01 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17010/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року (головуючий суддя Конєва С.О.)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , 10.06.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.04.2025 року за №047050031563 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачеві;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.04.2025 року відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши позивачеві до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1982 року по 27.12.1985 рік та з 29.12.1985 року по 01.08.1998 рік, та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України;
- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 11.04.2025р позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої надала всі необхідні документи, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047050031563 від 21.04.2025р., яким було відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у рішенні зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1982, оскільки на першій сторінці книжки виправлення дати народження. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанови Верховного Суду.
Рішенням суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21.04.2025 року за №047050031563 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1982р. з 01.09.1982 року по 27.12.1985 рік та з 29.12.1985 року по 31.07.1998 рік.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком від 11.04.2025р. відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що за результатами розгляду заяви позивача, Головним управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення від 21 квітня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості згідно поданих заявником документів; за поданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1982, оскільки на першій сторінці книжки виправлення дати народження; страховий стаж позивача становить 15 років 1 місяць 28 днів відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; заява позивача від 02 травня 2025 року подана Позивачем засобом веб порталу Пенсійного фонду про зарахування страхового стажу, із скан копіями довідок КЗ «Ліцей №35», Головним управлінням Пенсійного фонду у Волинській області не розглядалась. Щодо стягнення судових витрат, то відповідач вказує на те, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки дана справа є справою незначної складності, підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим із додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин та правильності їх правової оцінки. Просить, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2025р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої надала зокрема, трудову книжку, що підтверджується наявною у справі копіями відповідної заяви, оспорюваного рішення та не заперечується учасниками справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047050031563 від 21.04.2025р., яким було відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у рішенні зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1982, оскільки на першій сторінці книжки виправлення дати народження, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача від 21.04.2025 року за №047050031563 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачеві, у зв'язку з чим позивач просить захистити її порушені права на пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення відповідача протиправним, його скасування та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.04.2025 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши позивачеві до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1982 року по 27.12.1985 рік та з 29.12.1985 року по 01.08.1998 рік, та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача від 21.04.2025 №047050031563 про відмову у призначенні пенсії за віком в частині не зарахування стажу у періоди з 01.09.1982 по 27.12.1985 та з 29.12.1985 по 01.08.1998 рік.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком, було встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 частини 4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній») основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, ОСОБА_1 , у періоди з вересня 1982 року по липень 1998 року була найманим працівником (згідно трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 01.09.1982р).
Разом з тим, наведені періоди роботи не було зараховано відповідачем до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (на підставі записів у трудовій книжці), оскільки на першій сторінці трудової книжки виправлення дати народження, що підтверджується змістом копії рішення відповідача №047050031563 від 21.04.2025р.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивачки не було зараховано пенсійним органом до стажу її роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємств, на яких позивач працювала.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у спірні періоди роботи позивача діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974р. №162 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993.
Згідно пункту 1 Інструкції №162 (далі мовою оригіналу):
«Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Пунктом 2.3. Інструкції №162 зазначено (далі мовою оригіналу):
«Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
Також, згідно п.2.5. Інструкції №162 передбачено (далі мовою оригіналу):
«В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь.».
В силу пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника:
прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п.2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.13 Інструкції №58 визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Наведені положення дають підстави для висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказане відповідає правовій позицій Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1982р., яка підтверджує факт роботи позивача за не зараховані періоди, а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів, пенсійним органом безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком у зв'язку із не зарахуванням до загального страхового стажу періодів її роботи на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1982р.
Вказане відповідає правовим висновкам викладеним Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі № 300/8132/23 в частині здійснення належної перевірки достовірності записів про трудову діяльність позивача, що зазначені в трудовій книжці, відповідно до положення Порядку № 637, що не було зроблено відповідачем, таких доказів матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надані.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідач не надав належного доказу щодо правомірності прийняття рішення від 21.04.2025 року за №047050031563 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачеві.
Рішенням відповідача від 21.04.2025 року за №047050031563 про відмову у призначенні пенсії за віком порушені права та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення в частині не зарахування стажу роботи у період з 01.09.1982 по 27.12.1985 та з 29.12.1985 по 01.08.1998 рік.
Як наслідок, наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
Ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача:
зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1982р. з 01.09.1982 року по 27.12.1985 рік та з 29.12.1985 року по 31.07.1998 рік;
повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2025 про призначення пенсії.
В разі не зарахування наведених періодів до страхового стажу позивача, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.
Приписами ст.245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України» зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача:
зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1982р. з 01.09.1982 року по 27.12.1985 рік та з 29.12.1985 року по 31.07.1998 рік;
повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2025 про призначення пенсії.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб'єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.
Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 01.05.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко