26 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1829/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення, солдата ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з військової служби Збройних Сил України відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України розглянути рапорт про звільнення з військової служби та прийняти рішення про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з лав Збройних Сил України відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України. З метою звільнення з військової служби 25.03.2025 останнім подано рапорт до посадових осіб відповідач, в якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та за висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду. На підтвердження підстав звільнення позивачем до рапорту подані довідка МСЕК, висновок ЛКК, нотаріально посвідчена заява батька про необхідність здійснення догляду саме позивачем, а також інші підтверджуючі документи.
Наголошував на тому, що рапорт отриманий відповідачем 28.03.2025, однак у встановлений законодавством строк відповідач не розглянув рапорт, не прийняв рішення по суті та не надав позивачу жодної мотивованої відповіді.
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення №1153/2008 та наказу Міністерства оборони України №531 відповідач зобов'язаний розглянути рапорт і прийняти рішення про звільнення або надати вмотивовану відмову.
На думку позивача, бездіяльність відповідача порушує його право на належний розгляд рапорту та реалізацію права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову зазначив, що рапорт позивача про звільнення до військової частини НОМЕР_1 не надходив, а тому у командира військової частини були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого рішення щодо звільнення позивача з військової служби.
Крім того, відповідач вказав, що позивач не довів відсутності інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за його батьком - ОСОБА_2 .
Зокрема, у позивача є повнолітній брат - ОСОБА_3 , який відповідно до положень Сімейного кодексу України також зобов'язаний піклуватися про батька. Сам факт навчання брата у закладі вищої освіти та проживання в іншому місті, на думку відповідача, не свідчить про неможливість здійснення ним такого догляду.
Також відповідач зазначив, що необхідність постійного стороннього догляду за батьком позивача підтверджується висновками ЛКК приватних медичних закладів, тоді як, на думку відповідача, така обставина повинна підтверджуватися висновком МСЕК.
Окремо відповідач звертав увагу суду на те, що позивач після завершення лікування не повернувся до місця проходження військової служби, у зв'язку з чим наказом командира військової частини призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани та направлено повідомлення до органу досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України.
З урахуванням наведеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
2. Відповідно до пункту 1 розділу VII "Формування і оформлення судових справ" Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України - у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
До справ, розгляд яких вирішено здійснювати в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, застосовуються правила формування судової справи (матеріалів кримінального провадження) у паперовій формі.
3. З урахуванням наведених вище норм, вказана адміністративна справа сформована та розглядається у змішаній (паперовій та електронній) формі.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.
2. 25.03.2025, (зі слів позивача) через ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду. До рапорту позивачем були долучені документи, зокрема: довідка МСЕК, медичні висновки та заключення ЛКК, нотаріально посвідчена заява батька про здійснення догляду позивачем, а також інші документи, що підтверджують сімейний стан, склад сім'ї та обставини, пов'язані з необхідністю догляду.
3. Як свідчать матеріали справи, зокрема згідно з доповіді тимчасово виконуючого обов'язки командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 по факту неповернення з відпустки військовослужбовця від 16.06.2025 № 16/06/2 та рапорту вх. № 32251 від 16.06.2025, було встановлено, що 16.06.2025 солдат ОСОБА_1 , водій 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який був госпіталізований у відпустці, тривалий час не надає довідки про своє лікування, до підрозділу не повернувся, місцезнаходження невідоме.
За вказаним фактом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2025 № 2828 було призначено проведення службового розслідування.
З акту службового розслідування від 05.07.2025 № 1816 встановлено, що на підставі відпускного квитка № 2084/662 від 21.02.2025, позивач 22.02.2025 вибув у відпустку за сімейними обставинами на період з 22.02.2025 про 05.03.2025.
Знаходячись у цій відпустці, 01.03.2025 позивач був госпіталізований до КНП «Сокирянська лікарня», де перебував на стаціонарному лікуванні з 01.03.2025 по 21.04.2025.
21.04.2025 позивач був виписаний з лікарні та до розташування військової частини не повернувся.
На підставі вказаного акту службового розслідування, командиром військової частини був прийнятий наказ від 05.07.2025 № 3774, згідно з яким, на позивача накладено дисциплінарне стягнення “сувора догана» та доручено відповідну посадову особу підготувати та надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, яке вчинене позивачем.
4. Судом також дослідженні наявні в матеріалах справи документи, зокрема:
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 26.07.2000, згідно з яким, батьками позивача ОСОБА_1 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;
- пенсійне посвідченням серії НОМЕР_4 від 25.09.2024, згідно з яким, батько позивача ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, як інвалід другої групи загального захворювання;
- довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААД № 150083 від 20.08.2024, згідно якої батько позивача ОСОБА_2 має другу групу інвалідності та може працювати у спеціально створених умовах;
- медичний висновком ЛКК від 19.02.2025 № 459043, виданим ТОВ «Медичний центр «Медичні системи», згідно з яким, батько позивача ОСОБА_2 має другу групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду;
- заключення ЛКК № 3948/5 від 19.02.2025, виданим ТОВ «Медичні системи», згідно з яким, батько позивача ОСОБА_2 має другу групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду;
- нотаріально засвідчена заява батька позивача ОСОБА_2 від 26.10.2024 про те, що за його особистим вибором, позивач здійснює за ним постійний догляд, як за особою з інвалідністю другої групи, що потребує постійного догляду;
- довідка № 171 від 18.03.2025, видана заступником міського голови м. Сокиряни Чернівецької області, згідно з якою, позивач дійсно здійснює догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , як за особою з наявними порушеннями функцій організму, через які невиліковно хвора особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
- довідка № 172 від 10.03.2025, видана старостою Михалківського старостинського округу, згідно з якою, позивач та його батько ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 27.09.2024 № 544, згідно з яким, комісія в складі: головного спеціаліста з питань діловодства, фахівця із соціальних питань та землевпорядника, в присутності батька позивача ОСОБА_2 , на час перевірки встановила, що в належному батьку позивача будинку у АДРЕСА_1 , дійсно проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Син ОСОБА_1 мобілізований, перебуває на сході України, Донецька область. Син ОСОБА_3 проживає і навчається у м. Вінниця;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 25.11.2004, згідно з яким, батьками брата позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;
- студентський квитком серії НОМЕР_6 від 15.09.2022, згідно з яким брат позивача ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання факультету фізичного виховання і спорту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;
- свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 19.03.2025, згідно з яким, розірвано шлюб між батьками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;
- довідка до акту огляду МСЕК серії ААГ № 351758 від 01.11.2023, згідно з якою, мати позивача ОСОБА_4 отримала третю групу інвалідності загального захворювання, якій протипоказана робота в несприятливих виробничих умовах та важка фізична праця. Може працювати в своїй професії з обмеженим об'ємом роботи. Показано відновне лікування;
- медичний висновком ЛКК № 45638 від 18.03.2025, виданим ТОВ «Медичний центр» клініка «Медісервіс», згідно з яким мати позивача ОСОБА_4 має інвалідність третьої групи;
- заключення ЛКК № 6437/4 від 18.03.2025, виданим ТОВ «Медичний центр» клініка «Медісервіс», згідно з яким, мати позивача ОСОБА_4 має інвалідність третьої групи та потребує постійного стороннього догляду;
- нотаріально засвідчена заява матері позивача ОСОБА_4 від 25.03.2025, згідно з якою, для свого утримання, як особи з інвалідністю третьої групи, вона обирає свого сина ОСОБА_3 ;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 03.11.1975, згідно з яким батьками батька (дід і баба) позивача є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 від 04.11.2019, згідно з яким, дід (батько батька) позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку від 12.07.2024 № 308, згідно з яким, бабі (матері батька) позивача ОСОБА_6 рекомендовано відповідні соціальні послуги.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу») військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
3. За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
4.Частиною 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
5. Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення), початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України" Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно п. 12 розділу І Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
6. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 цього Положення, яким передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення п. 233 Положення передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз. 3 п. 241 Положення).
Згідно з п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
7. Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п. 5 Додатку 19 при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до п. 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
8. Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, визначених ст. 26 Закону № 2232-XII.
9. Так, згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
10. Звертаючись до суду позивач наголошував на не прийнятті позитивного для нього рішення по рапорту на звільнення останнього на підставі абз. 13 п. 3. ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» згідно рапорту.
11. Оцінюючи спірні правовідносини, суд зазначає, що заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що підставою відмови у звільненні позивача з військової служби (окрім іншого) є наявність у батька позивача іншого члена сім'ї першого ступеня споріднення - сина ОСОБА_3 , який на думку відповідача, може здійснювати постійний догляд за батьком.
Відповідно до положень пункту 4 Порядку роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531, «Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті».
Зокрема, нормами абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що: під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Визначення поняття - осіб першого та другого ступеня споріднення в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» не наведено.
Нормами Цивільного Кодексу України наведено в статтях 1261 та 1262 наведено поняття спадкоємців першої та другої черги.
Натомість, дослівне визначення осіб першого та другого ступеня спорідненості міститься в Податковому кодексі України, а саме підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що:
- членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
- членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Отже, законодавець пов'язує можливість звільнення військовослужбовця не лише з наявністю у особи інвалідності та потребою у сторонньому догляді, а й з обов'язковим підтвердженням відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
Судом встановлено, що у батька позивача наявна інша дитина, а саме син ОСОБА_3 , яка є членом сім'ї першого ступеня споріднення.
При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 сам потребує постійного стороннього догляду або об'єктивно позбавлений можливості здійснювати такий догляд.
Водночас, суд зазначає, що факт навчання на денній формі у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського сам по собі не свідчить про юридичну або фактичну неможливість виконання обов'язку щодо догляду за батьком, однак може свідчити про обмеженість його постійної присутності та реальної можливості здійснювати безперервний догляд, який вимагається станом здоров'я особи з інвалідністю. Законодавство України, зокрема положення статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», передбачає необхідність відсутності інших осіб першого або другого ступеня споріднення, які фактично спроможні забезпечити постійний догляд, а не лише формальну наявність таких осіб. Отже, сам по собі статус брата як повнолітньої особи та студента денної форми навчання може розглядатися як безумовний доказ наявності реальної можливості здійснення ним постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 .
Водночас, суд враховує, що обов'язок доведення наявності виключних підстав для звільнення з військової служби покладається на позивача, а оцінка сукупності сімейних обставин повинна здійснюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості забезпечення постійного догляду, а не лише формального складу сім'ї.
Відтак, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
12. Суд також погоджується з доводами відповідача щодо того, що необхідність здійснення постійного догляду за батьком, як особою з інвалідністю 2 групи, для осіб віком понад 18 років, згідно абзацу 5 ч. 1 Переліку № 413, має підтверджуватись медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, проте з наданих позивачем документів встановлено, що необхідність постійного догляду за своїм батьком позивач обґрунтовує медичним висновком та заключенням ЛКК, що видані приватними лікувальними закладами (Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр "Медичні системи"), що свідчить також про необґрунтованість позиції позивача.
13. Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд також зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, зокрема згідно з доповіді тимчасово виконуючого обов'язки командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2025 №16/06/2 та рапорту вх. №32251 від 16.06.2025 встановлено, що солдат ОСОБА_1 після завершення відпустки та перебування на стаціонарному лікуванні не повернувся до місця проходження військової служби, а також не повідомив командування про причини своєї подальшої відсутності та місцезнаходження.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2025 №2828 призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 05.07.2025 №1816. Згідно акту встановлено, що позивач перебував у відпустці з 22.02.2025 по 05.03.2025, у період якої був госпіталізований до КНП «Сокирянська лікарня» та перебував на стаціонарному лікуванні з 01.03.2025 по 21.04.2025. Після виписки зі стаціонару 21.04.2025 позивач до військової частини не прибув та не поновив виконання обов'язків військової служби.
Суд враховує, що після припинення стаціонарного лікування у позивача виник обов'язок невідкладно повернутися до місця проходження військової служби або належним чином повідомити командування про причини подальшої відсутності, однак матеріали справи не містять доказів виконання такого обов'язку. На підставі результатів службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 05.07.2025 №3774, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани» та ініційовано направлення повідомлення до органу досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України.
Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що встановлені факти свідчать про істотне порушення позивачем обов'язків військової служби та вимог військової дисципліни, зокрема щодо обов'язку перебувати у визначеному місці служби та підтримувати зв'язок із командуванням. Такі обставини свідчать про відсутність належної та добросовісної поведінки позивача при проходженні військової служби та підтверджують, що позивач не забезпечив безперервність виконання службових обов'язків, що є вагомим для оцінки підстав заявлених вимог, і може розцінюватись в призмі неможливості розгляду рапорту за відсутності ініціатора такого звільнення зі служби.
Водночас суд зазначає, що подання рапорту про звільнення з військової служби не звільняє військовослужбовця від обов'язку дотримуватися військової дисципліни та виконувати службові обов'язки до моменту прийняття уповноваженим органом відповідного рішення. Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про наявність порушень з боку позивача, які виключають можливість покладення на відповідача обов'язку щодо задоволення його рапорту про звільнення, а також не підтверджують протиправності його дій або бездіяльності.
14. Проаналізувавши наведе вище в сукупності в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту з додатками відсутні, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
15. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
16. Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправної бездіяльності чи зобов'язання - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_10 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ).
Суддя О.В. Боднарюк