26 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/3210/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 19.11.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 22.12.2025 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з 19.11.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 22.12.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021 - 2025 роки в загальній кількості за 92 дні, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021 - 2025 роки в зага льній кількості за 70 днів, яка передбачена п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 - 2025 роки в загальній кількості за 92 дні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 - 2025 роки в загальній кількості за 70 днів, яка передбачена п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року (нараховані та виплачені в грудні 2025) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 5 календарних років у розмірі 50% місячного грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня 2025 року;
- зобов'язати відповідача здійснили перерахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 16 календарних років у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року (нарахована та виплачена в грудні 2025) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач протягом спірного періоду не вірно нараховував грошове забезпечення, а саме із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Ухвалою судді від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення їм даної ухвали для надання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що грошове забезпечення позивача у проміжок спірного періоду повинно було нараховуватися та виплачуватися у відповідності до п. 4 Постанови №704, який у свою чергу визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2025 №369 штаб-сержанта ОСОБА_1 , штаб - сержанта 3 категорії відділення об'єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.12.2025 №54-рс відповідно до свідоцтва про хворобу №2025-1120- 0934-1883-3 від 19.11.2025 на підставі статті 26 частини 5 пункту З підпункту «б" (за станом здоров'я) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у ВІДСТАВКУ, з 22.12.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Зняти з усіх видів забезпечення з 22.12.2025. Вважати таким, що 22.12.2025 справи та посаду здав га направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2020 - 2023 та 2025 роках відповідачем нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у розмірах, зазначених у довідці-витягу з розрахунково-платіжних відомостей в/ч НОМЕР_1 від 27.03.2026 №827 (а.с. 40). Виплати при звільненні здійсненні на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2025 №369.
Вважаючи зазначені нарахування неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 19.11.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 22.12.2025, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №928-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023, 2025 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено пункт 4 постанови №704, в зв'язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
У свою чергу, відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним й такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Таким чином пункт 4 постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік) за 2020-2023, 2025 роки.
Відповідно до довідки-витягу з розрахунково-платіжних відомостей в/ч НОМЕР_1 від 27.03.2026 №827 позивачу за 2020-2022, 2025 роки була нарахована та виплачена грошова допомога для оздоровлення (а.с.14).
За наведених обставин, позивач має право на перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022, 2025 роки, із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Однак підстави для перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік відсутні, оскільки відповідно до вищезазначеної довідки не підтверджується її нарахування та виплата.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 статті 15 закону №2011-ХІІ, у зв'язку зі звільненням з військової служби за станом здоров'я, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регулюється Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі- Порядок №260).
Згідно пункту 5 розділу XXXІІ Порядку 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2025 №369 ОСОБА_1 наказано виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби із розрахунку 5 років (а.с.14).
Отже, з урахуванням викладеного позивач має право на перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби із розрахунку 5 років, із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021-2025 роки в загальній кількості 92 дні, а також за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки за 70 календарних діб.
Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, у разі звільнення з військової служби військовослужбовця, йому виплачується компенсація за всі дні щорічної основної та додаткової відпустки, розміри яких обчислені виходячи із його грошового забезпечення на день звільнення, зокрема та не виключно, із його посадового окладу та окладу за військовим званням.
ОСОБА_1 має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2025 №369 ОСОБА_1 наказано виплатити компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік; компенсацію за 35 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік; компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; компенсацію за 10 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; компенсацію за 25 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, а також компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки в кількості 70 календарних днів (а.с.114).
Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік - 7 календарних днів, за 2022 рік - 35 календарних дні, за 2023 рік - 20 календарних днів, за 2024 рік - 10 календарних днів, за 2025 рік - 25 календарних днів, а також за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2025 рік за 70 календарних діб, із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.11.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 22.12.2025, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022, 2025 роки, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19.11.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 22.12.2025, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022, 2025 роки, із застосуванням при обчисленні його розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільнення з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, із застосуванням при обчисленні її розміру показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік - 7 календарних днів, за 2022 рік - 35 календарних дні, за 2023 рік - 20 календарних днів, за 2024 рік - 10 календарних днів, за 2025 рік - 25 календарних днів, а також за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2025 рік за 70 календарних діб, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Суддя С.В. Бородавкіна