33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" січня 2011 р. Справа № 20/191
Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” Рівненська обласна дирекція
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Наола”
про стягнення сумі 3 330 413 грн. 06 коп. (303 783,79 євро).
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Огороднік О.В. (дов. серії ВМО № 625770 від 04.11.09р.).
Від відповідача: Шевчук О.А. (дов. б/н від 15.10.10р.).
Публічне акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” в особі Рівненської обласної дирекції (надалі -Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наола” (надалі -Відповідач) на свою користь заборгованість по кредитному договорі № 010/89-07/215 від 22 червня 2007 року (надалі -Кредитний договір; а.с. 6-9) в сумі 303 783 (триста три тисячі сімсот вісімдесят три) євро 79 євроцентів, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют встановленого НБУ станом на 29 жовтня 2010 року становить 3 330 413 (три мільйона триста тридцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 28 коп..
6 грудня 2010 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позовну заяву від 6 грудня 2010 року (надалі -Відзив; а.с. 28-30), в якому, з підстав наведених в останньому, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.
27 грудня 2010 року Позивач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав пояснення № 03-001/09/4147 від 27 грудня 2010 року (а.с. 48-49), в яких Позивач заперечує проти доводів Відповідача висвітлених у Відзиві.
В судовому засіданні 28 грудня 2010 року представник Позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 28 грудня 2010 року (а.с.), в якій Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 267 183 (двісті шістдесят сім тисяч сто вісімдесят три) євро основної заборгованості, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют встановленого НБУ станом на 29 жовтня 2010 року становить 2 929 153 (два мільйона дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 95 коп. та 36 600 (тридцять шість тисяч шістсот) євро 79 євроцентів заборгованості по відсоткам, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют встановленого НБУ станом на 29 жовтня 2010 року становить 401 258 (чотириста одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 11 коп.. Представник Позивача в судовому засіданні від 12 січня 2010 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.
Судом встановлено, що 22 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем, було укладено Кредитний договір (а.с. 6-9), який був забезпечений іпотечним договором від 24 червня 2008 року (а.с. 16-17).
Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору, Позивач, на умовах та положеннях цього договору, відкрив Відповідачу не відновлювальну кредитну лінію в сумі 600 000 (шістсот тисяч) євро.
Згідно пункту 1.2. Кредитного договору, кредит надається Позивачем Відповідачу траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим Договором, та повинен бути повернутий Відповідачем у строк до 15 червня 2012 року включно.
На виконання пункту 1.2. Кредитного договору на підставі розпорядження по операційному відділу від 25 червня 2007 року (а.с. 27) та згідно меморіального валютного ордеру № 1 від 25 червня 2007 року (а.с. 26) Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 600 000 (шістсот тисяч) євро.
У відповідності до пункту 1.3. Кредитного договору, за користування кредитними коштами Відповідач сплачує Позивачу проценти -11 % (одинадцять) відсотків річних.
Відповідно до пунктів 3.7. та 6.1. Кредитного договору, основна заборгованість за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом погашається Відповідачем шляхом сплати Позивачу щомісячної рівної суми ануїтетного платежу у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (додаток № 1 до Кредитного договору зворот а.с. 9 -а.с. 10).
Станом на 29 жовтня 2010 року прострочена основна заборгованість за кредитом Відповідача згідно графіку погашення заборгованості становить 17 956 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) євро 48 євроцентів (розрахунок а.с. 12).
Згідно пункту 2.6. Кредитного договору, нарахування та сплата процентів за користування кредитом по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. При цьому проценти за користування кредитором нараховується на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом.
Станом на 29 жовтня 2010 року заборгованість Відповідача по сплаті відсотків за кредитом становить 36 600 (тридцять шість тисяч шістсот) євро 79 євроцентів (розрахунок а.с. 24-25).
Пунктом 6.14. Кредитного договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний в строки, передбачені договором здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів у валюті, що відповідає валюті кредиту.
У відповідності до пункту 7.3. Кредитного договору, у разі невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, Позивач має право вимагати дострокового повного погашення заборгованості Відповідача за кредитом разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі простроченні проценти), та штрафні санкції. Зокрема Позивач вправі пред'явити вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за цим договором у випадку порушення Відповідачем обов'язків, встановлених розділом 6 Кредитного договору.
Згідно пункту 7.3. Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний виконати вимогу Позивача про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту надіслання Позивачем на адресу Відповідача вказаної вимоги.
29 вересня 2010 року Позивачем надсилалася Відповідачу вимога про дострокове погашення кредиту № 03-011/09-3284 від 27 вересня 2010 року (а.с. 11; доказ направлення Відповідачу зворот а.с. 10), в якій Позивач вимагав від Відповідача сплати заборгованості за кредитом в сумі 267 183 (двісті шістдесят сім тисяч сто вісімдесят три) євро та заборгованості по сплаті відсотків в сумі 31 769 (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) євро 54 євроцентів. Вказана вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Станом на 29 вересня 2010 року, згідно розрахунків та матеріалів справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитом становить 267 183 (двісті шістдесят сім тисяч сто вісімдесят три) євро, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют встановленого НБУ станом на 29 жовтня 2010 року становить 2 929 153 (два мільйона дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 95 коп., заборгованість по сплаті відсотків 36 600 (тридцять шість тисяч шістсот) євро 79 євроцентів, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют встановленого НБУ станом на 29 жовтня 2010 року становить 401 258 (чотириста одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 11 коп..
Доказів погашення заборгованості по Кредитному договору Відповідач суду не подав.
Суд критично оцінює доводи Відповідача викладенні у Відзиві стосовно того, що твердження Позивача про неналежне виконання Відповідачем своїх обов'язків за Кредитним договором є хибним, оскільки Відповідач навпаки прагнув досягнути домовленості з Позивачем щодо зменшення кредитного навантаження, неодноразово пояснював Позивачу про тимчасову неможливість виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором із-за економічної кризи та зростання курсу євро, в зв'язку з чим звертався до Позивача з проханням внести відповідні зміни до кредитного договору (в порядку, визначеному пунктом 8.1 Кредитного договору), які б передбачали прийняття рішення про реструктуризацію, скасування фінансових санкцій, нарахованих до реструктуризації та звільнення його від сплати комісійної винагороди та відсотків за користування кредитом.
Суд зауважує, що на вказані звернення Відповідач отримував від Позивача відповіді, так зокрема від 4 вересня 2010 року (а.с. 31), в яких Відповідачеві повідомлялося про умови, на яких Позивач погоджується здійснити переведення валютного кредиту в гривневий, а також про неможливість надання Відповідачеві кредитних канікул без нарахування відсотків по кредиту.
Крім того, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути також змінений за рішенням суду у випадках, встановлених чинним законодавством. З таким позовом до суду Відповідач не звертався.
Щодо твердження Відповідача, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором був укладений не лише договір застави транспортного засобу № 010/89-07/215/1 від 22 червня 2007, а й договір поруки № 010/89-07/215/2 від 22 червня 2007 року, а отже у Позивача наявні й інші способи захисту його цивільних прав та інтересів.
Суд наголошує на тому, що пред'явлення вимог до поручителя є правом, а не обов'язком Позивача. Слід також зауважити, що поручителем по кредиту Відповідача згідно договору поруки № 010/89-07/215/2 від 22 червня 2010 року виступає директор Відповідача - Гребеневич Юрій Миколайович. Таким чином, про існування заборгованості по кредиту Відповідача поручителю відомо, і ніщо не перешкоджає йому самостійно погашати заборгованість по кредиту.
Стосовно твердження Відповідача про те, що невідомо звідки взялася прострочена сума заборгованості по кредиту суд зазначає, що Відповідно до пунктів 3.7. та 6.1 Кредитного договору, основна заборгованість за кредитом погашається Відповідачем у розмірах та у строки, що визначені графіком погашення кредитної заборгованості (додаток №1 до Кредитного Договору). Відповідно до графіку погашення кредитної заборгованості, станом на 29 жовтня 2010 року Відповідач зобов'язаний погасити Позивачу заборгованість у сумі 350 773 (триста п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят три) євро 47 євроцентів, однак Відповідачем погашено 332 817 (триста тридцять дві тисяч вісімсот сімнадцять) євро заборгованості по кредиту. Тому, станом на 29 жовтня 2010 року прострочена основна заборгованість Відповідача згідно графіку погашення кредитної заборгованості становила 17 956 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) євро 48 євроцентів.
Суд не бере до уваги заперечення Відповідача висвітленні у Відзиві стосовно штрафних санкцій, оскільки Позивач у позовній заяві не ставить вимог щодо стягнення з Відповідача будь-яких штрафних санкцій.
Щодо твердження Відповідача про незаконність вимог Позивача про повернення кредитних коштів в іноземній валюті за відсутності у сторін кредитного договору індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, слід зазначити наступне:
Частини 2 статті 198 Господарського кодексу України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин можуть бути виражені в іноземній валюті у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Використання іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України: Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Законом України “Про Національний Банк України”.
Відповідно до частини 2 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, резиденти мають право здійснювати валютні операції з урахування обмежень, встановлених актами валютного законодавства України.
Відповідно до положень частини 1 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банк має право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик на підставі банківської ліцензії. Порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій валютними цінностями встановлює Національний Банк України.
Одночасно, статтею 44 Закону України “Про Національний Банк України” визначені повноваження Національного Банку України в сфері валютного регулювання та контролю. Відповідно до положень вказаної статті Національний Банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, зокрема до його компетенції належить видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.
Згідно з пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, видаються генеральні ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, індивідуальні ліцензії видаються резидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і сума таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Оскільки на даний час вимоги або будь-які обмеження щодо граничного розміру сум і строків надання кредиту в іноземній валюті діючим законодавством не встановлені, тому здійснення резидентам операцій щодо отримання чи надання кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальній ліцею Національного Банку України.
Позивач, відповідно до статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” здійснював надання кредитів резидентам в іноземній валюті на підставі Банківської ліцензії № 10 виданої Національним Банком України 11 жовтня 2006 року та Дозволу № 10-4 виданого Національним Банком України 11 жовтня 2006 року (а.с. 50, 52-53).
Пунктом 3 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 “Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, дозволяється використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (який має ліцензію Національного Банку України на здійснення валютних операцій). Таким чином, позичальникам для здійснення платежів за кредитами в іноземній валюті ліцензія Національного Банку України не потрібна.
В Кредитному договорі року сума, що надана Відповідачу та підлягає поверненню, зазначена в іноземній валюті, а не у гривні (пункт 1.1. Кредитного договору). Кредитний договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті, ніж та, в якій він був отриманий Відповідачем, навпаки, в пункті 6.14. Кредитного договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний в строки передбачені договором здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів - у валюті, що відповідає валюті кредиту.
Відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у гривні відповідно офіційного курсу встановленого Національним Банком України на день подання позову.
Оскільки валютою кредиту, відповідно до пунктів 1.1. та 3.5. Кредитного договору євро, то і ціна позову зазначена Позивачем у євро та у гривні відповідно до офіційного курсу встановленого Національним Банком України.
На підставі статтей 509, 526, 610-612, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198, 345 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по кредиту в сумі 2 929 153 (два мільйона дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 95 коп. (267 183,00 Євро) та заборгованість по відсотках в сумі 401 258 (чотириста одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 11 коп. (36 600,79 Євро) ґрунтуються на Договорі та законі та підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наола”, 33016, м. Рівне, вул. Євгена Коновальця, 9, кв. 4, код 32089357 на користь Публічного акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль” Рівненська обласна дирекція, 33013, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 35, код 13983837 -2 929 153 (два мільйона дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 95 коп. заборгованості по кредиту (267 183.00 Євро), 401 258 (чотириста одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 11 коп. прострочених відсотків (36 600.79 Євро), 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 18.01.2011р.
Суддя Василишин А.Р.