про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 травня 2026 р. № 400/5773/26
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з
адміністративним позовомКолгоспу "Прометей", с. Кавказ,Баштанський р-н, Миколаївська обл.,56216,
до відповідачаБерезнегуватської селищної ради, пл. Соборно-Миколаївська, 10,с-ще Березнегувате,Баштанський р-н, Миколаївська обл.,56203,
треті особиОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 ,
провизнання протиправними та скасування пунктів 6,7,8,9,11,12 рішення №14 від 05.03.2026,
Колгосп "Прометей" (далі - Колгосп або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
визнати протиправними та скасувати пункти 6, 7, 8, 9, 11, 12 рішення Березнегуватської селищної ради (далі - Рада або відповідач) від 05.03.2026 № 14 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду громадянам України для городництва" (далі - Рішення).
У преамбулі Рішення вказано, що воно прийнято відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі статей 12, 36, 122, 123, 124, 134, 186 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про землеустрій" за результатами розгляду відповідних заяв фізичних осіб.
Спірними пунктами Рішення Рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на 10 років для городництва із земель сільськогосподарського призначення: ОСОБА_1 (2 земельні ділянки); ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Вказаним особам (у позові визначені як треті особи) були надані в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 4821181700:11:003:0001, 4821181700:11:003:0002, 4821181700:11:003:0003, 4821181700:10:004:0004 4821181700:10:007:0003, 4821181700:10:007:0002 площею 0,6000 га ріллі (кожна) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, не наданих у власність або користування, в АДРЕСА_4 Миколаївської області, а також встановлені ставки орендної плати.
Пунктом 15 Рішення вказаним особам було рекомендовано в місячний термін укласти договори оренди землі та здійснити державну реєстрацію права оренди земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав.
У позові Колгосп зокрема вказав: "… приймаючи оскаржуване Рішення № 14 Відповідач порушив його права, як землекористувача, оскільки із наданих викопіювань вбачається, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою надано на земельні ділянки, які перебувають у користуванні Позивача …".
При вирішенні питання відкриття провадження у справі вид виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним у пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У постанові від 15.05.2018 у справі № 809/739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала: "… Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
З доводів позивача, змісту позовних вимог та встановлених у цій справі обставин убачається, що ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду за захистом свого права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, яке на його думку, порушене у зв'язку передачею ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства в оренду земельної ділянки, на якій орендар здійснює будівництво відгодівельного свинокомплексу.
Оскаржуваний Наказ про затвердження проектудокументації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки вичерпав свою дію у зв'язку з його виконанням та виникненням у ОСОБА_7 на підставі укладеного з відповідачем договору оренди права користування земельною ділянкою.
Таким чином, цей спір стосується приватноправових відносин, адже існує речове право ОСОБА_7 на земельну ділянку, що виникло в результаті та після реалізації Наказу, і вирішення питання правомірності набуття цією фізичною особою такого права, як і питання щодо порушення прав позивача внаслідок неправомірного використання земельної ділянки, має здійснюватися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю …".
Затвердження Радою проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надання зазначеним вище особам в оренду земельних ділянок (зміст спірного Рішення), при тому, що, за твердженнями позивача, землекористувачем цих земельних ділянок є він, свідчить про існування приватноправового спору, що, з огляду на суб'єктний склад сторін спору, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункті 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись пунктом 3 частини першої статі 7 Закону України "Про судовий збір", пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд справу за правилами цивільного судочинства має розглядати місцевий загальний суд.
3. Повернути Колгоспу "Прометей" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений квитанцією від 20.05.2026 № 292.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її ухвалення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна