Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 травня 2026 року справа №520/3784/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксера" (далі по тексту - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач-1), в якому просить суд:
- визнати податкові повідомлення-рішення №00363020712 від 21.07.2025 та №00363030712 від 21.07.2025 протиправними та скасувати їх.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, за результатами якої складено акт.
Позивач вважає висновки акта документальної позапланової невиїзної перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності товариства та грубо суперечать вимогам чинного законодавства. Вказує, що не був належним чином повідомлений про проведення перевірки, оскільки наказ був отриманий пізніше ніж відбулась перевірка.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 позовну заяву залишено без руху. Представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 клопотання залишено без задоволення.
Позивачем подано клопотання, де він просить суд зупинити дію по виконанню податкової вимоги. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 заяву повернуто без розгляду.
Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у підсистемі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Спір у цій справі виник у зв'язку з прийняттям контролюючим органом податкових повідомлень-рішень за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, якими Головне управління ДПС у Харківській області зменшило залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2023 року на суму 116 684,00 грн, а також застосовано штрафні санкції.
Головний аргумент позивача полягає у тому, що зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки вони прийняті на підставі результатів низки послідовних податкових перевірок, які, у свою чергу, є похідними від первинної незаконної перевірки 2023 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з положеннями підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Глава 8 розділу II Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Так, згідно з абзацами першим та третім пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної правової позиції (постанова від 12.08.2020 у справі №160/2116/19), що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Окрім цього, суд звертає увагу, що абзацом другим пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
У спірних правовідносинах перевірка позивача проводилась з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість за статтею 200 ПК України, отже в даному випадку вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу не підлягають застосуванню.
Проте зазначений виняток щодо недотримання тридцятиденного строку між датою надсилання наказу про призначення перевірки та її початком, який діє для перевірок, пов'язаних із достовірністю нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, не звільняє податковий орган від загального обов'язку, передбаченого абзацом першим пункту 79.2 статті 79 ПК України. Так, контролюючий орган все одно зобов'язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком, але без необхідності очікування 30 днів між надсиланням та початком перевірки.
З огляду на викладене, суд зазначає, що для правильного вирішення справи необхідно вирішити питання щодо дотримання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв'язку із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України щодо виконання відповідачем обов'язку (обов'язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення позивачу відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.
Так, згідно доводів контролюючого органу, в цілях організації проведення перевірки, на юридичну адресу наказ ГУ ДПС у Харківській області та письмове повідомлення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Контролюючий орган стверджує, що поштове відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки вручено платнику. Проте позивач заперечує проти цього та вказує, що отримав повідомлення пізніше проведеної перевірки.
Суд дійшов висновку, що наказ на проведення перевірки, направлення на перевірку, акт та податкові повідомлення-рішення були належним чином вручені за юридичною адресою позивача та отримані особою, уповноваженою представляти його інтереси у частині приймання поштових відправлень.
Так, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
При цьому Податковий кодекс України чітко регламентує, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Суд виходить з того, що контролюючим органом належним чином скеровано позивачу наказ та письмове повідомлення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і за правильною податковою адресою поштовим відправленням.
Однак, поштове відправлення, не може бути доказом надсилання наведених наказу та повідомлення.
У справі немає належних доказів як скерування так і отримання позивачем наказу та письмового повідомлення.
В даному випадку контролюючий орган не довів сам факт направлення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення перевірки в обраний сторонами спосіб взаємодії у порядку, визначеному абзацом другим пункту 42.4 статті 42 ПК України, а саме: або шляхом надсилання в електронний кабінет, або шляхом направлення засобами поштового зв'язку, або шляхом особистого вручення.
Враховуючи, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, контролюючий орган не мав правових підстав для початку перевірки.
Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об'єктивного розгляду зібраної інформації.
Зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, суд наголошує, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлення судом обставин щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов'язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).
Посилання ГУ ДПС в Харківській області на те, що направлення документів рекомендованим листом саме по собі є достатнім для визнання платника податків належним чином повідомленим про проведення перевірки, не можуть бути прийняті до уваги.
Натомість у цій справі контролюючим органом не доведено, що позивачу було направлено саме копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про її проведення, як того вимагає пункт 79.2 статті 79 ПК України.
За встановлення протиправності дій податкового органу щодо порушення процедури проведення перевірки у суду відсутня необхідність аналізу законності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2025 у справі №380/23017/23.
Приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що наявні правові підстави для повного задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" (вул. Чернишевська, буд.34, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 37659637) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати податкові повідомлення-рішення №00363020712 від 21.07.2025 та №00363030712 від 21.07.2025 протиправними та скасувати їх.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривнi 40 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА