Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.05.2026 р. справа №520/9689/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо не застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2020, 2021, 2022), в розмірі 12236,71 грн., збільшеного в зв'язку з індексацією пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796; 1,115 та 1,121 відповідно в 2024, 2025 та 2026 роках; 2) зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2020, 2021, 2022), в розмірі 12.236,71 грн., збільшеного в зв'язку з індексацією пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796; 1,115 та 1,121 відповідно в 2024, 2025 та 2026 роках, з 28.02.2026 року.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не отримує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився, надавши відзив, у якому зазначив, що позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 07.12.2023р. її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, що використовувався при призначенні попереднього виду пенсії, а не показник за три роки, що передують зверненню.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; перебуває на обліку у якості пенсіонера в установі відповідача з 27.11.2014р. та отримував пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення"; з 07.12.2023р. отримує пенсію за віком у порядку Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; під час призначення заявнику пенсії за віком суб'єктом владних повноважень був використаний показник середньої заробітної плати, з якого сплачені страхові внески за 2014р.-2016р. у розмірі - 3764,40 грн.
Після призначення пенсії позивачу суб'єкт владних повноважень не вчинив жодних управлінських дій щодо проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV. Зокрема, відповідач не збільшив показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який був врахований при призначенні пенсії позивачці, на визначені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення - 1,0796 з 01.03.2024р., 1,115 з 01.03.2025р., 1,121 з 01.03.2026 кумулятивно (тобто наростаючим безперервним підсумком).
Обставини продовження роботи після настання події призначення пенсії чи припинення виконання функцій найманого працівника після настання події призначення пенсії згідно з ч.2 ст.73 КАС України не входять до предмету доказування у цьому спорі.
Зверненням від 28.02.2026р. заявник за власною ініціативою порушив питання про обчислення пенсії за процедурою індексації у спосіб послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні пенсії заявника, на коефіцієнт збільшення згідно з відповідними постановами Уряду України та про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2020, 2021, 2022 роки), у розмірі 12.236,71 грн.
За цим зверненням суб'єктом владних повноважень була вчинена відмова, оформлена листом від 27.03.2026р. №19978-15808/К-03/8-2000/26.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень в частині незастосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки та в частині обчислення розміру пенсії за процедурою індексації, заявник звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб'єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Стосовно застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки.
Згідно з ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, призначення пенсії за вислугу років було передбачено саме нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Натомість, норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містять відповідних положень про призначення пенсії за вислугу років.
За змістом ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При цьому, ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначенні до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Частиною 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Подібні за змістом положення містяться в Порядку 10-1, відповідно до пункту 3 якого перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
Згідно із п.3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 року №10-1) перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії; 2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії. Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 18.11.2020р. по справі №522/1916/17 та постанови Верховного Суду від 21.10.2021р. по справі №2-а-2430/11 за змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
Тому, під час здійснення такого перерахунку, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К). Отже, перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Аналогічна правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2024р. по справі №420/19398/23.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У межах спірних правовідносин заявнику з 27.11.2014р. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а з 07.12.2023 заявнику призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Відтак твердження відповідача про те, що у спірному випадку відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, є помилковими, оскільки призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у грудні 2023 року відбулося для позивача вперше у межах Закону №1058-IV, а тому визначальним є припис частини другої статті 40 Закону №1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а не правила частини третьої статті 45 Закону №1058-IV про незмінність показника під час переведення з одного виду пенсії на інший у межах цього Закону.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки, та здійснення відповідного нарахування і виплати у належному розмірі з 21.10.2025р.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024р. по справі №500/1216/23, від 18.12.2025 по справі №340/5085/24.
Підсумково суд відмічає, що за змістом ст.ст.40 і 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такий елемент алгоритму обчислення розміру пенсії як показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, підлягає використанню одноразово вперше під час обчислення грошового виразу пенсії за віком (призначеної як у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і у порядку інших актів права, але з цієї ж самої підстави) і після цього має залишатися у незмінному стані під час усіх подальших перерахунків пенсії громадянина.
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обовязку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб'єктом владних повноважень.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча даний спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення у формі дій з приводу обчислення (перерахунку) заявнику пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком.
При цьому, жодних дій з приводу обчислення (перерахунку) заявнику пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин не вчинялось.
Станом на календарну дату подання позивачем звернення у спірних правовідносинах (28.02.2026р.) мова йшла не про обчислення (перерахунок) пенсії у зв"язку із переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а про виправлення недоліків (вад, дефектів) управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення (перерахунку) пенсії, вчиненого - 07.12.2023р.
Тож, подія перерахунку пенсії у зв'язку із призначенням нового виду пенсії (пенсії за віком) вперше припадає на - 07.12.2023р.
Відтак, факт вчинення суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин дій з приводу обчислення (перерахунку) заявнику пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки не підтверджений матеріалами справи.
Натомість, матеріалами справи підтверджений факт вчинення суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин дій з приводу обчислення (перерахунку) заявнику пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з'ясовані не повно, зміст належної норми права був витлумачений неправильно, орган публічної адміністрації помилково кваліфікував подію призначення заявникові пенсії за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вперше у якості події переведення на інший вид пенсії у межах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскарженим управлінським волевиявленням у формі дії суб"єкт владних повноважень порушив інтерес заявника на отримання пенсії у належному розмірі, котрий підпадає під захист за ст.1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення (у формі діяння) та навпаки - доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині визнання протиправними дій суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення заявнику пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком.
Разом із тим, вирішуючи спір за епізодом спонукання суб"єкта владних повноважень до вчинення управлінського волевиявлення з приводу проведення перерахунку пенсії, суд зазначає, що
під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "обчислення пенсії".
Розв'язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що правова категорія "призначення пенсії" означає прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України правозастосовчого акту (письмового рішення як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця; правова категорія "обчислення пенсії" означає вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу грошового виміру пенсії; правова категорія "нарахування пенсії" означає вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відображення належної конкретному громадянину грошової суми як пенсії за внутрішнім обліком установи; правова категорія "переведення з одного виду пенсії на інший" означає вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення пенсії за іншої правовою підставою (тобто на підставі іншої норми закону); правова категорія "виплата пенсії" означає вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу ініціювання переказу безготівкових коштів у власність набувача - громадянина із правовим статусом пенсіонера; правова категорія "перерахунок пенсії" означає вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу визначення нового розміру грошового виміру пенсії.
Відтак, категорія "призначення пенсії" поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії", котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії, у той час як правова категорія "призначення пенсії" та правова категорія "перерахунок пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
Суд зауважує, що у межах спірних правовідносин спір склався не з приводу перерахунку пенсії заявника, а з приводу обчислення пенсії заявника із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки.
Тому за відсутності підстав для спонукання суб"єкта владних повноважень вчинити управлінське волевиявлення з приводу перерахунку пенсії заявника суб"єкта владних повноважень належить обтяжити обов"язком вчинити управлінське волевиявлення з приводу обчислення пенсії заявника з 21.10.2025р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021, 2022 роки.
Указане спонукає суд до застосування положень ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України, виходу за межі позовних вимог і надання праву заявника захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправним спірного рішення і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити обчислення пенсії у належному розмірі.
Стосовно обчислення розміру пенсії за процедурою індексації.
За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 25, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За правилами ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 05.12.2025р. у справі №600/3079/24-а у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 28.05.2021 у справі №591/3839/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 27.02.2022 у справі №620/3754/18, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а позбавлення громадянина соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв'язку з невиконанням страхувальником обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, бо наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання найманим працівником трудових обов'язків.
Тож, з огляду на положення ч.5 ст.242 КАС України окружний адміністративний суд вважає за необхідне поширити дію правового висновку постанови Верховного Суду від 05.12.2025р. у справі №600/3079/24-а на спірні правовідносини, унаслідок чого обставини сплати чи не сплати страхових внесків роботодавцем за період виконання заявником функцій найманого працівника не мають юридичного значення для включення відповідного періоду трудової діяльності до страхового стажу.
За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону (тобто пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
З положень ч.1 ст.24, ч.2 ст.24, ч.4 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.56, ч.2 ст.56, ст.62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" випливає, що за загальним правилом до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за правилами Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній (затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом Порядок №637) та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (загальнообов'язкового державного соціального страхування); 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд зауважує, що у межах даної справи між сторонами відсутній спір з приводу обчислення показника страхового стажу заявника.
Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Правила обчислення заробітної плати у цілях подальшого обрахування розміру пенсії сформульовані законодавцем у положеннях ч.2 статті 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тож, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 18.11.2020р. по справі №522/1916/17 та постанови Верховного Суду від 21.10.2021р. по справі №2-а-2430/11 за змістом ч.2 ст.40 та ч.4 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
Отже, під час здійснення перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Подібний правовий висновок викладений також і у постанові Верховного Суду від 02.04.2024р. по справі №420/19398/23.
Висновки постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №300/5450/23 хоча і побічно, але також підтверджують правильність наведеного судом вище тлумачення змісту належної норми матеріального норми права про незмінність показника заробітної плати середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого були сплачені страхові внески (тобто такого, яким він був на час призначення пенсії) під час будь-яких подальших перерахунків пенсій.
Тому підсумково суд відмічає, що за змістом ст.ст.40 і 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такий елемент алгоритму обчислення розміру пенсії як показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, підлягає використанню одноразово вперше під час обчислення грошового виразу пенсії за віком (призначеної як у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і у порядку інших актів права, але з цієї ж самої підстави) і після цього має залишатися у незмінному стані під час усіх подальших перерахунків пенсії громадянина.
При цьому, суд зауважує, що у межах даної справи між сторонами відсутній спір з приводу обчислення заробітної плати заявника у цілях подальшого обрахування розміру пенсії.
Згідно з п. 43 Розділу ХV Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначенні до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до п. 44 Розділу ХV Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Як то указано у п.45 Розділу ХV Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.
У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Частиною 2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Суд відзначає, що на подальший розвиток приписів ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Урядом України було прийнято постанову КМУ від 20.02.2019р. №124 про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Порядок №124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Зі змісту наведеної норми права слідує, що механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії полягає у збільшенні за процедурою Порядку №124 вже застосованого раніше показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, а не у застосуванні нового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Сутність запровадженого ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком №124 механізму перерахунку пенсії викладена законодавцем у п.4 Порядку №124, де згаданий такий розрахунковий елемент механізму перерахунку пенсії як коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно з п.5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 41 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 3 жовтня 2017 р. №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 Деякі питання пенсійного забезпечення громадян (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Отже, коефіцієнти індексації за постановою КМУ від 24.02.2023р. №168, постановою КМУ від 23.02.2022р. №185, постановою КМУ від 25.02.2025р. №209, постановою КМУ від 25.02.2026р. №236 (у розмірі - "1,197", у розмірі - "1,0796", у розмірі - "1,115", у розмірі - "1,121" відповідно) згідно з ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у процедурі перерахунку пенсій призначених та обрахованих за нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають застосуванню до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки відносно 01 березня поточного року, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.
При цьому, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.12.2025р. у справі №440/254/25 у межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, суд зобов'язаний застосувати усі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, починаючи з 01.03.2021р., у тому числі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, позаяк саме такий підхід узгоджується з метою індексації - забезпечення збереження купівельної спроможності пенсій - та гарантує реалізацію конституційного права особи на достатнє пенсійне забезпечення, передбаченого ст.ст.46 та 48 Конституції України.
Відтак, перелічені коефіцієнти індексації підлягають застосуванню станом на 01 березня кожного поточного календарного року після настання події призначення пенсії вперше.
Згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 13.01.2025р. у справі №160/28752/23 абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення; при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році від 22 лютого 2021 року № 127, Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 16 лютого 2022 року № 118, Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році від 24 лютого 2023 року № 168.
Також аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 20.10.2025р. по справі №440/11184/24.
З огляду на приписи ч.5 ст.13 та ч.6 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" саме ці висновки підлягали застосуванню у межах спірних правовідносин, але були проігноровані субєктом владних повноважень.
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб'єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень було одночасно вчинене як управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу обчислення пенсії за процедурою індексації у спосіб послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні пенсії заявника, на коефіцієнт збільшення згідно з відповідними постановами Уряду України, так і управлінське волевиявлення у формі відмови з приводу обчислення пенсії за процедурою індексації у спосіб послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні пенсії заявника, на коефіцієнт збільшення згідно з відповідними постановами Уряду України за окремим зверненням зацікавленої особи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк усупереч ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не було ураховано висновків Верховного Суду з приводу застосування ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати недоведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову із наданням порушеному публічному праву заявника судового захисту згідно з ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору; дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору; із достатньою поза розумним сумнівом повнотою виклав власні мотиви тлумачення змісту належних норм права, оцінки фактичних обставин спору та аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 21.10.2025р. обчислення, нарахування та виплату ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше здійснених платежів.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену листом від 27.03.2026р. №19978-15808/К-03/8-2000/26.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 28.02.2026р. перерахунок (обчислення) і виплату пенсії ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, на коефіцієнт збільшення у розмірі - "1,0796" з 01.03.2024р. відповідно до п.1 постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі - "1,115" з 01.03.2025р. відповідно до п.1 постанови КМУ від 25.02.2025р. №209, з урахуванням раніше проведених платежів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026р. перерахунок (обчислення) і виплату пенсії ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, на коефіцієнт збільшення у розмірі - "1,0796" з 01.03.2024р. відповідно до п.1 постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі - "1,115" з 01.03.2025р. відповідно до п.1 постанови КМУ від 25.02.2025р. №209, на коефіцієнт збільшення у розмірі - "1,121" відповідно до п.1 постанови КМУ від 25.02.2026р. №236 з 01.03.2026р., з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344; місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) 1.064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко