Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 травня 2026 року Справа№200/2598/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Ільїної Вікторії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07 квітня 2026 року адвокат Ільїна Вікторія Юріївна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії від 31 жовтня 2025 року №047250024006;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області повторно розглянути заяву від 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання та роботи з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 04 вересня 1986 року по 04 вересня 1989 року, період роботи з 01 січня 1990 року по 30 листопада 1994 року та з 01 лютого 1995 року по 12 грудня 1995 року, з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року.
За змістом викладеного 23 жовтня 2025 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідними документами до територіального органу Пенсійного фонду України. Рішенням №047250024006 від 31 жовтня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило в призначенні пенсії Позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду доданих до заяви документів та враховуючи дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на думку відповідача, страховий стаж позивача складає 07 років 03 місяці та 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Всього позивачу не зараховано 15 років 8 місяці та 25 днів, з чим позивач не погоджується.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 23 жовтня 2025 року щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та доданими документами. Розглянувши надані позивачем документи, відповідачем прийнято рішення №047250024006 від 31 жовтня 2025 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки. За наданими документами до страхового стажу не зараховано: з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року період роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27 грудня 1990 року, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Необхідно надати уточнюючу довідку про членство в колгоспі та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві на підставі первинних документів за час виконання робіт; з січня 1990 по листопад 1994 та з лютого 1995 по грудень 1995 згідно довідок Білозерської міської ради Виконавчого комітету від 05 грудня 2024 року №0217/3778 та №0217/3779, оскільки у довідках зазначено скорочено по батькові. Довідки потребують перевірки; період догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутній документ про його виховання до 3-х річного віку; з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року період отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08 жовтня 2007 року, оскільки дописано номер та дату наказу про період отримання допомоги по безробіттю. Необхідно надати уточнюючу довідку. Страховий стаж розраховано згідно атестату про навчання та індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК-5. Відповідачем прийнято рішення №047250024006 від 31 жовтня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки. Інші документи, які підтверджують ці обставини не надано, тому виключається належне підтвердження страхового стажу, за поданими документами до заяви про призначення пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
23 жовтня 2025 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
До зазначеної заяви позивачем, зокрема, надано копії: паспорта, рнокпп, трудових книжок.
31 жовтня 2025 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, прийнято рішення №047250024006 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в якому дослівно зазначено наступне.
«Відмова у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 .
РНОКПП НОМЕР_4 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 23 жовтня 2025 року.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) становить 60 років.
Вік заявниці 63 роки 07 місяців.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
У разі відсутності, страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.
Страховий стаж заявника складає - 07 років 03 місяці 28 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За наданими документами до страхового стажу не зараховано:
з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року період роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27 грудня 1990 року, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Необхідно надати уточнюючу довідку про членство в колгоспі та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві на підставі первинних документів за час виконання робіт;
з січня 1990 по листопад 1994 та з лютого 1995 по грудень 1995 згідно довідок Білозерської міської ради Виконавчого комітету від 05 грудня 2024 року №0217/3778 та №0217/3779, оскільки у довідках зазначено скорочено по батькові. Довідки потребують перевірки;
період догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутній документ про його виховання до 3-х річного віку;
з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року період отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08 жовтня 2007 року, оскільки дописано номер та дату наказу про період отримання допомоги по безробіттю. Необхідно надати уточнюючу довідку.
Страховий стаж розраховано згідно атестату про навчання та індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5.
Не працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №047250024006 від 31 жовтня 2025 року (далі - Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - не має.».
Судом встановлено, що відповідно до записів №1-4 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 27 грудня 1990 року, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року - працювала нянею в Нововодянському яслі-садочку;
- з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року - прийнята члени колгоспу імені Урицького різноробочою.
Судом встановлено, що відповідно до записів №3-4 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08 жовтня 2007 року, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року - отримувала допомогу по безробіттю в Добропільському міському центрі зайнятості.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 25 жовтня 1986 року позивач є матір'ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та досяг трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року, період догляду за дитиною до трьох років, період роботи з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року та період отримання допомоги по безробіттю з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року не зараховано до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача складає 07 років 03 місяці 28 днів.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Приписами частин першої-другої статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Пунктами 2.2.-2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6. зазначеної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно із пунктами 2.8., 2.9. вказаної вище Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412, не застосовується.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно із пунктами 2.8., 2.9. Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14 березня 1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З наведеного вище наведені приписи частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14 березня 1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, відповідно до пункту 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14 березня 1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14 березня 1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині перерахунку пенсії.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 27 грудня 1990 року позивач:
- з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року - працювала нянею в Нововодянському яслі-садочку, що є її безперервним трудовим стажем;
- з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року - прийнята члени колгоспу імені Урицького різноробочою, що є її безперервним трудовим стажем.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08 жовтня 2007 року позивач з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року отримувала допомогу по безробіттю в Добропільському міському центрі зайнятості.
Записи у трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкцій №162 та №58.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем до Пенсійного фонду надана копія трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 27 грудня 1990 року та серії НОМЕР_2 від 08 жовтня 2007 року, які містять усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у невраховані відповідачем періоди, а також суд не встановив жодних виправлень, тощо, у зазначених трудових книжках позивача.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, за наданими документами до страхового стажу не зараховано:
з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року період роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27 грудня 1990 року, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Необхідно надати уточнюючу довідку про членство в колгоспі та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві на підставі первинних документів за час виконання робіт;
з січня 1990 по листопад 1994 та з лютого 1995 по грудень 1995 згідно довідок Білозерської міської ради Виконавчого комітету від 05 грудня 2024 року №0217/3778 та №0217/3779, оскільки у довідках зазначено скорочено по батькові. Довідки потребують перевірки;
з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року період отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 08 жовтня 2007 року, оскільки дописано номер та дату наказу про період отримання допомоги по безробіттю. Необхідно надати уточнюючу довідку.
Водночас, суд не приймає до уваги, долучені представником позивача до позовної заяви докази, які датовано після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що такі документи разом із заявою про призначення пенсії надавався відповідачу, та досліджувались останнім.
У той час, у матеріалах справи відсутні докази того, що при перевірці поданих позивачем документів та прийнятті рішення про призначення пенсії, відповідач запропоновував позивачу усунути виявлені ним недоліки.
Статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.
Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов'язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Крім того, суд звертає увагу на те, що обставини щодо незарахування періодів роботи, зазначені відповідачем, не спростовують факту самої роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірних періодів часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на роботу, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Таким чином, позивачем, на підтвердження наявності трудового стажу за спірні періоди, було надано достатні та необхідні документи, які підтверджують загальний страховий стаж за ці періоди.
За таких обставин, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи періоди роботи з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року, з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року та період отримання допомоги по безробіттю з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року, спростовано матеріалами справи.
Крім того, за змістом пункт «ж» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно із частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).
Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01 січня 2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також, до трудового стажу до 01 січня 2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Починаючи з 01 січня 2004 року, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 25 жовтня 1986 року позивач є матір'ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та досяг трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, за наданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутній документ про його виховання до 3-х річного віку.
Суд зауважує, що доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у вказаному свідоцтві, матеріали справи не містять, відповідач такі не наводить.
В оскаржуваному рішенні відповідачем не аргументовано необхідність подання позивачем документу про виховання сина до 3-х річного віку.
Проте, відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 3-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Таким чином, надані позивачкою документи є достатніми для зарахування до її страхового стажу періоди догляду за дитиною, а доводи відповідача є безпідставними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зарахувати до страхового стажу позивача періоди догляду за дітьми до трьох років, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В силу приписів пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України до стажу роботи зараховується період догляду за дитиною саме до досягнення нею трирічного віку.
Водночас, відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року, період догляду за дитиною до трьох років, період роботи з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року та період отримання допомоги по безробіттю з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року не зараховано до загального страхового стажу позивача.
Разом із цим, судом встановлено, що у період до досягнення сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку позивач була працевлаштована з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року.
Відтак, період догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, а в спірному випадку виключно період з 05 вересня 1987 року по 04 вересня 1989 року, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року, з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05 вересня 1987 року по 04 вересня 1989 року та період отримання допомоги по безробіттю з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року.
Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Відтак, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №047250024006 від 31 жовтня 2025 року.
З огляду на зазначене, оскільки факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №047250024006 від 31 жовтня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024006 від 31 жовтня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року, з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05 вересня 1987 року по 04 вересня 1989 року та період отримання допомоги по безробіттю з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №1570553183 від 04 квітня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Ільїної Вікторії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №047250024006 від 31 жовтня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10 березня 1981 року по 04 вересня 1987 року, з 01 січня 1990 року по 30 грудня 1995 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05 вересня 1987 року по 04 вересня 1989 року та період отримання допомоги по безробіттю з 13 травня 2008 року по 14 жовтня 2008 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 травня 2026 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна