Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 травня 2026 року Справа № 520/8660/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши в приміщення суду в м. Харкові в порядку письмового провадження заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулось до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 520/8660/25 на стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 різницю нарахованого але не виплаченого грошового забезпечення за період з 30.01.2020 до 19.05.2023 (включно) у розмірі 244105,00 грн.
Свою заяву мотивує тим, що рішення суду від 30.10.2025, яке набрало законної сили, не виконано боржником у повному обсязі без поважних причин. Виконавче провадження № 80382137 відкрито 02.03.2026. Боржник повідомив, що Військова частина НОМЕР_1 провела розрахунок та замовлення коштів (Додаток 1 Перерахунок ГЗ за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 року ОСОБА_1 , та Додаток 2 рапорт на виконання рішення суду, Додаток 3 розрахунок потреб Військової частини НОМЕР_1 на березень 2026 року у якому за порядковим номером 24 вказано: ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , потреба за КВЕК 2800 - 244 105 грн. (196767 грн. + 47338 грн. податків). Також у військовій частині НОМЕР_1 був виданий наказ про добровільне виконання рішення суду по справі № 520/8660/25 від 12.02.2026 року за № 49 (витяг із наказу додається). В той же час, військова частина НОМЕР_1 є державною i установою фінансується виключно з державного бюджету України. А тому відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України являється бюджетною неприбутковою установою, яка входить до структури Міністерства оборони України. Отже, військова частина НОМЕР_1 може виконати рішення в частині виплати належних позивачу сум лише у разі надання фінансування вищим командуванням за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». На даний час фінансування на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надійшло. Таким чином, для військової частини НОМЕР_1 існують об'єктивні обставини, які не залежать від волі відповідача щодо виконання судового рішення в частині виплати належних позивачу коштів по справі і стали підставою для звернення до суду з даною заявою. У разі надходження фінансування на рахунок військової частини НОМЕР_1 судове рішення буде невідкладно виконано у повному обсязі. Враховуючи викладене повідомляю, що військовою частиною НОМЕР_3 вживаються заходи для виконання судового рішення, в той же час виплати на даний час не проводяться у зв'язку із відсутністю фінансування, тобто не з вини посадових та службових осіб військової частини НОМЕР_1 . У разі надходження коштів, вони невідкладно будуть перераховані на відповідні реквізити вказані у виконавчому листі про що, вас та суд буде негайно проінформовано встановленим порядком».
Сторони у судове засідання призначене на 27.05.2026 о 12:30 год не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцяти денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 378 КАС України,
Дослідивши матеріали адміністративної справи, подану заяву та додані до неї докази, суд прийшов наступного з огляду на таке.
Харківський окружний адміністративний суд своїм рішення 30.10.2025 у справі № 520/8660/25, зокрема, зобов'язав військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 до 19.05.2023 (включно), з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ждановою Оленою Віталіївною, прийнято постанову від 02.03.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80382137, з примусового виконання виконавчого документа №520/8660/25.
До Відділу надійшов лист Військова частина НОМЕР_1 провела розрахунок та замовлення коштів (Додаток 1 Перерахунок ГЗ за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 року ОСОБА_1 , та Додаток 2 рапорт на виконання рішення суду, Додаток 3 розрахунок потреб Військової частини НОМЕР_1 на березень 2026 року у якому за порядковим номером 24 вказано: ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , потреба за КВЕК 2800 - 244 105 грн. (196 767 грн. + 47 338 грн. податків). Також у військовій частині НОМЕР_1 був виданий наказ про добровільне виконання рішення суду по справі № 520/8660/25 від 12.02.2026 року за № 49 (витяг із наказу додається). В той же час, військова частина НОМЕР_1 є державною i установою фінансується виключно з державного бюджету України. А тому відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України являється бюджетною неприбутковою установою, яка входить до структури Міністерства оборони України. Отже, військова частина НОМЕР_1 може виконати рішення в частині виплати належних позивачу сум лише у разі надання фінансування вищим командуванням за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». На даний час фінансування на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надійшло. Таким чином, для військової частини НОМЕР_1 існують об'єктивні обставини, які не залежать від волі відповідача щодо виконання судового рішення в частині виплати належних позивачу коштів по справі і стали підставою для звернення до суду з даною заявою. У разі надходження фінансування на рахунок військової частини НОМЕР_1 судове рішення буде невідкладно виконано у повному обсязі. Враховуючи викладене повідомляю, що військовою частиною НОМЕР_3 вживаються заходи для виконання судового рішення, в той же час виплати на даний час не проводяться у зв'язку із відсутністю фінансування, тобто не з вини посадових та службових осіб військової частини НОМЕР_1 . У разі надходження коштів, вони невідкладно будуть перераховані на відповідні реквізити вказані у виконавчому листі про що, вас та суд буде негайно проінформовано встановленим порядком».
Тож, суд відмічає, що у межах спірних правовідносин рішення суду було виконано суб'єктом владних повноважень в частині нарахування коштів, а матеріали справи не містять доказів наявності у суб'єкта владних повноважень свавільного наміру на уникнення виконання рішення суду в цілому, позаяк суб'єкт владних повноважень звернувся до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з метою отримання додаткових асигнувань.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ “Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У частинах 1 та 2 статті 5 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.
Частиною 2 статті 7 Закону № 1403-VIII передбачено, що державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Водночас, положеннями статті 18 Закону №1404-VIIІ встановлені обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців, згідно з положеннями частини 1 якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 10 частини 3 означеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ч.3 ст.33 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення має право звернутися стягувач у справі або виконавець.
Розглянувши надані боржником документи, орган державної виконавчої служби, а не державний виконавець у провадження якого перебуває виконавче провадження, дійшов висновку, що на теперішній час рішення суду боржником не виконано в повному обсязі, а саме кошти стягувачу не виплачені, що стало підставою для звернення до суду із заявою про встановлення або зміну порядку та способу виконання судового рішення.
Окрім цього суд відмічає, що представником суб'єкта владних повноважень, який подав заяву у порядку ст. 378 КАС України виступає ОСОБА_2 , що підтверджено довіреність у порядку передоручення.
Разом із тим у межах виконавчого провадження ОСОБА_2 є державним виконавцем, яка прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження, однак із заявою у порядку ст. 378 КАС України не звернулась як державний виконавець.
Отже заява про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення подана до суду від імені Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, тоді як законом передбачене право на подання такої заяви виключно державним виконавцем.
При цьому, втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця з примусового виконання рішень забороняється.
З огляду на викладене та виходячи з приписів ч. 3 ст. 378 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, адже таку подану неуповноваженою особою.
Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у заяві суб'єкта владних повноважень щодо змінити способу та порядку виконання судового рішення, не перешкоджає уповноваженим особам передбачених ч. 2 ст. 378 КАС України (державному виконавцю, стягувачу) звернутись з аналогічною заявою для вирішення заявленого питання.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена та підписана суддею 27.05.2026.
Суддя М. І. Садова