26 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі №160/3/26
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Міністерства оборони України визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
31.12.2025р. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лаврищев В.В., звернулася за допомогою системи «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2026р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/3/26 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач, у адміністративному позові посилається на порушення своїх прав відповідачем, та просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 23 жовтня 2025 року №107/д про повернення ОСОБА_1 , як члену сім'ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України (ІК ЮО 00034022) повторно розглянути заяву щодо виплати одноразової грошової допомоги, що передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі №160/3/26 адміністративний позов задоволено (суддя Ремез К.І.) .
Відповідач - Міністерство оборони України, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 05.03.2026р. за допомогою системи «Електронний суд» безпосередньо до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було прийнято рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 06.02.2026р. у цій справі та постановити нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026р. у справі №160/3/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/3/26.
Матеріали адміністративної справи №160/3/26 надійшли до суду апеляційної інстанції 20.03.2026р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026р. у справі №160/3/26 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 21.04.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 06.02.2026р. залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач у справі, перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 04.05.1990р.
26.02.2022р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було призвано на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 .
Сповіщенням про смерть від 05.03.2022р. №16 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що її чоловік, молодший сержант ОСОБА_2 , оператор топогеодезист відділення старшого офіцера батареї 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_3 , 1967р.н., загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , від поранення несумісного з життям під час виконання бойових завдань в Луганській області.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 162 від 04.03.2022р. причина смерті: вогнепальні осколкові сліпі поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів.
Бобринецьким ВДРАС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПМУ МЮ 10.03.2022р. видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 10 від 14.03.2022р. призначено службове розслідування за фактом загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовців реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_3 .
За результатами службового розслідування у військовій частині НОМЕР_3 складено акт службового розслідування, з якого вбачається, що: « ОСОБА_2 загинув внаслідок перестрілки, яка мала місце між військовослужбовцями підрозділу…
…Внаслідок хаотичних пострілів молодшого сержанта ОСОБА_2 , було вбито старшого солдата ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_4 , а також поранено старшого сержанта ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_6 ….
…Дії молодшого сержанта ОСОБА_2 мають ознаки злочину, передбаченої ст. 115 «Умисне вбивство» Кримінального Кодексу України….».
23.03.2022р. командиром військової частини НОМЕР_3 прийнято наказ №10 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом загибелі 02.03.2022 військовослужбовців реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_3 ».
Позивач, не погодившись з проведеним службовим розслідуванням та прийнятим наказом, звернулася до Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та 27.05.2022р. за заявою позивачки внесено відомості до ЄРДР за №42022131610000306 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, на теперішній час досудове розслідування ще триває.
Також, позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_3 щодо визнання протиправним та скасування п. 2 Наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) №10 від 23.03.2022 про те, що загибель старшого солдата ОСОБА_3 , солдата ОСОБА_4 , а також поранення старшого сержанта ОСОБА_5 та старшого солдата ОСОБА_6 сталися внаслідок злочинних дій молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024р. у справі №160/23877/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024р. у справі №160/23877/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - частково задоволено, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024р. у справі №160/23877/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 2 Наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) №10 від 23.03.2022, прийнято нове рішення в цій частині, яким визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) №10 від 23.03.2022, яким було визнано, що загибель старшого солдата ОСОБА_3 , солдата ОСОБА_4 , а також поранення старшого сержанта ОСОБА_5 та старшого солдата ОСОБА_6 сталися внаслідок злочинних дій молодшого сержанта ОСОБА_2
10.02.2025 та 25.02.2025 позивач зверталась із заявою та необхідними документами для призначення одноразової грошової допомоги.
Представник позивача неодноразово звертався про результати розгляду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, її заяви.
Листом від 28.10.2025р. №220/13/26640 ГУ соціальної підтримки Міністерства оборони на адвокатський запит повідомило представника позивача, про те, що звернення розглянуто та надано витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.10.2025р. №107/д.
З наданої суду ксерокопії вищезазначеного Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23 жовтня 2025 року №107/д вбачається, що:
«…В наказі командира військової частини НОМЕР_3 від 23.03.2022 «Про результати службового розслідування за фактом загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовців реактивної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_3 » зазначено, що причиною загибелі військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 є злочинні дії молодшого сержанта ОСОБА_2 . Дії молодшого сержанта ОСОБА_2 мають ознаки злочину, передбаченого ст. 115 ККУ «Умисне вбивство».
Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком, зокрема, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.
Оскільки, в поданих на розгляд документах відсутні відомості про відсутність складу кримінального чи адміністративного правопорушення, документи повернуто на доопрацювання для отримання відомостей з Національної поліції України про закриття кримінальних проваджень, відомості щодо яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати відповідачем їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка, та звернулася до суду з даним позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Виходячи з такого законодавчого врегулювання, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-XII).
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (далі - Порядок № 975).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також пунктом 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 грн розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Так, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі Закон № 3515-ІХ) статтю 161 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції.
Згідно з пунктом 1 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до пункту 4 статті 161 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
У контексті спірних правовідносин колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08 жовтня 2021 року у справі № 240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 360/1406/20, від 01 грудня 2022 року у справі № 640/7578/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі № 380/13615/21.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, аналізуючи правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.
Лише у разі якщо на момент прийняття суб'єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб'єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.
Таким чином, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до сповіщення про смерть від 05.03.2022р. №16 ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено позивача про те, що її чоловік молодший сержант ОСОБА_2 , оператор топогеодезист відділення старшого офіцера батареї 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_3 , 1967р.н., під час виконання бойових завдань загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Отже, з цих підстав позивач звернулася до Міністра оборони України із зверненням від 10.02.2025 та 25.02.2025, в яких просила вжити передбачених законом заходів для виплати їй одноразової грошової допомоги, як дружині військовослужбовця ЗСУ, що загинув при виконанні своїх обов'язків щодо захисту Батьківщини.
Із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) батька позивачка звернулась до відповідача 25.02.2025р., а оскаржуване рішення Комісія прийняла 23.10.2025.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов'язана була застосовувати Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону № 3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачкою відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те що рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії від 23.10.2025р.№107/д, в частині, що стосується повернення на доопрацювання документів позивачки, є протиправним.
За таких обставин, колегія суддів вважає судом першої інстанції зроблено правильний висновок, якщо у випадку не надання відповіді на звернення позивачу щодо розгляду і вирішення питання про отримання одноразової грошової допомоги як дружині військовослужбовця ЗСУ, що загинув при виконанні своїх обов'язків щодо захисту Батьківщини, не прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання, поставило заявника у стан правової невизначеності, що є неприпустимим, і такі обставини не свідчать про належне урядування з боку суб'єкта владних повноважень, яким у спірних правовідносинах є відповідач.
З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду даної справи, судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про часткове задоволення позовних вимог, а враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не встановлено тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 06.02.2026р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційних скаргах, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 України, суд,-
Апеляційні скарги Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026р. у справі №160/3/26 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та порядку, які встановлені ст.329,331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано 26.05.2026р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов