33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"10" січня 2011 р. Справа № 5/214
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратер-М"
про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 3933 грн. 38 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : директрр Гавчук В.А.
Від відповідача : не з'явився
Статті 20, 22 ГПК України роз'яснені.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький", звернувся до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратер-М" 3 232 грн. 42 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 640 грн. 02 коп. пені, 60 грн. 94 коп. 3% річних, всього в сумі 3 933 грн. 38 коп.
Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи (а.с.14, 18).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При цьому суд встановив та врахував наступне.
30 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кратер-М" укладено договір № 39/4452/10 (а.с.9). Відповідно до п.1.1 договору позивач (постачальник) зобов'язувався поставити продукцію, а відповідач (покупець) зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у рахунках та/або накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" згідно накладної № 01974/06 від 30.03.10 р. (а.с.10) поставило відповідачу продукцію (автозапчастини) на суму 3 232 грн. 42 коп.
Отримання відповідачем продукції підтверджується довіреністю серії ЯОП № 484778 від 30.03.10 р. (а.с.11), яка видана Фіськову Івану Яковичу.
Відповідно до п.3.1. договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 15 днів з дати поставки партії продукції.
Проте, в порушення умов договору оплата за отриманні від позивача автозапчастини відповідачем не проведена, і за ним, станом на день розгляду справи рахується заборгованість в сумі 3 232 грн. 42 коп., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами наявними у матеріалах справи..
Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Обов'язок належного виконання зобов'язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.
Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України-«поставка».
Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення 3 232 грн. 42 коп. заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 232 грн. 42 коп. заборгованості заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує пеню в розмірі0,1 % від простроченої суми, за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню за період з 16.04.10 р. по 01.11.10 р. в сумі 640 грн. 02 коп.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та необґрунтовано нараховано пеню поза межами вказаного строку.
Відповідно до п. 3.1. Договору ТОВ “Кратер-М” зобов'язалось оплатити поставлений позивачем товар протягом 15 днів з дати поставки.
З огляду на вищевказане, строк оплати вартості товару настав 15 квітня 2010 року.
Таким чином нарахування пені, в разі несвоєчасної оплати вартості товару, на підставі п.6 ст.232 ГКУ, можливе лише до 16 жовтня 2010 року. Однак позивач за несвоєчасну оплату вартості товару нарахував пеню по 01.11.2010р.(а.с.8).
Частиною 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений в законі може бути збільшений у договорі.
Суд зазначає що згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»№ 01-8/211 від 07.04.2008р. передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.
Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Таким чином, враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України суд стягує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по договору № 39/4452/10 від 30.03.2010 р. в сумі 289 грн. 72 коп.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача 3% річних за період з 16 квітня 2010 року по 01 грудня 2010 року становлять 60 грн. 94 коп.
Судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратер-М" (35301, Рівненська область, с.Шпанів, код 33977312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (33013, м.Рівне, вул.Князя Володимира, 109 А, код 36505822) 3 232 грн. 42 коп. заборгованості, 289 грн. 72 коп. пені, 60 грн. 94 коп. 3% річних, 92 грн. 91 коп. витрат по держмиту та 214 грн. 97 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити у позові в частині стягнення 350 грн. 30 коп. пені.
Повний текст рішення оформлено та підписано 11.01.2011р.
Суддя В.Р.Войтюк