, пов'язаних з використанням (експлуатацією) льодової арени та обслуговуючих приміщень льодової арени в торгово-розважальному комплексі «Термінал» за адресою: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Київська, 316; договір оренди №07 від 15.05.2018 року, предметом якого є передача у платне користування світлового та звукового устаткування; договір №43 від 05.05.2017 року, предметом якого є проведення концерту Олега Винника 26, 27, 28 вересня 2017 року в Обласному Палаці культури м.Миколаєва; договір про надання платних послуг від 01.11.2017 року, предметом якого є надання послуг глядацької зали на 1100 місць для проведення концерту Олега Вінника « 16-17» листопада 2017 року; договір оренди №047/2018 від 21.05.2018 року, предметом якого є передача в оренду частину спортивної споруди за адресою: м.Вінниця, вул.Замостянська, 16 загальною площею 10008,1 кв.м.; договір №111017 від 11.10.2017 року, предметом якого є надання послуги для проведення виступу артиста Олега Винника 11 жовтня 2017 року о 19:00 год. в приміщенні Кіровоградської обласної філармонії; договір №151-18 від 15.08.2018 року, на виконання якого отримано послуги розміщення рекламного зображення сюжет: Олег Винник; договір оренди території №2 від 02.02.2018 року, предметом якого є надання в оренду території КП «Тернопільського міського стадіону» для проведення на ній масового заходу «Концерт Олега Вінника» 29.05.2018 року; договір оренди №91 від 29.05.2018 року, предметом якого є прийняття в строкове платне користування санітарні кабіни; договір про надання послуг від 04.05.2018 року, предметом якого є надання рекламної послуги по виготовленню сувенірної продукції; договір про надання спортивних споруд (СК «Поділля» по вул. Проскурівській, 81) від 24.04.2018 року, предметом якого є надання в користування СК «Поділля» (футбольне поле та прилеглу територію) та 2150 місць південної трибуни для проведення концерту українського співака Олега Винника 20.06.2018 року з 19:00 год. по 22.00 год.; договір №31-П від 22.09.2017 року про надання послуг, предметом якого є передача у короткострокове користування площу ПМіС, що тимчасово не використовується у навчальній діяльності, для проведення культурно-масового заходу, а саме концерту Олега Винника; договір №16 від 15.06.2018 року про надання платних послуг, предметом якого є надання в тимчасове платне користування на час проведення публічно культурного заходу в м.Біла Церква (концерту Олега Винника 30 червня 2018 року) глядацької трибуни, футбольного поля, санвузлів, конференц-залів, що знаходяться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 4; договір №37 від 04.07.2017 року, предметом якого є надання послуги з комплексного обслуговування в приміщенні КП «Палац дозвілля», а саме: (концертний зал, сцену, касовий зал для попереднього продажу квитків, гримерні, фойє, гардероб, службові приміщення), для проведення концерту Олега Вінника 31.10.2017 року та 01.11.2017 року.
Разом з вказаними договорами позивачем надано оформлені на їх виконання додаткові угоди та додатки до договорів, розрахунки до договорів, протоколи узгодження договірної ціни, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання-передачі об'єктів, видаткові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки за весь період перевірки.
Отже, понесені позивачем у перевіряємому періоді витрати, пов'язані з її господарською діяльністю, документально підтверджені, такі витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, виникали у позивача у зв'язку із організацією концертів, продажу квитків через контрагентів, оренду концертних залів, транспортні витрати, організацію забезпечення заходів безпеки, рекламу.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано, доказів протилежного судам першої та апеляційної інстанцій не надано.
Враховуючи зазначені обставини справи, суд першої інстанції визнав необґрунтованими та передчасними висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 164.1 статті 164, 177.2 статті 177 ПК України щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу за період 2017-2018 роки на 2008319,09 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 361497,44 грн., військового збору на суму 30124,79 грн., зобов'язань з єдиного соціального внеску у сумі 150068,16 грн..
Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 33466 грн., не визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не виписано і не зареєстровано податкові накладні, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, перевіркою встановлено розбіжність з податку на додану вартість у 2017-2018 роках між нарахованим доходом 1-ДФ та зобов'язаннями з податку на додану вартість, зазначеними у деклараціях з ПДВ за 2017 рік та 2018 рік по контрагенту ТОВ «КРОС-2» (ЄДРПОУ 37269522) на суму 104200 грн. та 12200 грн., по ТОВ «Аллалін» на 1000 грн..
При цьому, відповідно до виписки по рахунку позивача від ТОВ «Партер.УА» з кодом ЄДРПОУ 37269522, а не від ТОВ «КРОС-2», за 4 квартал 2017 року отримано грошові кошти у сукупному розмірі 769700 грн., а не 970580 грн., як вказано у акті перевірки за даними відповідача.
Також, відповідно виписки по рахунку позивача від ТОВ «Партер.УА» з кодом ЄДРПОУ 37269522 за 3 квартал 2018 року отримано грошові кошти у сукупному розмірі 347254,18 грн., а не 393798 грн., як вказано у акті перевірки за даними відповідача.
Переказів грошових коштів у 4 кварталі 2017 року та 3 кварталі 2018 року від ТОВ «КРОС-2» на адресу позивача не здійснювалось.
Переказів грошових коштів від ТОВ «Аллалін» (ЄДРПОУ 40746394 ), зокрема і у розмірі 6000 грн., банківська виписка за 2018 рік не містить.
Відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем доходу від вказаних контрагентів у розмірі 970580 грн., 393798 грн. та 6000 грн..
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.
Доказів проведення зустрічних перевірок по вказаним контрагентам відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.
Встановлені обставини справи свідчать про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 33466 грн..
Враховуючи необґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 33466 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки акту перевірки про необхідність складання та реєстрації позивачем податкових накладних є необґрунтованими.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №160/30509/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №160/30509/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко