Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 травня 2026 року Справа№200/1010/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області (далі відповідач) та отримує пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796. Позивач зазначила, що згідно розрахунків із матеріалів пенсійної справи їй була обчислена пенсія виходячи із заробітку ОСОБА_2 (годувальника), одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки про заробіток при цьому коефіцієнт заробітку складав 16,75978. Пенсія по втраті годувальника розраховувалася виходячи з 50% від пенсії померлого годувальника, тобто 149393,83 (середньомісячний заробіток) * 50%. Відтак розмір призначеної пенсії утриманця становив 74696,92 грн., проте до виплати із врахуванням обмежень станом на 2025 рік становив 23610,00 грн. В подальшому, відповідач зменшив основний розмір пенсії від середнього заробітку до 12930,67 грн. Своїм листом від 26.08.2025 року та 22.12.2025 року відповідач повідомив, що в матеріалах пенсійної справи міститься довідка про заробітну плату за роки в зоні відчуження, виходячи з якої раніше вже було обчислено пенсію в розмірі 74696,92 грн., однак у зв'язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_2 документів, на підставі яких можливо визначити часову, тарифну ставку, нарахування та виплату премії, розмір пенсії було обчислено на основі п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2024 року. Внаслідок цього, починаючи з 01.09.2025, розмір пенсії становить 12930,67 грн. Позивач звернула увагу, що вона зверталася до відповідача щодо перегляду пенсійної справи і перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробіток, натомість листом від 26.01.2026 він вкотре повідомив про неможливість здійснення відповідного перерахунку, а також не було зазначено інформації щодо вчинення будь яких дій для перевірки чи уточнення довідок про заробітну плату. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування фактичних збитків) відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. З 01.09.2025 електронна пенсійна справа позивача була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, з урахуванням усіх належних надбавок і підвищень. Загальний розмір пенсійної виплати склав 12930,67 грн. Під час перевірки пенсійної справи було встановлено відсутність первинних документів за роботу в зоні відчуження. За результатом аналізу документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 25.08.2008 № 112, видана померлому годувальнику ОСОБА_2 ДП «Краматорський автотранспортний підрозділ» не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, оскільки кратність оплати праці за роботу в ІІІ зоні відчуження з урахуванням збільшеної на 100% часової тарифної ставки та збереженого заробітку за основним місцем роботи складає по ІІІ зоні - 7, що перевищує максимальну кратність по ІІІ зоні - 5. Крім того, премія в розмірі 60% не підтверджена положенням про преміювання та наказом про внесення змін до нього. Таким чином, за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, спеціалісти Головного управління законно здійснили перерахунок пенсії позивача з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 54 і 57 Закону № 796-XII. На підставі вищевикладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у представника позивача - адвоката Дзісь Андрія Романовича та відповідача по справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про що свідчить відповідна відмітка в графі «доставлено» та в графі «дата встановлення статусу» зазначено «03.03.2026».
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_2 виданого Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області від 20.10.1999 року.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника (після померлого чоловіка ОСОБА_2 ) відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ - 13486010) в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зауважити, що у відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заявами по суті справи є позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідно відповідь на відзив (ч.2 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач у позовній заяві зокрема зазначила: - «Згідно розрахунків із матеріалів пенсійної справи Позивачу була обчислена пенсія виходячи із заробітку ОСОБА_2 (годувальника), одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки про заробіток. При цьому коефіцієнт заробітку складав 16,75978. Пенсія по втраті годувальника розраховувалася виходячи з 50% від пенсії померлого годувальника, тобто 149393,83 (середньомісячний заробіток) * 50%. Відтак розмір призначеної пенсії утриманця становив 74696,92 грн, проте до виплати із врахуванням обмежень станом на 2025 рік становив 23610,00 грн. В подальшому, Відповідач зменшив основний розмір пенсії від середнього заробітку до 12930,67 грн. Листом від 26.08.2025 року та 22.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що в матеріалах пенсійної справи міститься довідка про заробітну плату за роки в зоні відчуження, виходячи з якої раніше вже було обчислено пенсію в розмірі 74696,92 грн, однак у зв'язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи померлого годувальника ОСОБА_2 документів, на підставі яких можливо визначити часову, тарифну ставку, нарахування та виплату премії, розмір пенсії було обчислено на основі п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2024 року. Внаслідок цього, починаючи з 01.09.2025, розмір пенсії становить 12930,67 грн.».
Суд встановив, що на адвокатський запит ініційований представником позивача - Дзісь А.Р., відповідач надав відповідь від 26.08.2025 року наступного змісту: - «Ви перебуваєте на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого ОСОБА_2 , який отримував пенсію но інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796). Відповідно до статті 54 Закону № 796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначати за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження. Довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження видаються підприємствами, установами та організаціями на підставі документів про період роботи, населений пункт (об'єкт), де виконувалися роботи, особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів. Працівникам і службовцям відрядженим у зону Чорнобильської АЕС та призваних на військові збори), за якими зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради 10.06.1986 №207-7 (далі Постанова №207-7) працю оплачували у ІІІ, ІІ і І класі небезпеки у 4, 3 та 2-кратному розмірі, у зоні особливого контролю без коефіцієнту кратності (у розмірі 100% окладу або тарифної ставки), виходячи із тарифної ставки за основним місцем роботи, тобто на одну кратність менше. Крім того премія за роботу і відчуження виплачувалась у відповідності з діючим на підприємстві положеннях преміювання. В матеріалах Вашої пенсійної справи міститься довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. У зв'язку з відсутністю документів, на підставі яких можливо визначити тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави для врахування довідки при обчисленні пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796 відсутні. Головним управлінням направлено запит до підприємства (організації), яким видано довідку про заробітну плату щодо надання відповідних документів. Рішенням Другою сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2- р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України від 04.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширює свою дію на Закон №796, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796. Вказані норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (20.03.2024). З врахуванням рекомендацій, наданих Міністерством соціальної політики України щодо механізму виконання означеного Рішення, виплата пенсій, призначених відповідно до Закону №796 без обмеження максимальним розміром проводиться після перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України ви 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». До надходження підтверджуючої інформації щодо первинних документів, на підставі яких видано довідку про заробітну плату, розмір Вашої пенсійної виплати буде обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року. Крім того Ви маєте право надати до Головного управління первинні документи (за наявності), на підставі яких визначено складові довідки про заробітну плату: табелі обліку робочого часу за відповідний період перебування в зоні відчуження; особовий рахунок або інші облікові документи за період роботи у зоні відчуження; платіжні або розрахунково-платіжні відомості, які підтверджують фактичні суми нарахувань; відомості щодо тарифної ставки у зазначений період; документи, що підтверджують застосування кратності оплати праці (внутрішні накази або розпорядження, які визначали: конкретних працівників або категорії працівників, які підпадали під підвищену кратність: терміни дії цієї кратності, порядок нарахування тощо); положення про преміювання, чинне на підприємстві у 1986 році; накази, зміни або додатки які підтверджують внесення змін до положення про преміювання працівників залучених до робіт у зоні відчуження.».
Слід зазначити, що відповідь відповідача від 12.12.2025 року містить наступну інформацію: - «Водночас, у зв'язку з відсутністю документів в матеріалах електронних пенсійних справ, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки згідно вимог постанови №207-7, підстави для врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796 відсутні. До надходження відсутніх документів, зазначених вище, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх наявних в матеріалах електронної пенсійної справи документів розмір пенсії з 01.09.2025 ОСОБА_1 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січень відповідно року відповідно до пункту 9 Порядку №1210.».
Позивач звертаючись до суду з даним позовом просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії без урахування довідок про заробітну плату в зоні відчуження, що призвело до зменшення основного розміру її пенсії до 12930,67 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату її пенсії з 01.09.2025 року на підставі довідки про заробітну плату одержану за роботу в зоні відчуження ЧАЕС виходячи із індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії 16,75978.
З наявної в матеріалах справи копії Перерахунок пенсії. Версія:1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 28.02.2025 20:54, позивачу було розраховано пенсію із середньомісячного заробітку - 149393,83; зазначено по 1-му годувальнику ОСОБА_2 % втрати працездатності - 30%; та пенсія з 01.03.2025 по 23.07.2026 та з 24.07.2026 по довічно до виплати складала з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.; в свою чергу розрахована наступним чином, основний розмір пенсії від середнього заробітку 74696,92 грн.; розмір пенсії по втраті годувальника - 74 696,92 грн.; розмір пенсії з надбавками - 74696,92 грн.; максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн.
З наявної в матеріалах справи копії Перерахунок пенсії. Версія:1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 25.08.2025 07:56, позивачу було розраховано пенсію із середньомісячного заробітку - 25861,34; та пенсія з 01.09.2025 по 23.07.2026, з 24.07.2026 по 23.07.2031 року до виплати складає - 12 930,67 грн. з обмеженням в індексації - (-267,90 грн.).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII).
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, відповідно до ч. 1 і ч. 2 статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частинами 4 і 5 ст. 57 Закону № 796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Судом установлено, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 обчислювався відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII.
З 01.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувало пенсію позивача, її розмір пенсії з 01.09.2025 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тобто відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII.
Водночас суд звертає увагу на те, що застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII передбачає висловлення бажання особи, яка звернулася за пенсією.
Як випливає з обставин справи, позивач не висловлював бажання на розрахунок його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідач посилається на відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження та документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, причини застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки, які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії.
Проте указані обставини не були перешкодою для розрахунку пенсії позивача до 31.08.2025 включно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Окрім цього, суд вважає зазначити, що у відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, приписами ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Під час розгляду справи суд встановив, що пенсію позивачки було обмежено максимальним розміром 23610,00 грн.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23 та інших.
Але 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позаяк рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
За таких обставин, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії з 01.09.2025 без урахування заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження її померлого чоловіка, а також обмеження її пенсії по втраті годувальника максимальним розміром та, у зв'язку з чим, зменшення розміру пенсії, та як похідна вимога, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату позивачці пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної її чоловіком за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII та виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 27.02.2026, позивач за подання адміністративного позову сплатила 1065,00 грн. судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 1064,96 грн.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) щодо здійснення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії з 01.09.2025 без урахування заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження її померлого чоловіка, а також обмеження її пенсії по втраті годувальника максимальним розміром та, у зв'язку з чим, зменшення розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної її чоловіком за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII та виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 коп.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 травня 2026 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець