27 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1718/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування податковтх повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242021/Ж10/24-13-24-04 форма «Р», на суму податкового зобов'язання 1409391,20 грн, за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242020/Ж10/24-13-24-04 форма «Р», на суму податкового зобов'язання 1680943,14 грн, за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242026/Ж10/24-13-24-04 форма «ПС», на суму податкового зобов'язання 680,00 грн, за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242025/Ж10/24-13-24-04 форма «Р», на суму податкового зобов'язання 1751432,500 грн, за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242028/Ж10/24-13-24-04 форма «ПС», на суму податкового зобов'язання 1020,00 грн, за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції»;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242030/Ж10/24-13-24-04 форма «ПН», на суму штрафу 355114,00 грн, за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242031/Ж10/24-13-24-04 форма «ПС», на суму штрафу 680,00 грн, за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»;
- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2025 № 00000/242029/Ж10/24-13-24-04 форма «ПН», на суму штрафу 8000,00 грн, за платежем адміністративні штрафи та інші санкції»;
- здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою суду відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.
Разом з тим, відповідачем подано до суду клопотання, в якому останній просив залишити позов без розгляду.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання зазначив, що позивачем пропущено передбачений пунктом 56.19 статті 56 ПК України строк звернення до суду після завершення процедури адміністративного оскарження.
Відповідач зазначав, що рішення ДПС України за результатами розгляду скарги було направлено позивачу 23.10.2025 рекомендованим листом за податковою адресою, а відповідно до інформації АТ «Укрпошта» лист прибув до відділення 30.10.2025 та доставлявся адресату, однак не був вручений у зв'язку з його відсутністю за місцем проживання. Після закінчення строку зберігання лист повернуто відправнику 13.11.2025.
Наголошував на тому, що відповідно до статей 42.2, 42.5 ПК України таке поштове відправлення вважається належним чином врученим платнику податків, а тому саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про результати адміністративного оскарження. На думку податкового органу, незнання про порушення своїх прав через неотримання кореспонденції не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Також зазначалося, що подані позивачем медичні документи не підтверджують наявності об'єктивних перешкод для отримання поштового відправлення у період з 30.10.2025 по 13.11.2025 та своєчасного звернення до суду.
Крім того, позивач не скористався можливістю отримання документів через електронний кабінет платника податків. Відтак, відповідач просив залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Представником позивача подано до суду заперечення на клопотання, про залишення без розгляду, в обґрунтування якого зазначено наступне.
Звертав увагу суду на те, що рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження ним фактично не було отримано у жовтні-листопаді 2025 року, а про результати розгляду скарги він дізнався лише 12.03.2026 після отримання копії рішення в електронному вигляді. Зазначив, що позивач вважав скаргу задоволеною відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України, у зв'язку з ненадходженням рішення у встановлений строк.
Також представник позивача звертав увагу суду на похилий вік позивача та тяжкий стан здоров'я, зокрема критичне погіршення зору, проведення 12.11.2025 оперативного втручання на оці, післяопераційну реабілітацію та наявність супутніх хронічних захворювань, що на його думку, об'єктивно унеможливлювало отримання поштової кореспонденції та користування електронним кабінетом платника податків.
Крім того, зазначив, що поштове відправлення з рішенням ДПС України було повернуто відправнику передчасно, а повідомлення про його надходження позивач не отримував.
Отже на його думку, строк звернення до суду підлягає обчисленню з 13.03.2026, тобто з наступного дня після фактичного отримання копії рішення ДПС України, а тому звернення до суду 10.04.2026 здійснено в межах встановленого законом строку.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали заявлене клопотання, не заперечували щодо його розгляду в порядку письмового провадження.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила, щодо заявленого клопотання з підстав наведених у письмових запереченнях, та теж не заперечувала щодо розгляду клопотання в порядку письмового провадження.
Розглянувши заявлене клопотання та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Як встановлено, з матеріалів справи, рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження направлено позивачеві рекомендованим листом 23.10.2025 за податковою адресою.
Разом з тим суд зазначає, що факт направлення поштового відправлення сам по собі не свідчить про належне та реальне повідомлення позивача про результати розгляду його скарги.
Суд враховує, що відповідно до відомостей АТ «Укрпошта» поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач фактично був обізнаний про надходження такого листа, мав реальну можливість його отримати та умисно ухилився від його одержання.
Суд також бере до уваги, що позивачем подано медичні документи, які у своїй сукупності підтверджують наявність обставин, що об'єктивно ускладнювали можливість своєчасного отримання поштової кореспонденції та оперативного звернення до суду. При цьому доводи відповідача про недостатність таких доказів фактично зводяться до їх формальної оцінки та не спростовують наявності об'єктивних труднощів у позивача у відповідний період.
Крім того, сам по собі факт наявності електронного кабінету платника податків не свідчить про безумовний обов'язок особи постійно перевіряти його на предмет можливого надходження рішень контролюючого органу, а відтак не може бути самостійною підставою для висновку про належне повідомлення позивача щодо результатів адміністративного оскарження.
Суд зазначає, що інститут процесуальних строків не повинен застосовуватись надмірно формально та у спосіб, який призводить до непропорційного обмеження права особи на доступ до правосуддя.
Отже, вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між принципом правової визначеності та правом особи на ефективний судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої третьої, та шостої статті 121 КАС України.
Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин в справі, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, відтак зважаючи на викладене, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду необхідно відмовити повністю.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Боднарюк