справа№380/17131/25
26 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
військова частина НОМЕР_1 (далі також - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставне набуте грошове забезпечення у загальному розмірі 92669,74 грн. та продовольче (котлове) забезпечення у загальному розмірі 11720,59 грн. Всього на загальну суму у розмірі 104390,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що матеріалами службового розслідування встановлено, що відповідач самовільно залишив свою військову частину, що, в свою чергу, свідчить про його недобросовісність. У встановленому порядку продовження (поновлення) на військовій службі відповідача не відбулось, що призвело до безпідставного отримання відповідачем грошового та продовольчого забезпечення. Отже, відповідач, здійснивши самовільне залишення військової частини, втратив право на отримання грошового та продовольчого (котлового) забезпечення, безпідставно набув грошове забезпечення у загальному розмірі 92669,74 грн. та продовольче (котлове) забезпечення у загальному розмірі 11720,59 грн., а відтак, зобов'язаний їх повернути військовій частині НОМЕР_1 .
Ухвалою судді від 25.08.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 15.09.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №420/27626/25, яка перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду, щодо оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 №58 від 27.02.2025.
20.05.2026 від позивача за вх. №42739 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 25.05.2026 поновлено провадження у справі №380/17131/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 20.08.2025 - позовну заяву з копіями доданих до неї документів та 27.08.2025 ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі з викликом сторін від 25.08.2025.
Відповідачу роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Молодший сержант ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2024 № 174 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2024 вих. № 101/11006.
За результатами службового розслідування за фактом правомірності нарахування та виплати та продовольчого (котлового) забезпечення 27 військовослужбовцям, зарахованим до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, за заподіяння матеріальної шкоди державі на загальну суму 104390,33 грн. молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності.
Крім того, за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.02.2025 № 105, за фактом виявлення порушення правомірності зарахування військовослужбовців до списків військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, за порушення вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 15.09.2022 №280 та невиконання «Алгоритму повернення до військової служби військовослужбовців, які здійснили самовільне залишення військової частини», доведеного Головним Управлінням Персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України, тимчасово виконуючому обов'язки начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , начальнику штабу-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_3 нагадано про обов'язки служби та накладено дисциплінарне стягнення «зауваження».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2025 № 291 «Про результати службового розслідування» за недотримання порядку переміщення військовослужбовців, зарахування їх у розпорядження та Алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України, порушення вимог ст. ст. 11, 16, 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.110, 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, підполковнику ОСОБА_4 , командиру військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням нетривалого на час вчинення правопорушення перебування на посаді, нагадати про обов'язки служби. Факт порушення правомірності зарахування Відповідача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 № 27; наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2025 № 291 «Про результати службового розслідування».
Факт самовільного залишення частини відповідачем підтверджується ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2025 у справі № 592/6583/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та зобов'язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби, а також витягом з ЄРДР № 62025170040001330 від 24.01.2025.
Виплата грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди відповідачу підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 за вих. № 1209.
Факт продовольчого (котлового) забезпечення відповідача підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2025 за вих. № 2164.
Копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 22.05.2025 № 73, відповідач отримав у встановленому порядку, про що свідчить його особистий підпис.
Військовою частиною НОМЕР_1 відповідачу була вручена претензія від 30.06.2025 за вих. № 2767, яка була отримана ним під особистий підпис 07.07.2025. Від добровільного відшкодування шкоди державі відповідач відмовився
Оскільки відповідачем не було добровільно відшкодовано завдану державі шкоду у розмірі 104390,33 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут № 548-ХІV).
Положеннями ст. 3 Статуту № 548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 9 Статуту №548-ХІV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 26 Статуту №548-ХІV встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Положеннями п. 1 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Визначено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з вимогами п. 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Відповідно до розділу 4 ч. 3 вищезазначеного наказу Міноборони військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування: бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень, порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Згідно з вимогами п. 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до наказу Міноборони № 608 від 21 11 2017 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» (розділ 1 ч. 7) службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Відповідно до розділу 4 ч. 3 вищезазначеного наказу Міноборони військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування: бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень, порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Розділ 8 частина 1 вищезазначеного Наказу Міноборони у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Спірні правовідносини врегульовано також Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон - № 160-IX).
Відповідно до положень ст. 2 Закону № 160-IX дія цього закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально - виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Положеннями ст. 58 Статуту внутрішньої служби визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Судом встановлено, що за результатами проведеного службового розслідування, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) від 22.05.2025 № 73 "Про результати службового розслідування" за фактом правомірності нарахування та виплати грошового та продовольчого (котлового) забезпечення 27 військовослужбовцям, зарахованим до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, за заподіяння матеріальної шкоди державі на загальну суму - 104390,33 грн., молодшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності.
Не погодившись з висновками акту службового розслідування та прийнятим за його наслідками наказом (з основної діяльності) від 22.05.2025 № 73 "Про результати службового розслідування" військовослужбовці, зокрема ОСОБА_1 , оскаржили їх до Одеського окружного адміністративного суду.
За наслідками розгляду адміністративного позову рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі 420/27626/25 позов задоволено в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №73 від 22.05.2025 щодо результатів службового розслідування. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-ІX (далі - Закон № № 160-ІX).
Відповідно п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-ІX матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності. Пряма дійсна шкода (далі шкода) збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно ч. ч. 1-4 Закону №160-ІX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160-ІX).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 14 Закону № 160-ІX наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню. У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
З аналізу вищевказаних норм Закону № 160-ІX вбачається, що відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування. Відшкодування шкоди, визначеної ч. 2 ст. 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Як встановлено судом, предметом стягнення у даній справі є безпідставно набуте відповідачем грошове забезпечення та продовольче (котлове) забезпечення в загальному розмірі 104390,33 грн. через самовільне залишення відповідачем військової частини.
Суд враховує те, що єдиною правовою підставою для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності був наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з особової діяльності) від 22.05.2025 № 73 "Про результати службового розслідування", який у подальшому скасовано судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі 420/27626/25, яке набрало законної сили згідно з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026.
Тому суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутого грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати в цій справі не розподіляються.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 25.05.2026.
Суддя Потабенко В.А.