Рішення від 02.02.2011 по справі 30/5009/144/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11 Справа № 30/5009/144/11

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка», м. Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс», м. Запоріжжя,

про стягнення заборгованості за договором.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Яцик Ю.Г., довіреність № б/н від 26.10.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс»заборгованості за договором № 06Г/2010 на виконання робіт по виготовленню металоконструкцій опор трубопроводів від 30.03.2010р. в сумі 23896,25 грн., в тому числі: 20354,80 грн. основного боргу, 2063,16 грн. пені, 1011,52 грн. інфляційних втрат та 466,77 грн. -3% річних. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., які включені ним до суми позову.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/144/11, розгляд справи призначено на 02.02.2011р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ч.1 ст.216, ч.4 ст.217, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України; ч.1 ст.546, ч.3 ст.549, ч.1 ст.550, ст.ст. 551, 625 Цивільного кодексу України. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору №06Г/2010 від 30.03.2010р. ТОВ «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка»було виготовлено та поставлено відповідачу металоконструкції опор трубопроводів на загальну суму 20354,80 грн. При цьому відзначає, що згідно з видаткової накладної № РН-0000007 від 01.04.2010р. уповноваженою особою відповідача було отримано товар в повному обсязі, претензій щодо кількості та якості не надходило. За доводами позивача, незважаючи на неодноразові його звернення до відповідача з вимогами про сплату, зобов'язання по оплаті товару останнім не виконані, станом на 11.01.2011р. заборгованість по договору складає 20354,80 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявлених до стягнення сум.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс»- письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 12.01.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 02.02.2010 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 14.01.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і більш ніж за два тижня до дати слухання.

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового зв'язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. Ухвала, яка відправлена господарським судом Запорізької області у зв'язку із незнаходженням адресата не поверталась. До того ж, згідно долученого до матеріалів справи № 30/5009/136/11 (аналогічна справа між тими ж сторонами) повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено уповноваженому представнику відповідача.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.02.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка»(Виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс»(Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 06Г/2010 на виконання робіт по виготовленню металоконструкцій опор трубопроводів (надалі -Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник зобов'язався прийняти та оплати виготовлені металоконструкції в розмірі та на умовах, передбачених даним договором (п.2.1 Договору), а Виконавець, в свою чергу, зобов'язався належним чином виготовити та передати Замовнику продукцію в строк, обумовлений договором (п. 2.2.1 Договору).

За змістом п. 3.1 Договору сторони дійшли згоди, що розмір оплати Виконавцю, а відповідно ціна даного договору визначається умовами цього договору та специфікацією металоконструкцій (додаток № 1) і складає 20354,80 грн. (в т.ч. 3397,47 грн. ПДВ).

Пунктом 3.2 Договору сторони встановили наступний порядок розрахунків: Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця передплату в розмірі 12000,00грн. до початку виконання робіт, залишок суми Замовник сплачує протягом 5 банківський днів з моменту поставки продукції.

Згідно з п. 4.1 строк для виконання робіт -10 календарних днів від моменту надходження передплати на поточний рахунок Виконавця.

За умовами п. 7.1 Договору у випадку порушення Виконавцем умов п. 4.1 договору без письмового узгодження з Замовником, останній має право нарахувати Виконавцю та утримати штрафні санкції в розмірі подвійної ученої ставки НБУ від ціни договору за кожний день прострочення.

Також, в п. 7.3 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань вони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Термін дії договору - з моменту отримання Виконавцем передплати до повного та належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.5 Договору).

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до видаткової накладної № РН-0000007 від 01.04.2010р. було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 20354,80 грн., яка була прийнята уповноваженим представником підприємства відповідача без зауважень. За твердженням позивача, виставлений на оплату рахунок-фактура № СФ-0000007 від 01.04.2010р. на суму 20354,80 грн. залишено відповідачем без оплати.

У зв'язку з відсутністю з боку відповідача оплати товару, в тому числі і за договором № 06Г/2010 від 30.03.2010р., ТОВ «Юридична фірма «Діксі», що діяла від імені позивача, на адресу відповідача направлено претензію (вих. № 032-Д від 27.10.2010 р.) про сплату боргу. Направлення зазначеної вимоги підтверджується копіями фіскального чеку № 9053 від 30.10.2010р. та опису вкладення у цінний лист від 30.10.2010р., долученими до матеріалів позовної заяви. Незважаючи на це, відповідач вартість отриманої від позивача продукції так і не оплатив.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс»20354,80 грн. основного боргу, 2063,16грн. пені, 1011,52 грн. інфляційних втрат та 466,77 грн. -3% річних є предметом судового розгляду у даній справі. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 06Г/2010, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало виготовлення та поставка відповідачу обумовленої договором продукції, а обов'язком відповідача -прийняття цієї продукції та оплата її вартості.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами Договору та Специфікацією металоконструкцій (додаток № 1 до Договору) сторони дійшли згоди щодо розміру ціни договору в сумі 20354,80 грн. (в т.ч. ПДВ -3392,47 грн.).

Як вбачається з долученої до справи копії видаткової накладної № РН-0000007 від 01.04.2010р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу продукцію на загальну суму 20354,80 грн.

Отримання відповідачем товару на зазначену суму підтверджується вказаною накладною, яка містять підпис уповноваженого представника Замовника та відповідною довіреністю на отримання матеріальних цінностей (арк. справи 20, 21).

Згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 14.10.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 40861,56 грн., в т. ч. за договором № 06Г/2010 від 30.03.2010р. в сумі 20354,80 грн. (арк. справи 17).

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 3.2 Договору наступний порядок розрахунків: Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця передплату в розмірі 12000,00 грн. до початку виконання робіт, залишок суми Замовник сплачує протягом 5 банківський днів з моменту поставки продукції.

Отже, кінцевий строк оплати вартості отриманого товару -08.04.2010 р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 20354,80 грн.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 20354,80 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1011,52 грн. втрат від інфляції, 466,77 грн. -3% річних та 2063,16 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат становить 861,11 грн., а сума 3% річних -465,09 грн., в решті вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних (150,41 грн. та 1,68 грн., відповідно) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В обґрунтування своєї вимоги щодо стягнення пені позивач посилається на норми ч.4 ст.217, ч.4 ст.231 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 7.1 Договору, яким, на думку позивача, узгоджено розмір пені.

Проте, в даному випадку пунктом 7.1 Договору сторонами було обумовлено, що у випадку порушення Виконавцем умов п.4.1 договору без письмового узгодження з Замовником, останній має право нарахувати Виконавцю та утримати штрафні санкції в розмірі подвійної ученої ставки НБУ від ціни договору за кожний день прострочення. Тобто, передбачено відповідальність саме позивача, як Виконавця за Договором, перед відповідачем за порушення строків виконання робіт, а не відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання.

Аналіз вищенаведених норм законодавства та змісту Договору свідчить про те, що сторони при укладанні Договору не передбачили відповідальності відповідача за прострочення грошового зобов'язання, а, отже, розмір пені є неузгодженим.

Таким чином, враховуючи, що ані законом, ані укладеним між сторонами Договором розмір пені не встановлений, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Посилання позивача на те, що умови п. 7.3 Договору надають йому право на нарахування та стягнення з відповідача пені згідно з нормами діючого законодавства суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки нормами права все ж таки передбачено, що розмір пені повинен бути визначений законом або узгоджений сторонами у договорі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Також, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги.

Фактично, заявлена позивачем до стягнення сума 2000,00 грн. обґрунтовується тим, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач був змушений звернутися за юридичною допомогою до ТОВ «Юридична фірма «Діксі», в результаті чого між ними було укладено договір № 010/10 про надання юридичних послуг від 26.10.2010р. Умовами Додаткової угоди № 2 до цього договору та Протоколу № 2 узгодження договірної ціни передбачено, що вартість адвокатських послуг становитиме 2000,00 грн., оплата 100% яких здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту укладання договору та виставлення рахунку юридичною фірмою.

При цьому, при зверненні до суду сума витрат на послуги адвоката була включена позивачем до суми позову (23896,25 грн. заборгованості + 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката = 25896,25 грн.). Державне мито сплачене позивачем в сумі 665,63 грн.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати на державне мито; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи. Порядок їх розподілу між сторонами визначено статтею 49 ГПК України (зокрема, при задоволенні позову вони покладаються на відповідача; при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Суд відзначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат сторони, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід виходити з того, що надання правової допомоги повинно бути пов'язано із веденням відповідної справи в господарському суді. Зазначена позиція викладена у Роз'ясненнях ВАС України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. (в редакції від 31.05.2007р.). При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та / або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Отже, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Ухвалою від 12.01.2011р. про порушення провадження у даній справі суд зобов'язував позивача надати в обґрунтування заявленої до стягнення суми витрат на послуги адвоката письмові пояснення щодо підстав такого стягнення, з вказівкою конкретних норм чинного законодавства, а також докази понесення цих витрат.

Витребувані судом документи позивачем не надані.

Відтак, відсутні законні підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідача вищезгаданих витрат в якості судових витрат по даній справі. Проте, заявник позовних вимог в подальшому не позбавлений права стягнути ці витрати, при їх наявності, з інших правових підстав в установленому законом порядку.

За наведених вище обставин суд вважає необхідним видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка»довідку про повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 426,67 грн. за платіжним дорученням № 251 від 16.12.2010 року, яке залучене до матеріалів справи № 30/5009/144/11.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергоальянс»(69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2; п/р №2600610232201 в ВАТ «МетаБанк»м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 34535737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка»(69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 5-а, кв. 45; п/р № 26009222238100 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, Код ЄДРПОУ 23878627) 20354 (двадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 09коп. -3% річних, 217 (двісті сімнадцять) грн. 45 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка»довідку про повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 67 коп. за платіжним дорученням № 251 від 16.12.2010 року, яке залучене до матеріалів справи № 30/5009/144/11.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.02.2011р.

Попередній документ
13687003
Наступний документ
13687006
Інформація про рішення:
№ рішення: 13687004
№ справи: 30/5009/144/11
Дата рішення: 02.02.2011
Дата публікації: 10.02.2011
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Запорізької області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію