27 травня 2026 року м. Дніпросправа № 183/1927/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року в адміністративній справі №183/1927/26 (головуючий суддя першої інстанції - Парфьонов Д.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 17.02.2026 року звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо подання до органів Національної поліції повідомлення про його розшук;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати запис про його розшук та надіслати відповідне повідомлення до органів поліції.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.02.2026 року позивачу стало відомо через додаток «Резерв+», що він внесений до розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 за нібито порушення правил військового обліку (неявка за повісткою). Вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, оскільки: повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував особисто, рекомендований лист не вручався, поштовий відправник не фіксував його підпису; позивач належним чином не був викликаний, а тому складу правопорушення немає; порядок звернення до поліції щодо розшуку відповідно до постанови КМУ № 560 було порушено.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві, позивач вважає, що внесення до розшуку є незаконним, оскільки він не є підозрюваним у кримінальному провадженні. Повідомлення про розшук ТЦК та СП носить лише інформаційний характер і не є даними Реєстру військовозобов'язаних, що свідчить про перевищення повноважень.
Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву. Постановою ВЛК від 19.02.2020 року визнаний придатним до проходження служби, оновив дані 30.05.2024 року.
Згідно електронного сповіщення «Резерв ІD вказано про наявність звернення ТЦК та СП до Нацполіції 11 лютого 2026 року з причин не прибуття ОСОБА_1 за повісткою (а.с.4, 6).
Вважаючи протиправним дії відповідача щодо подання до органів Національної поліції повідомлення про його розшук, позивач оскаржив такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232) закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232).
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом на день прийняття цієї постанови.
Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №7113 від 03.03.2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Дніпропетровської області.
Згідно абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Положеннями вимог частини першої, абзацу 6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», пункту 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачено, що громадяни зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно статті 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, у разі перебування на території України, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів регулюються Законом України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі по тексту - Закон №1951-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною третьою статті 14 Закону №1951-VIII встановлено, що органи ведення Реєстру вносять до Реєстру відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Судом першої інстанції вірно визначено, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та про розшук є формою фіксації стану виконання громадянином свого військового обов'язку.
Запис «У розшуку» в системі «Оберіг», що відображається в реєстрі «Резерв+» свідчить про те, що ТЦК та СП здійснив заходи щодо розшуку особи, яка ухиляється від виконання військового обов'язку, зокрема, не з'являється за повістками.
Відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, якщо його складання є обов'язковим, порушник може бути доставлений поліцейським до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання і доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Отже, внесення інформації про розшук до Реєстру є наслідком реагування суб'єкта владних повноважень на факт неявки військовозобов'язаного.
Відсутність на момент внесення такого запису протоколу (постанови) про накладення адміністративного стягнення не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки сама процедура притягнення до відповідальності (складання протоколу, розгляд справи) часто вимагає присутності особи, для забезпечення якої і оголошується розшук (адміністративне затримання та доставлення).
Позивач ані суду першої, ані суду апеляційної не надав доказів, що він у спірний період належним чином виконував правила військового обліку, зокрема, з'являвся до ТЦК та СП за викликом або мав поважні причини для неявки, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
З урахуванням наведеного, твердження про відсутність постанови про штраф, не отримання повістки про виклик не спростовує факту порушення правил обліку (неявки), який став підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру.
В умовах правового режиму воєнного стану належне ведення військового обліку та повнота даних Реєстру мають критичне значення для обороноздатності держави.
Видалення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та розшук за відсутності доказів усунення цих порушень, а саме: доказів явки до ТЦК суперечило б меті ведення Реєстру та інтересам національної безпеки.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та його розшук вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року в адміністративній справі №183/1927/26 залишити без задоволення.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року в адміністративній справі №183/1927/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко