Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.05.2026 р. справа №520/9367/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб'єкт, ГУ, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивачем у порядку адміністративного судочинства були заявлені вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині перерахунку тимчасової державної допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, у зв'язку із встановленням нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за період з 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2025 року; 2) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині невиплати тимчасової державної допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, згідно із встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку, за період з 1 листопада 2025 року по дату ухвалення судового рішення; 3) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, у зв'язку із встановленням нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та провести відповідні виплати за період з 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2025 року, з врахуванням фактично проведених виплат; 4) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування ОСОБА_1 тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, згідно із встановленим розміром прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та провести відповідні виплати за період з 1 листопада 2025 року по дату ухвалення судового рішення.
Аргументуючи ці вимоги позивач зазначив, що отримує тимчасову державну допомогу на малолітню дитину, батько якої ухиляється від сплати аліментів, призначену відповідно до ст.181 Сімейного кодексу України та Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. №189. Позивач твердить, що з 01 липня 2022 року розмір допомоги був безпідставно зафіксований на рівні 2.618,00 грн і не перераховувався у зв'язку із подальшим зростанням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що, за твердженням позивача, становить протиправну бездіяльність владного суб'єкта та порушує право дитини на отримання державної соціальної допомоги у повному обсязі.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022р. №214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» виплату допомоги, яка була призначена раніше, продовжено на період дії воєнного стану в автоматичному режимі, а перерахунок розміру допомоги у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму постановою №214 не передбачено. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи Пенсійного фонду України тимчасову допомогу позивачу було призначено з 01.02.2023р. по 31.07.2023р. у розмірі 2.618,00 грн; виплату продовжено в автоматичному режимі з 01.08.2023р. по 30.09.2025р. у розмірі 2.618,00 грн щомісячно. За зверненням від 08.08.2025р. позивачу призначено допомогу з 01.08.2025р. по 31.12.2025р. у розмірі 1.917,60 грн, з 01.01.2026р. по 31.01.2026р. у розмірі 2.107,20 грн. За зверненням від 14.04.2026р. позивачу призначено допомогу з 01.04.2026р. по 30.09.2026р. у розмірі 3.482,46 грн щомісячно.
Позивачем 25.05.2026р. до суду надано відповідь на відзив, яка в межах даної справи не оцінюється, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, вивчивши доводи позову та аргументи відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації народжень, смертей та шлюбів м. Мельбурн (Австралія) №59658/2011 від 07.11.2011р. (з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом).
Позивач та малолітня дитина позивача перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками від 31.05.2023р. №6333-5002791501 та №6333-5002791537.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.07.2013р. по справі №638/4198/13-ц шлюб, зареєстрований 18.06.2010 в відділі РАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис №746 - розірвано.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.03.2014р. у справі №641/27/14-ц ОСОБА_7 де ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 та стягнуто з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.10.2013р. до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з довідками Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 12.08.2025р. №113542 та від 01.04.2026р. №40285, виданими за матеріалами виконавчого провадження №43537281 (виконавчий лист №641/27/14-ц від 12.05.2014р.), боржник - ОСОБА_5 де ОСОБА_8 не сплачує аліменти на утримання дитини; станом на 01.04.2026р. наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці та становить 449.710,12 грн.
За наведених обставин малолітній дитині - ОСОБА_2 на підставі ст.181 Сімейного кодексу України та Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (затверджений постановою КМУ від 22.02.2006р. №189; далі за текстом - Порядок № №189) було призначено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів (далі за текстом - Допомога).
Розмір Допомоги станом на 01.12.2021р. становив - 1.309,00 грн, а з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022р. №531, з 01.07.2022р. виплачувався у фіксованому розмірі - 2.618,00 грн щомісячно до 31.10.2025р.
За викладеними у позові твердженнями, розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, установлений законами України про Державний бюджет України у спірний період зростав, а саме: з 01.07.2022р. - 2.744,00 грн, з 01.12.2022р. - 2.833,00 грн, з 01.01.2024р. - 3.196,00 грн, у той час як виплата тимчасової державної допомоги позивачу залишалась незмінною - 2.618,00 грн щомісячно.
З метою проведення перерахунку та виплати допомоги з урахуванням зростання прожиткового мінімуму позивач звертався до відповідача та УСЗН адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявами, зокрема, 08.08.2025р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення тимчасової державної допомоги (заява №43128 від 08.08.2025р.).
Листом від 24.08.2025р. №23478-25171/С-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, пославшись на постанову Кабінету Міністрів України від 07.03.2022р. №214, повідомило, що перерахунок призначеної допомоги цією постановою не передбачено.
15.08.2025р. позивач звернувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою про проведення перерахунку та виплати допомоги (звернення зареєстровано за №6326-0815151209-148-BYV від 15.08.2025р.).
Листом від 21.08.2025р. №С-1-122/0/309-25-136/0/310-25 Управління соціального захисту населення повідомило, що нарахування тимчасової допомоги проведено вірно відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням постанови №214.
30.08.2025р. позивач повторно звернувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради з аналогічною заявою та листом від 06.10.2025р. №С-1-112/0/1060-25-1110/0/1061-25 Управління соціального захисту населення повторно повідомило про правильність нарахування допомоги та зазначило, що з 01.07.2025р. функції з призначення, перерахунку та виплати такої допомоги передані до органів Пенсійного фонду України, рекомендувавши позивачу звернутись до Пенсійного фонду України.
30.09.2025р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. №34098/С-2000-25 від 30.09.2025р.) із заявою про проведення перерахунку державної соціальної допомоги на дитину.
Листом від 26.10.2025р. №33344-34098/С-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, пославшись на постанови №695 та №214, повідомило, що перерахунок призначеної допомоги постановою №214 не передбачено, а звернення позивача від 15.08.2025р. перебуває в опрацюванні.
За викладеними у позові твердженнями, з листопада 2025р. виплату тимчасової допомоги на дитину заявнику було припинено.
Листом від 03.12.2025р. №41647-45814/С-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що механізм надання допомоги визначено Порядком №189, а звернення від 08.08.2025р. перебуває в опрацюванні.
09.12.2025р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. №49635/С-2000-25 від 09.12.2025р.) із заявою про проведення перерахунку державної соціальної допомоги на дитину.
Листом від 29.12.2025р. №2000-0408-8/208627 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, пославшись на постанови №695 та №214, повідомило, що перерахунок призначеної допомоги постановою №214 не передбачено, а звернення від 15.08.2025р. перебуває в опрацюванні.
08.01.2026р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. №1462/С-2000-26 від 08.01.2026р.) із заявою про проведення перерахунку державної соціальної допомоги на дитину.
Листом від 22.01.2026р. №4631-1462/С-04/8-2000/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що позивач перебуває на обліку як одержувач тимчасової допомоги по 30.09.2025р., а її звернення від 08.08.2025р. перебуває в опрацюванні.
Як убачається зі змісту відзиву, відповідач не заперечує факту виплати позивачу тимчасової державної допомоги у фіксованому розмірі 2.618,00 грн щомісячно за період з 01.08.2023р. по 30.09.2025р. та обґрунтовує незмінність такого розміру посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.03.2022р. №214.
Окрім того, за твердженням сторони відповідача, згідно з даними бази ІКІС ПФУ ОСОБА_1 було призначено тимчасову допомогу з 01.02.2023 по 31.07.2023 у розмірі - 2.618,00 грн.
Відповідно до постанови № 214 подовжено виплату тимчасової допомоги в автоматичному режимі з 01.08.2023 по 30.09.2025 у розмірі 2618,00 грн щомісячно.
Згідно з даними ІКІС ПФУ підсистеми «Реєстр застрахованих осіб» гр. ОСОБА_1 тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів за липень - жовтень 2025 року виплачено в розмірі 2618,00 грн щомісячно на рахунок відкритий в АТ "УкрСиббанк".
За зверненням від 08.08.2025 ОСОБА_1 було призначено тимчасову допомогу з 01.08.2025 по 31.12.2025 у розмірі - 1.917,60 грн, з 01.01.2026 по 31.01.2026 у розмірі - 2.107,20 грн щомісячно (рішення від 06.04.2026 № 1408614000-2025-2).
За результатами перевірки з'ясовано, що рішення від 06.04.2026 №1408614000-2025-2 потребує коригування в частині вірного розрахунку доходу, а саме до середньомісячного сукупного доходу включено 0,5 мінімальної заробітної плати, що суперечить абзацу 5 пункту 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632, у зв'язку з чим відділом контролю за правильністю нарахування субсидій та пільг підготовлено службову записку від 29.04.2026 №9215/04-16 на повторну реєстрацію звернення від 08.08.2025.
За зверненням від 14.04.2026 ОСОБА_1 призначено тимчасову допомогу з 01.04.2026 по 30.09.2026 у розмірі - 3.482,46 грн щомісячно (рішення від 22.04.2026 №1408614000-2026-2).
Згідно з даними ІКІС ПФУ підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в травні 2026 року нараховано до виплати за січень 2026 року в розмірі 2107,20 грн та квітень - травень 2026 року в розмірі 3482,46 грн щомісячно на рахунок відкритий в АТ "ПУМБ.
Стверджуючи про протиправну бездіяльність органу публічної адміністрації в частині перерахунку розміру тимчасової державної допомоги у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму та в частині виплати допомоги у належному розмірі, позивач ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Розглядаючи справу, суд зважає, що згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Наведений припис Основного закону України отримав подальший розвиток у нормах Закону України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ "Про охорону дитинства", згідно з ст.1 якого забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
За приписами ст.8 Закону України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
Так, частиною 8 статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що у випадку, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 9 статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. №189 (далі за текстом - Порядок №189).
У зв'язку з набранням чинності постанов Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 "Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України"; від 23.06.2025 №766 "Про реалізацію експериментального проекту щодо централізації механізму виплати деяких державних допомог" та від 25.06.2025 №765 "Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України" з 1 липня 2025 року функції прийому документів, призначення та здійснення виплат державних соціальних допомог передані Пенсійному фонду України.
Відповідно до ухвалених змін з 01.07.2025р. Пенсійний фонд України має забезпечувати прийом, призначення і виплату таких видів допомоги, які раніше були у віданні Міністерства соціальної політики, а саме: у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 № 695 «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України»: державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; державної соціальної допомоги на догляд; державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; допомоги на поховання особам, які одержували державну соціальну допомогу та не мали права на пенсію, особам з інвалідністю, особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; у порядку постанови Кабінету Міністрів України 23.06.2025 №766 «Про реалізацію експериментального проекту щодо централізації механізму виплати деяких державних допомог»: державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, державної допомоги на дітей одиноким матерям, державної допомоги при народженні дитини, державної допомоги при усиновленні дитини, державної допомоги на хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям; у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 №765 "Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України": зокрема, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.
Тож, відповідач є суб"єктом владних повноважень, до компетенції якого були передані управлінські повноваження з приводу адміністрування тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме лише з 01.07.2025р.
Указане виключає протиправність управлінських волевиявлень терорганів системи ПФУ з приводу адміністрування тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме до 01.07.2025р., позаяк до указаної календарної дати цими повноваженнями були наділені інші суб'єкти владних повноважень, відносно яких відповідач не є юридичним правонаступником.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189 затверджено Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (далі Порядок № 189).
Пунктом 1 Порядку №189 встановлено, що він визначає механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме (далі - Тимчасова допомога, Допомога).
Пунктом 2 Порядку №189 передбачено, що тимчасова допомога призначається у разі, коли: відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв'язку з несплатою ним аліментів; стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.
Згідно з п. 17 Переліку видів державної соціальної допомоги, соціальної стипендії, призначення та виплата яких здійснюються органами Пенсійного фонду України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765) тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме з 01.07.2025р. здійснюється органами пенсійного фонду.
Відповідно до п. 5 Порядку №189 призначення і виплата тимчасової допомоги здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пунктом 6 Порядку №189 передбачено, що для призначення тимчасової допомоги одержувач подає: заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України; копію свідоцтва про народження дитини; декларацію про доходи осіб, які звернулися за призначенням окремих видів державної соціальної допомоги за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» (далі - декларація); довідку про доходи в разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу Пенсійного фонду України. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням розміру доходів.
Інформація про склад сім'ї заявника зазначається в декларації.
Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи: заява, викладена у довільній формі, що містить відомості, які дають змогу ідентифікувати одного з батьків (платника аліментів), а також відомості про єдиний унікальний номер судової справи або дату ухвалення судового рішення; копія рішення суду (виконавчого листа) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину (у разі відсутності відомостей про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину в Єдиному державному реєстрі судових рішень); довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі; повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
У разі поновлення виплати аліментів один з батьків зобов'язаний у триденний строк письмово повідомити про це органу Пенсійного фонду України для припинення виплати (перерахунку) раніше призначеної тимчасової допомоги.
Згідно з п. 8 Порядку №189 (в редакції чинній на час призначення допомоги з 01.12.2021р.) розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Пунктом 8 Порядку №189 (в чинній редакції) встановлено, що тимчасова допомога призначається з урахуванням матеріального стану сім'ї, в якій виховується дитина, в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Середньомісячним сукупним доходом сім'ї є обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї, отриманий ними протягом попередніх шести місяців, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги.
Суд відзначає, що приписи п.8 Порядку №189 не суперечать ч.8 ст.181 Сімейного кодексу України, де згадано про те, що розмір допомоги не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставини спору, сду доходить до переконання про те, що законодавча зміна арифметичного показника прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є приводом для перегляду державним органом мінімального розміру тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме (далі за текстом - Допомога).
Суд зауважує, що згідно з ст.1 Закону України від 15.07.1999р. №966-ХІV "Про прожитковий мінімуму" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Заявником у позові сформульовано часові межі предмету позову у вигляді двох проміжків часу, саме: 1) 01.07.2022р.-31.10.2025р., 2) 01.11.2025р. - дата ухвалення судового рішення.
Суд відзначає, що у розумінні ч.2 ст.2 КАС України предметом контролю суду у порядку адміністративного судочинства згідно з ч.2 ст.2 КАС України є реально вчинене суб"єктом владних повноважень управлінське волевиявлення, а об"єктом судового захисту у розумінні ч.1 ст.2 КАС України є реально порушені публічні права (реально ущемлений публічний інтерес) учасника суспільних відносин.
Тож, у межах спірних правовідносин відносно проміжку часу після звернення заявника до суду із позовом - 20.04.2026р. заявник не має ані порушених публічних прав як об"єкту судового захисту у розумінні ч.1 ст.2 КАС України, ані предмету оскарження - реально вчиненого управлінського волевиявлення, котре підлягає перевірці адміністративним судом за сформульованими у ч.2 ст.2 КАС України критеріями.
Указане засвідчує відсутність підстав для задоволення позову заявника відносно вимог після 20.04.2026р.
З огляду на приписи Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-ХІІ), Закону України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ “Про охорону дитинства» суд вважає за справедливе не застосовувати наслідки пропуску строку звернення до адміністратвиного суду згідно з ст.123 КАС України у вигляді залишення без розгляду позову у частині вимог, котрі виходять поза межі процесуального строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України, адже дійсним вигодонабувачем Допомоги є дитина.
Згідно з п. 8-1 Порядку №189 середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 “Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 61, ст. 1981).
До складу сім'ї особи, яка звертається за призначенням тимчасової допомоги, включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем, якщо такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I або II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім'ї незалежно від їх задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування). Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім'ї не включаються.
Склад сім'ї особи, яка звертається за призначенням тимчасової допомоги, визначається на дату звернення за призначенням такої допомоги.
Для призначення тимчасової допомоги на запит органу, що призначає та виплачує допомогу, у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про доходи осіб:
з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Пенсійним фондом України;
із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - ДПС (у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінфіном).
Пунктом 9 Порядку №189 закріплено, що перерахування розміру тимчасової допомоги проводиться органом Пенсійного фонду України з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача.
У разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір тимчасової допомоги перераховується без звернення одержувача з місяця, в якому набрав чинності закон, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.
Згідно пункту 13 Порядку № 189 тимчасова допомога виплачується шляхом перерахування коштів одержувачу або через виплатні об'єкти АТ "Укрпошта" за місцем його проживання або на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.
Із наведених приписів слідує, що розмір тимчасової державної допомоги є похідним від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а перерахунок такого розміру у разі зростання прожиткового мінімуму є самостійним та безумовним обов'язком уповноваженого органу, котрий підлягає виконанню без звернення одержувача, у силу прямої вказівки закону, з місяця набрання чинності законом, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.
Відповідно до п. 1-1 постанови КМУ від 07.03.2022р. №214 "Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану" строк виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, які було призначено раніше, продовжується на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування і така виплата здійснюється за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
У разі коли отримувачі видів допомоги, передбачених в абзаці першому цього пункту, у період введення воєнного стану подають заяву з необхідними документами та/або відомостями для проведення перерахунку їх розмірів або звертаються за їх призначенням, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад визначають право на отримання такої допомоги і проводять розрахунок її розміру. Виплата допомоги проводиться в новому розмірі відповідно до поданої заяви з необхідними документами та/або відомостями, призначення допомоги здійснюється на строк, визначений відповідно до законодавства, що регламентує порядок її надання.
Згадана постанова КМУ від 07.03.2022р. №214 втратила чинність з 01.11.2025р. на підставі постанови КМУ № 765 від 25.06.2025р.
За викладеними у позові твердженнями, з 01.12.2021р. по 31.10.2025р. заявник отримував тимчасову допомогу на дитину та з 01.11.2025р. виплату допомоги було припинено.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема дітей віком від 6 до 18 років складав з 1 грудня 2021 - 2618 гривень.
Відповідно до листа УСЗН Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 21.08.2025р. №С-1-122/0/309-25-136/0/310-25 згідно з автоматизованою системою обробки документації отримувачів пенсії та допомоги на базі комп'ютерних технологій (далі - АСОПД/КОМТЕХ), на підставі поданої заяви від 05.01.2022, рішенням Управління тимчасову допомогу на дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заявнику було призначено на період з 01.12.2021 по 31.05.2022 у розмірі 1309 гривень щомісячно на виконання вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
З травня 2022р. відповідно до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2022 р. № 531 «Деякі питання призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» до п. 8 Порядку, розмір призначеної тимчасової допомоги заявнику був перерахований та склав 2618,00 гривень щомісячно.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.
За викладеними у відзиві твердженнями, за зверненням від 08.08.2025 ОСОБА_1 призначено тимчасову допомогу з 01.08.2025 по 31.12.2025 у розмірі 1917,60 грн, з 01.01.2026 по 31.01.2026 у розмірі 2107,20 грн щомісячно. За результатами перевірки з'ясовано, що рішення від 06.04.2026 №1408614000-2025-2 потребує коригування в частині вірного розрахунку доходу, а саме до середньомісячного сукупного доходу включено 0,5 мінімальної заробітної плати, що суперечить абзацу 5 пункту 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632, у зв'язку з чим відділом контролю за правильністю нарахування субсидій та пільг підготовлено службову записку від 29.04.2026 №9215/04-16 на повторну реєстрацію звернення від 08.08.2025.
За зверненням від 14.04.2026 ОСОБА_1 призначено тимчасову допомогу з 01.04.2026 по 30.09.2026 у розмірі 3482,46 грн щомісячно.
Згідно з даними ІКІС ПФУ підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в травні 2026 року нараховано до виплати за січень 2026 року в розмірі 2107,20 грн та квітень - травень 2026 року в розмірі 3482,46 грн щомісячно на рахунок відкритий в АТ "ПУМБ.
Доказів виплати зазначеної тимчасової допомоги за січень 2026 року в розмірі 2107,20 грн та квітень - травень 2026 року в розмірі 3482,46 грн матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що згідно з ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тимчасова державна допомога на малолітню дитину, батько якого позбавлений батьківських прав та ухиляється від сплати аліментів (заборгованість зі сплати яких станом на 01.04.2026р. становить 449.710,12 грн), за своїм призначенням фактично заміщує несплачувані аліменти і є основним джерелом утримання дитини, а тому у силу ч.3 ст.46 Конституції України має забезпечувати рівень життя дитини, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та підлягає перерахунку у разі його зростання.
Подібним до спірних правовідносин є правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2024р. у справі №500/429/23, ухваленій за наслідками розгляду спору про перерахунок державної соціальної допомоги на дитину.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №500/429/23 виснував, що частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Конституція України має найвищу юридичну силу (частина 2 статті 8 Конституції України).
Верховний Суд зробив висновок, що для вирішення цього спору, судам необхідно було застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України. За такого правового врегулювання, адміністративні суди мали повноваження у порядку адміністративного судочинства застосувати положення статті 46 Конституції України під час надання оцінки правомірності здійснення нарахування та виплати позивачу соціальних виплат.
Верховний Суд підтвердив, що держава Україна всупереч Основному Закону України не виконує конституйовані гарантії по відношенню до людини і громадянина, у мінімально допустимих межах, за які (межі) держава за жодних обставин ніколи не може відступати.
За встановлених обставин, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить висновку, що позивач має право на тимчасову допомогу на дитину у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік.
Суд зважає, що зростання прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років (2.744,00 грн з 01.07.2022р., 2.833,00 грн з 01.12.2022р., 3.196,00 грн з 01.01.2024р., 3.512,00грн з 01.01.2026р.) є тією обставиною, яка у силу п.9 Порядку №189 та ч.3 ст.46 Конституції України тягне за собою виникнення безумовного обов'язку уповноваженого органу здійснити перерахунок розміру призначеної тимчасової державної допомоги. Указаний перерахунок не залежить від звернення одержувача допомоги та має бути здійснений у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави - встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Стосовно посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.03.2022р. №214 суд зважає, що пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022р. №214 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що строк виплати допомоги, яка була призначена раніше, продовжується на період дії воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування, і така виплата здійснюється за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення.
Суд зауважує, що наведена норма регулює виключно питання продовження строку виплати раніше призначеної допомоги в умовах воєнного стану та спрямована на безперебійність соціальних виплат, однак не звільняє уповноважений орган від самостійного та безумовного обов'язку здійснити перерахунок розміру тимчасової державної допомоги у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, передбаченого п.9 Порядку №189.
Окрім того суд повторює, що постанова КМУ від 07.03.2022р. №214 втратила чинність з 01.11.2025р. на підставі Постанови КМ № 765 від 25.06.2025р.
Окремо суд зважає на те, що тимчасова державна допомога призначена саме на малолітню дитину, батько якої позбавлений батьківських прав та ухиляється від сплати аліментів, а відтак спірні правовідносини безпосередньо стосуються майнових інтересів дитини та реалізації права дитини на достатній для її розвитку рівень державної підтримки.
Відповідно до ст.52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Суд відмічає, що згідно з п.1 ст.3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 27 цієї Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
При цьому, суд зважає, що згідно зі ст.154 Сімейного кодексу України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина (ч.1 ст.154); батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ч.2 ст.154); батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (ч.3 ст.154).
Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст.155); батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155).
Суд зауважує, що захист прав та інтересів дитини повинен відбуватись суб'єктами владних повноважень з урахуванням приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, неухильним забезпеченням правила «найкращих інтересів дитини» та з урахуванням того, що дитина як учасник суспільних відносин має власні інтереси, котрі не можуть бути ототожнені з інтересами матері або з інтересами батька.
Суд повторно підкреслює, що оскільки дитина є самостійним та окремим учасником суспільних відносин, то справжні і дійсні інтереси дитини полягають, зокрема, в отриманні призначеної державою тимчасової державної допомоги у повному та належному розмірі, обчисленому з урахуванням чинного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на наведене, суд доходить до переконання, що невиконання уповноваженим органом обов'язку з виплати тимчасової державної допомоги у належному розмірі у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму призводить до недоотримання дитиною коштів, призначених для задоволення її потреб, а отже суперечить як змісту п.8 Порядку №189, так і наведеним приписам про пріоритет найкращих інтересів дитини, закріплений п.1 ст.3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини та ч.2 ст.155 Сімейного кодексу України, а також відповідно ч.3 ст.46 Конституції України про забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму.
Стосовно періоду здійснення перерахунку тимчасової державної допомоги на дитину суд зазначає, що Кабінет Міністрів України постановою від 25.06.2025р. №765 встановив з 01 липня 2025 року порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги органами Пенсійного фонду України, а також затвердив Перелік видів державної соціальної допомоги, соціальної стипендії, призначення та виплата яких здійснюються органами Пенсійного фонду України. Пунктом 17 цього Переліку до таких видів допомоги віднесено тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.
Пунктом 5 Порядку №189 (у редакції, чинній з 01.07.2025р.) встановлено, що призначення і виплата тимчасової допомоги здійснюються органами Пенсійного фонду України. Аналогічно функції з адміністрування зазначеної допомоги передані до органів Пенсійного фонду України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.06.2025р. №695 та від 23.06.2025р. №766.
Таким чином, відповідальність за призначення, перерахунок та виплату тимчасової державної допомоги на дитину покладено на органи Пенсійного фонду України лише з 01.07.2025р. До настання цієї дати, тобто до 01.07.2025р., призначення, перерахунок та виплату такої допомоги здійснювали органи соціального захисту населення, зокрема Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.
Суд зважає, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а протиправною може бути визнана лише бездіяльність того суб'єкта владних повноважень, на якого законом покладено відповідний обов'язок.
Оскільки на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обов'язок із призначення, перерахунку та виплати тимчасової державної допомоги покладено лише з 01.07.2025р., відповідач не може нести відповідальності за неперерахунок та невиплату допомоги за період, що передував набуттю ним відповідних повноважень.
З огляду на викладене, у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача за період з 01.07.2022р. по 30.06.2025р. слід відмовити.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень не було доведено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України ч.2 ст.2 КАС України, позаяк відповідачем не було виконано покладеного законом обов'язку щодо проведення перерахунку розміру тимчасової державної допомоги у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку після набуття органами Пенсійного фонду України відповідних повноважень з 01.07.2025р., хоча положення п.9 Порядку №189 прямо передбачають обов'язковий автоматичний перерахунок такої допомоги без звернення одержувача з моменту набрання чинності законом про встановлення нового прожиткового мінімуму, а сама допомога за своєю правовою природою є державною гарантією забезпечення належного рівня утримання дитини у випадку ухилення одного з батьків від сплати аліментів, тому її виплата у незмінному та заниженому розмірі фактично призвела до недоотримання дитиною гарантованих державою коштів, що суперечить вимогам ч.3 ст.46 Конституції України, принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленому Конвенцією ООН про права дитини, та свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у сфері реалізації соціальних прав дитини.
Стосовно попереднього до календарної дати - 01.07.2025р. проміжку часу суд зазначає, що хоча терогани системи ПФУ у період до 01.07.2025р. не здійснювали адміністрування Допомоги, а відтак, не можуть бути визнані винними у дефектах управлінських волевиявлень інших суб"єктів владних повноважень, але набуття таких повноважень з 01.07.2025р. обтяжує саме тероргани системи ПФУ обов"язком виправити недоілки (вади, хиби, дефекти) інших суб"єктів владних повноважень - органів соціального захисту населення, компетенційними правонаступниками яких в частині адміністрування Допомоги є тероргани системи ПФУ.
Стосовно вимоги заявника про перерахунок та виплату тимчасової допомоги на дитину по дату ухвалення судового рішення суд зазначає, що предметом судового контролю у межах спірних правовідносин згідно з ч.2 ст.2 КАС України є управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень, реально вчинені до 20.04.2026р. (календарна дата звернення заявника до суду), а об"єктом судового захисту згідно з ч.1 ст.2 КАС України є права (інтереси), котрі існували до указаної календарної дати, а не виникнуть у майбутньому.
Тому згідно з ч.1 ст.2 КАС України дія таких рішень у часі обмежується тим проміжком часу, у межах якого існував предмет доказування згідно з ч.2 ст.73 КАС України і який не виходить поза межі календарної дати звернення до суду.
Тож позов підлягає частковому задоволенню із наданням праву заявника захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту згідно з ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України.
Стосовно обсягу обов"язку, котрим належить обтяжити суб"єкта владних повноважень у межах спірних правовідносин згідно з абз.1 ч.4 ст.245 КАС України та згідно з абз.2 ч.4 ст.245 КАС України суд зазначає, що зі змісту наведених вище норм права випливає існування права дитини заявника дитини отримання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме у розмірі не меншому за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але й і не більшому за 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Підстав для зменшення максимально допустимого розміру тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме матеріали справи не містять.
Джерел здобуття таких доказів за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України судом не відшукано.
При розв'язанні спору суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об'єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 46, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині перерахунку та виплати тимчасової державної допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме, у зв'язку із встановленням нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 01 липня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.07.2022р.-30.11.2022р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "2.744,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.12.2022р.-31.12.2023р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "2.833,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.01.2024р.-31.12.2025р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "3.196,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) тимчасової державної допомоги на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якого ухиляється від сплати аліментів, не має можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) його невідоме за період 01.01.2026р.-20.04.2026р., обчисленої із використанням показника прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - "3.512,00 грн" з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко