Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 травня 2026 р. Справа № 520/6403/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-1), Пенсійного фонду України (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не розгляду звернень ОСОБА_1 поданих на підставі ЗУ «Про звернення громадян» 05.11.2025 року до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області у строки визначені законодавством, з неналежною реєстрацією звернень такими, що порушили її права гарантовані ст.20 ЗУ «Про звернення громадян»;
- визнати дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не надання ОСОБА_1 відповідей по розгляду її звернень поданих на підставі ЗУ «Про звернення громадян» 05.11.2025 року до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області такими, що порушили її права гарантовані ст.40 Конституції України;
- визнати дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо надання ОСОБА_1 у відповіді від 02.12.2025 року потрібних роз?яснень, щодо норм законодавства на заяву, щодо порядку включення до отримувачів базової соціальної допомоги такими, що порушили її права гарантовані ст.40 Конституції України;
- визнати дії ПФУ щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 15.12.2025 року поданої на підставі ЗУ «Про звернення громадян» у строки визначені законодавством, з неналежною реєстрацією Скарги такими, що порушили її права гарантовані ст.20 ЗУ Про звернення громадян;
- визнати дії ПФУ щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 15.12.2025 року поданої на підставі ЗУ «Про звернення громадян» у відповідності зі ст. 19 ЗУ “Про звернення громадян» такими, що порушили її права гарантовані ст. 40 Конституції України;
- зобов?язати ПФУ розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.12.2025 року подану на підставі ЗУ «Про звернення громадян» у відповідності зі ст. 19 ЗУ “Про звернення громадян та ст. 40 Конституції України, з наданням відповіді на кожне з поставлених питань;
- зобов?язати ГУ ПФУ в Харківській області включити ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги з дня подання заяви про намір - а саме: 05.11.2025 року;
- зобов?язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути питання про призначення субсидії ОСОБА_1 з урахуванням всіх обставин матеріального стану та використання витрат коштів спрямованих на придбання твердого палива;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року, щодо перерахунку пенсії з наданням обґрунтованої відповіді на доводи вказані у моїй заяві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 05.11.2025 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявами, в яких просила включити ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги, другого поетапного проекту та здійснити перерахунок пенсії на підставі. Як зазначає позивач, не дочекавшись конкретної відповіді на свою заяву, остання 15.12.2025 звернулась до Управління Пенсійного фонду України зі скаргою, в якій було порушено питання незгоди з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розгляду заяви про призначення житлової субсидії. Відповідач-2, на скаргу позивача, надав відповідь, в якій було надано роз'яснення, щодо порядку та умов призначення субсидії та повідомлено, що рішенням Головного управління від 19.01.2026 у зв'язку з тим, що сукупний середньомісячний дохід домогосподарства забезпечує можливість сплати послуги самостійно, було відмовлено позивачу у призначенні житлової субсидії. Позивач вважає, що відповідачами порушено її права гарантовані ст. 40 Конституції України, щодо прийняття та розгляду моїх звернень поданих до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області 05.11.2025 року та до ПФУ 15.12.2025 року, у зв'язку з чим остання звернулась до суду.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник Пенсійного фонду України 09.04.2026 року через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що листом Пенсійного фонду України від 02.02.2026 № 10258-1474/Р-04/8- 2800/26 на скаргу позивача від 15.12.2025 (вх. № 1474/Р-2800-26 від 02.01.2026) надано роз'яснення щодо порядку та умов призначення субсидії та жодним чином не відмовлено у перегляді рішення про відмову у призначенні субсидії при отриманні нових документів що впливають на її призначення. Позивачу також повідомлено, що відповідь на питання, зазначені у зверненні надано листами Головного управління від 02.12.2025 № 2000-0314-8/187319, від 02.12.2025 № 41363-41708/Р-02/8-2000/25. Відповідач-2 вважає, що скарга позивача розглянута Пенсійним фондом у відповідності до Закону України “Про звернення громадян», в межах компетенції та в порядку, встановлені цим Законом, виходячи із правового регулювання окремих питань, заявлених позивачем та надані відповіді.
Позивач скористалась своїм процесуальним правом та надала через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду 20.04.2026 року відповідь на відзив, в якій додатково аргументувала доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням днів перебування судді Ольги Горшкової у відпустці.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Спір по справі виник в результаті порушення відповідачем 1 процедури та порядку розгляду заяви від 05.11.2025 року про призначення житлової субсидії, заяви від 05.11.2025 року про включення ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги та заяви від 05.11.2025 року про перерахунок пенсії, а відповідачем 2 - скарги від 15.12.2025 року, поданих на підставі ЗУ «Про звернення громадян».
Вбачаючи порушення своїх конституційних прав, а також порушення відповідачем вимог ЗУ «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 05.11.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із трьома заявами.
Зміст першої заяви, підписаної позивачем 05.11.2025 року, стосувався вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України “Про пенсійне забезпечення» які діяли до внесення змін у ці закони до 08.07.2011 року.
Друга заява позивача, підписана 05.11.2025 року, стосувалася вимоги про включення ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги, другого поетапного проекту.
Третя заява від 05.11.2026 року стосувалася призначення та надання житлової субсидії.
Відповідно до статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі передбачає активну роль суду в адміністративному процесі, що відрізняє його від суто змагальної моделі судочинства. Коли у змагальному процесі суд обмежується оцінкою доводів і доказів, поданих сторонами, то в адміністративному судочинстві суд зобов'язаний забезпечити повне та всебічне з'ясування всіх обставин, необхідних для ухвалення справедливого та об'єктивного рішення.
Суд самостійно визначає коло обставин, які підлягають встановленню для правильного вирішення спору, не лише досліджує надані сторонами докази, а й оцінює їхню достовірність (стаття 75 КАС України) та достатність (стаття 76 КАС України).
У разі потреби суд має право витребувати додаткові докази, звертати увагу учасників процесу на прогалини в доказовій базі та пропонувати їм надати уточнені або нові матеріали.
При цьому саме на суб'єкта владних повноважень покладається розширений обов'язок доказування, зокрема він зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть слугувати доказами у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідачем 1 не було надано жодних документів на підтвердження своїх правової позиції, суд, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.02026 року витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області:
- докази реєстрації відповідачем 1 ОСОБА_1 заяви від 05.11.2025 року про здійснення перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України “Про пенсійне забезпечення» які діяли до внесення змін у ці закони до 08.07.2011 року;
- докази реєстрації відповідачем 1 ОСОБА_1 заяви від 05.11.2025 року про включення ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги, другого поетапного проекту;
- рішення, яке було прийнято відповідачем 1 за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про здійснення перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України “Про пенсійне забезпечення» які діяли до внесення змін у ці закони до 08.07.2011 року;
- рішення, яке було прийнято відповідачем 1 за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 про включення ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги, другого поетапного проекту;
- докази направлення рішень на адресу ОСОБА_1 прийнятих, за результатом розгляду вищевказаних звернень від 05.11.2025 року;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2026 року про відмову в призначенні субсидії ОСОБА_1 , докази його направлення ОСОБА_1 та заяву, за результатом розгляду якої було прийнято вказане рішення;
- листи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0314-8/187319 від 02.12.2025 року та № 41363-41708/Р-02/8-2000/25 від 02.12.2025 року з доказами їх направлення ОСОБА_1 ;
- нормативно обґрунтовані письмові пояснення, відповідно до яких уточнити суду керуючись якими нормами чинного законодавства України були розглянуті заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року, та надані відповіді за вказаними зверненнями.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду відповідачем 1 через систему «Електроний суд» 15.05.2026 року була надана відповідь та витребувані докази, з яких судом встановлено наступне.
Згідно з письмових пояснень відповідача 1, заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про отримання базової соціальної допомоги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було зареєстрована в ІКІС ПФУ «Електронний документообіг» ЕДО) за вх. № 41709/Р-2000-25.
На підтвердження вказаних обставин надано скріншот екрана із системи ІКІС ПФУ «Електронний документообіг» відповідача 1.
Одночасно, в матеріалах справи наявний лист - відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.12.2025 року № 2000-0314-8/187319 з якого вбачається, що заявнику було зазначено про порядок звернення, умови призначення, надання і виплати базової соціальної допомоги з посилання на положення Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2025 року № 371. Було запропоновано звернутися до суду у разі незгоди з наданою відповіддю.
Щодо заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року (вх. № 41708/Р-2000-25) про призначення житлової субсидії, відповідачем 1 була надана відповідь листом від 02.12.2025 року за № 41363-41708/Р-02/В-2000/25, з якої вбачається, що заяви була розглянута відповідно до ЗУ «Про звернення громадян». Заявнику було запропоновано дізнатися про результат розгляду її звернення в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «мої звернення» та «моя субсидія».
Одночасно на виконання вимог ухвали суду, відповідачем 1 було надано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2026 року за № 20001-108415584-2025-1 про відмову в призначенні житлової субсидії за зверненням від 06.11.2025 року.
Судом враховуються обставини того, що з тексту рішення від 19.01.2026 року за № 20001-108415584-2025-1 про відмову в призначенні житлової субсидії вбачається, що воно прийнято за результатом розгляду заяви від 06.11.2025 року. Також на вказані обставини посилається й сам відповідач 1 в тексті пояснень від 15.05.2026 року. Однак, самої заяви від 06.11.2025 року ОСОБА_1 , на яку посилається відповідач 1 як в рішенні, так і в поясненнях, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області суду надано не було. Натомість, описуючи свою правову позиції щодо розгляду заяв позивача, які входять в предмет доказування по даній справі, відповідач 1 посилається саме на вищевказане рішення, з чого суд робить висновок, що рішення про відмову в призначенні житлової субсидії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області по факту розгляду звернення ОСОБА_1 саме від 05.11.2025 року (вх. № 41708/Р-2000-25).
Щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про перерахунок розміру пенсії на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ «Про пенсійне забезпечення» жодних пояснень відповідачем 1 не надано, як і рішень прийнятих за результатом розгляду вказаної заяви.
На виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.02026 року відповідачем 1 надано лише копію вказаної заяви позивача серед додатків до витребуваних судом документів.
Також судом встановлено, що 15.12.2025 позивач направила на електронну пошту Пенсійного фонду України скаргу в якій було порушено питання незгоди з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо розгляду заяв позивача від 05.11.2025 в контексті вимог ЗУ «Про звернення громадян».
Так, скаржник зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області намагались не прийняти вказані заяви, але завдяки діям її чоловіка, документи прийняли, але відмовились ставити на копіях заявника інформацію про прийняття цих заяв, посилаючись що реєстраційні номери заяв будуть надані за телефоном. Так, 06.11.2025 року, засобами телефонного зв'язку ОСОБА_1 повідомили номери реєстрації заяв, а саме: № 41708/Р- 2000-25 та №41709/Р-2000 -25. За наслідком особистого звернення ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області щодо отримання відповідей за результатом її звернення від 05.11.2025 року, відповідачем 1 було повідомлено заявника про відсутність таких рішення.
У відповідь на скаргу ОСОБА_1 , листом від 02.02.2026 № 10258-1474/Р-04/8-2800/26 Управлінням з питань обслуговування громадян Пенсійного фонду України надано роз'яснення щодо порядку та умов призначення субсидії. Крім того, позивача було повідомлено, що рішенням Головного управління від 19.01.2026 у зв'язку з тим, що сукупний середньомісячний дохід домогосподарства забезпечує можливість сплати послуги самостійно, було відмовлено позивачу у призначенні житлової субсидії відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива». Додатково зазначено, що відповідь на питання, зазначені у зверненні надано листами Головного управління від 02.12.2025 № 2000-0314-8/187319, від 02.12.2025 № 41363-41708/Р-02/8-2000/25.
Посилаючись на неналежний розгляд відповідачами її звернень позивач звернулась до суду з позовом в цій справі.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Щодо розгляду відповідачем 1 заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про отримання базової соціальної допомоги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яку було зареєстрована в ІКІС ПФУ «Електронний документообіг» ЕДО) за вх. № 41709/Р-2000-25, суд зазначає наступне.
Постановою КМУ від 25.03.2025 року № 371 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, який визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги (далі - експериментальний проект) - (надалі - Порядок).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що уповноважений представник сім'ї може подати заяву про намір та заяву про призначення: у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України; в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) заява про намір та заява про призначення можуть бути подані уповноваженим представником сім'ї, який досяг 18-річного віку, має реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений засобами Єдиного державного демографічного реєстру, або посвідку на постійне або тимчасове проживання, оформлену засобами Єдиного державного демографічного реєстру, та є громадянином України або іноземцем, який на законних підставах перебуває на території України.
При цьому засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) заява про намір та заява про призначення можуть бути подані уповноваженим представником сім'ї, до складу якої включаються особи, зазначені в абзацах п'ятому - сьомому пункту 4 цього Порядку.
Якщо член сім'ї отримує один або декілька таких видів державної допомоги: державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях; тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, то заява про намір та заява про призначення подаються отримувачем таких видів державної допомоги.
Відповідно до п. 7 Порядку Базова соціальна допомога призначається в автоматичному режимі програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - Єдина система) у режимі реального часу на підставі заяви про намір отримати базову соціальну допомогу (далі - заява про намір), яка формується засобами Єдиної системи на основі запиту уповноваженого представника сім'ї, поданого засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія), та заяви про призначення базової соціальної допомоги (далі - заява про призначення), поданої уповноваженим представником сім'ї в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
У разі відсутності в електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна інформаційна взаємодія, відомостей, необхідних для призначення базової соціальної допомоги, щодо уповноваженого представника сім'ї та/або членів його сім'ї рішення про призначення такої допомоги приймається засобами Єдиної системи на підставі заяви про намір та заяви про призначення, поданих у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України. При цьому датою звернення вважається дата реєстрації запиту на формування заяви про намір (далі - запит) у Єдиній системі.
Згідно з абз. 3 п. 18 Порядку передбачено, що заява про намір у паперовій формі подається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги, суд дійшов висновку, що по своїй формі вона не відповідає вимогам ані додатку 1 до Порядку, ані вимогам Порядку, який визначає, як порядок звернення до органу пенсійного фонду із відповідними заявами, так і механізм та процедуру розгляду органами Пенсійного фонду України вказаних заяв та прийняття відповідних рішень за наслідком таких звернень.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що оскільки подана позивачем заява від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги не відповідала порядку звернення, визначеному спеціальним законодавством для вирішення питання про намір отримати базову соціальну допомогу та її призначення, відповідач 1 правомірно розглянув вказану заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Так, ч.1 статті 1 Закону України “Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
В силу вимог ст. 3 Закону України “Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно із положеннями статті 5 Закону України “Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача від 05.11.2025 відповідали вимогам статті 5 Закону України “Про звернення громадян», а тому підлягали розгляду відповідачами у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону України “Про звернення громадян»).
Так, згідно зі змістом статті 15 ЗУ “Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У частині першій статті 19 Закону України “Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Як вже встановлено судом, відповідачем 1 за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги, надано відповідь в якій роз'яснено правовий механізм щодо умов призначення, надання та виплати базової соціальної допомоги згідно з вимогами Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2025 року № 371. Однак, на думку суду відповідач 1 фактично не надав відповіді щодо порушеного позивачем питання відносно можливості включення її до отримувачів базової соціальної допомоги, не надав роз'яснень щодо порядку звернення саме з таким питанням, можливості його реалізації з огляду на діючий Порядок, на який посилається відпровідач 1 у своєму листі- відповіді.
Таким чином, відповідачем1 фактично не було надано відповідь щодо питання, порушеного у заяві ОСОБА_1 від 05.11.2025 року, а саме - можливості включення її до отримувачів базової соціальної допомоги.
Суд зазначає, що відповідно до положень Закону України “Про звернення громадян» відповідь суб'єкта владних повноважень повинна надаватися саме по суті поставленого у зверненні питання.
При цьому сама по собі наявність листа-відповіді не свідчить про належний розгляд звернення у розумінні вимог Закону України “Про звернення громадян», якщо така відповідь фактично не вирішує поставленого заявником питання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №819/1566/16, в якій суд зазначив, що не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про належний розгляд звернення, оскільки такий розгляд має відповідати змісту порушеного питання та вимогам статті 15 Закону України “Про звернення громадян».
Відповідно до статті 19 Закону України “Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Таким чином, проаналізувавши зміст листа Головного управління Пенсійногол фонду в Харківській області, суд дійшов висновку про те, що відповідач 1 не об'єктивно і не повно розглянув заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.
З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги та зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги з дотриманням вимог Закону України “Про звернення громадян».
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області включити ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги з дня подання заяви про намір - а саме: 05.11.2025 року, суд зазначає, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Водночас, повноваження не є дискреційними, коли існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі існування певних чітко визначених законодавством умов, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний вчинити конкретні дії, а в разі, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Вказане кореспондує нормі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту, тобто такий, що призводить до потрібних результатів і наслідків, дає найбільший ефект.
Верховний Суд у своїх постановах аналізуючи застосування принципу дискреції неодноразово наголошував, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Приймаючи до уваги вказані обставини, суд відмовляє у задоволені позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області включити ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги з дня подання заяви про намір - а саме: 05.11.2025 року.
Щодо розгляду відповідачем 1 заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про призначення та надання житлової субсидії, яку було зареєстрована в ІКІС ПФУ «Електронний документообіг» ЕДО) за вх. № 41708/Р-2000-25, суд зазначає наступне.
За змістом положень Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, з метою реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, встановлених Конституцією України, забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених Законом державних соціальних стандартів і нормативів, а також надає певній категорії громадян пільги і субсидії, зокрема у сфері житлово-комунального обслуговування.
Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії (далі-Положення №848).
Це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення. електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Так, згідно з вимогами положення п. 9 Положення № 848, Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян, зокрема, органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 грудня 2022 р., у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача 1 із заявою від 05.11.2025 року про призначення надання житлової субсидії за формою, затвердженою Додатком 1 до Положення про порядок призначення житлових субсидій (в редакції постанови КМУ від 16 вересня 2022 р. № 1041), яке затверджено постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848 (в редакції постанови КМУ від 14.0.2019 року № 807).
Як попередньо встановлено судом, відповідачем 1 за наслідком розгляду вищевказаної заяви позивача було прийнято рішення від 19.01.2026 року за № 20001-108415584-2025-1 про відмову в призначенні житлової субсидії.
Оцінку вказаному рішенню суд не надає, оскільки воно не входить в предмет спору по даній справі.
Лист відповідача 1 від 02.12.2025 року не приймався з метою реалізації положень нормативного акта, не містить обов'язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, а тому суд оцінює його як такий, що не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а саме індивідуальним актом, у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить відомості про стадію розгляду пенсійним органом зареєстрованої заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про призначення надання житлової субсидії та інформацію про те, де заявник може ознайомитися з прийнятим рішенням.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Приймаючи до уваги то факт, що в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем 1 за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року, яку було зареєстрована в ІКІС ПФУ «Електронний документообіг» ЕДО) за вх. № 41708/Р-2000-25, було прийнято рішення від 19.01.2026 року за № 20001-108415584-2025-1 про відмову в призначенні житлової субсидії, яке позивачем не оскаржується, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути питання про призначення субсидії ОСОБА_1 з урахуванням всіх обставин матеріального стану та використання витрат коштів спрямованих на придбання твердого палива.
Щодо позовних вимог про зобов?язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року, щодо перерахунку пенсії з наданням обґрунтованої відповіді на доводи вказані у заяві, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
Приписами ст. 44 Закону України №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Стаття 45 Закону України №1058-IV регулює строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
(ч. 5 ст. 45 Закону України №1058-IV).
Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами документів, відповідачем 1 не приймалося жодного рішення за результатом поданої ОСОБА_1 заяви від 05.11.2025 року, щодо перерахунку пенсії.
Ані на виконання вимог суду, ані в обґрунтування своєї правової позиції, відповідач 1 не надано жодного пояснення з цього приводу, хоча серед додатків до долучених ним документів наданих на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року міститься й сама заява ОСОБА_1 .
Велика Палата у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.
Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Отже, вчинена відповідачем 1 бездіяльність фактично є триваючим правопорушенням, оскільки відсутність дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 триває з листопада 2025 року.
За загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, допоки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності.
З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про перерахунок пенсії та зобов'язати відповідача 1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року з урахуванням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.
Щодо заявлених позовних вимог про визнання дії ПФУ щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 15.12.2025 року поданої на підставі ЗУ «Про звернення громадян» у строки визначені законодавством, з неналежною реєстрацією Скарги такими, що порушили її права гарантовані ст.20 ЗУ Про звернення громадян; визнати дії ПФУ щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 15.12.2025 року поданої на підставі ЗУ «Про звернення громадян» у відповідності зі ст. 19 ЗУ “Про звернення громадян» такими, що порушили її права гарантовані ст. 40 Конституції України; зобов'язати ПФУ розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.12.2025 року подану на підставі ЗУ «Про звернення громадян» у відповідності зі ст. 19 ЗУ “Про звернення громадян та ст. 40 Конституції України, з наданням відповіді на кожне з поставлених питань, суд зазначає наступне.
15.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України зі скаргою на дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо неналежного розгляду її заяв від 05.11.2025 року про здійснення перерахунку розміру пенсії; про включення ОСОБА_1 до отримувачів базової соціальної допомоги, другого поетапного проекту та про призначення та надання житлової субсидії. Відповідь на скаргу позивач просила направити на електрону пошту.
Згідно даних реєстраційно-контрольної картки, заяву було зареєстровано за вх. № 1474/Р-2800-26 02.01.2026 року.
02.02.2026 року відповідачем 2 була сформована відповідь, яка оформлена листом № 10258-1474/Р-04/8-2800/26 з якої вбачається, що заявника повідомлено про прийняте відносного нього рішення про відмову в призначенні субсидії від 19.01.2026 року, а також й зазначено про те, що ГУ ПФУ в Харківській області за результатом розгляду заяв ОСОБА_1 від 05.11.2025 року були надані відповіді, оформлені листами від 02.12.2025 року № 2000-0314-8/187319 та від 02.12.2025 року № 41363-41708/Р-02/8-2000/25.
Згідно з витягу з реєстрів відправлених листів електронною поштою № 79-Е3ВГ від 03.02.2026 року, вказана відповідь була направлена на електрону адресу ОСОБА_1 .
За наведеними у ст.3 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян" визначеннями під скаргою слід розуміти - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Положеннями ст. 16 Закону України “Про звернення громадян» передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Стаття 18 Закону України “Про звернення громадян» визначає права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Приписами ст. 20 Закону України “Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Щодо посилань позивача на порушення відповідачем 2 строку розгляду скарги від 15.12.2025 року у зв'язку із неналежною реєстрацією скарги у встановлені строки, суд зазначає наступне.
Постановою КМУ від 14.07.97 року № 348 затверджено Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у медіа, п. 2 якої передбачено, що усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2). Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах (додаток № 3) або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. За відсутності в організації системи електронного документообігу письмове звернення, отримане за допомогою Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення), перед реєстрацією роздруковується на папері.
Вищевказане кореспондує з положеннями Інструкції з діловодства в Пенсійному фонді України, яка затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України від 24.07.2020 року № 13-1, якою передбачено, що документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження або наступного робочого дня у разі їх надходження після закінчення робочого дня, або у вихідні і святкові дні, створювані у день підписання або затвердження (п. 10 розділу 4 Інструкції).
Приймаючи до уваги те, що відповідачем 2 було зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 15.12.2025 року в електронному документообігу Фонду з порушенням вимог вищевказаної Інструкції, суд дійшов висновку, що за наслідком вказаних дій відповідачем 2 було й порушено строк розгляду скарги, передбачений ст. 20 Закону України “Про звернення громадян». Також, відповідачем 2 не надано жодних пояснень з приводу того, що в графі «строк виконання» визначено саме 13.01.2026 року.
По суті поставлених питань в скарзі від 15.12.2025 року, відповідач 2 надав лише інформацію про розгляд ГУ ПФУ в Харківській області заяв ОСОБА_1 від 05.11.2025 року, які оформлені листами від 02.12.2025 року № 2000-0314-8/187319 та від 02.12.2025 року № 41363-41708/Р-02/8-2000/25, а також й повідомив про прийняте рішення про відмову в призначенні субсидії від 19.01.2026 року.
Право на звернення до органів публічної влади, гарантовано статтею 40 Конституції України, згідно з якою: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».
Враховуючи вимоги Закону України “Про звернення громадян», а також правову позицію Верховного Суду (постанова від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16) суд вважає, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Так, підставою звернення позивача до відповідача 2 зі скаргою від 15.12.2025 року була необхідність вирішення питання щодо отримання рішень за результатами трьох поданих заяв від 05.11.2025 року, а також й про притягнення відповідальних осіб до відповідальності за неналежний розгляд заяв.
Однак в листі від 02.02.2026 року № 10258-1474/Р-04/8-2800/26 не надано відповіді на вимоги ОСОБА_1 щодо притягнення до відповідальності особи, яка порушила її строки розгляду її звернень від 05.11.2025 року. Відповідачем 2 не надано жодних роз'яснень з цих питань, не направлено за належністю до відповідальних органів скаргу в цій частині, як і не вирішено питання про направлення скаржнику рішень, на які посилається орган пенсійного фонду в своїй відповіді.
Особа, яка звернулась з заявою/зверненням та висловила прохання вчинити певні дії, на які, на її переконання вона має право, відповідно має отримати належну відповідь на поставлене нею питання, а не формальну. З отриманою відповіддю особа може як погодитися, так і не погодитися, проте істотною умовою такої відповіді згідно вимог статті 2 КАС України є її належне обґрунтування й вирішення порушених у зверненні питань. Відповідно такі недобросовісні дії суб'єкта владних повноважень призводять до порушення одного з ключових принципів належної правової процедури бути почутою особою, що фактично є недотриманням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З аналізу положень Закону України “Про звернення громадян», випливає, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №815/1178/17.
Скарга по суті поставлених питань фактично не була вирішена, а тому, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо неналежного розгляду скарги позивача та зобов'язання Пенсійного фонду України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.12.2025 року у відповідності до вимог Закону України “Про звернення громадян».
При цьому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в редакції визначеній позивачем, оскільки вони поглинаються задоволеними позовними вимогами у даній справі.
Враховуючи встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, б. 9, м.Київ, 01014, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про включення її до отримувачів базової соціальної допомоги з дотриманням вимог Закону України “Про звернення громадян».
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025 року про перерахунок пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 року з урахуванням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.
Визнати протиправними дій Пенсійного фонду України щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 15.12.2025 року.
Зобов'язати Пенсійного фонду України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.12.2025 року у відповідності до вимог Закону України “Про звернення громадян».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА