26 травня 2026 р.Справа №160/14089/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/14089/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
25.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення командування Військової частини НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 , яка є матір'ю військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , у виплаті належного та не виплаченого грошового забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його смерті) та компенсацію за невикористані дні відпусток військовослужбовця до дня смерті військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату заборгованості з виплати грошового забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його смерті) та компенсацію за невикористані дні відпусток військовослужбовця до дня смерті військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в розмірах та порядку, встановлених чинним в Україні законодавством, розподіливши в рівних частинах на двох неповнолітніх дітей та матір військовослужбовця.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Разом із вищевказаною позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 на здійснення будь-яких дій, спрямованих на виплату заборгованості з грошового забезпечення військовослужбовця за 22 місяці, з грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за 3 роки, з грошової компенсації за невикористані соціальні відпустки УБД за 3 роки солдата ОСОБА_2 аж до прийняття рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та розв'язання спору у встановленому чинним законодавстом порядку.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період, та в ході бойових дій в н.п. Авдіївка Донецькій області отримав вогнепальне поранення, під час лікування якого у останнього було виявлено понижений рівень гемоглобіну та діагностовано онкологічне захворювання крові. ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_2 помер під час лікування в Університетській лікарні Акерсхюз, Льоренскуг, Королівство Норвегія. Відповідно до направленого ІНФОРМАЦІЯ_2 Сповіщення сім'ї №ГПП/2614 захворювання ОСОБА_2 , ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. В подальшому ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату належного солдату ОСОБА_2 грошового забезпечення, компенсацій за неотримані відпуски за період з серпня 2023 року по травень 2025 року та інших належних йому виплат, однак листом Військової частини НОМЕР_1 за вих.№855/6463 від 06.05.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошового забезпечення, яке не отримав її син на момент його смерті. Не погоджуючись із прийнятим командиром Військової частини НОМЕР_1 вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідною позовною заявою про визнання рішення суб'єкта владних повноважень неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому адвокатським зверненням представника позивача від 23.05.2026 року № 091/2305/26 командування Військової частини НОМЕР_1 попереджено про оскарження вищевказаного рішення, оформленого листом № 855/6463 від 06.05.2026 року, у судовому порядку, а також заявлено про необхідність зупинення здійснення такої виплати до розв'язання спору судом. Разом з цим, наступне виконання командуванням Військової частини НОМЕР_1 власного рішення щодо здійснення виплати грошового забезпечення військовослужбовця за 22 місяці, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за 3 роки, грошової компенсації за невикористані соціальні відпустки УБД за 3 роки призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Після задоволення позову, проте вже здійсненої відповідачем у справі виплати, позивач буде вимушений докласти значних зусиль для відновлення своїх прав. Проте, зважаючи на попередній досвід взаємин із командуванням Військової частини НОМЕР_1 , не доводиться розраховувати на самостійне прийняття відповідачем у справі законного рішення щодо зупинення здійснення виплати. З огляду на викладене, позивач просить вжити заходи забезпечення позову з урахуванням запропонованого способу.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати та довести належними доказами причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , суд зауважує, що позивачем не наведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявниця посилається на ймовірність здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 виплати спірних сум грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 його неповнолітній дитині, без урахування частки позивача в таких виплатах, право на яку оспорюється у цій справі, а також на ймовірність неврахування Військовою частиною НОМЕР_1 адвокатського звернення представника позивача від 23.05.2026 року №091/2305/26, в якому зазначено про необхідність зупинення здійснення такої виплати до вирішення цього спору судом.
Разом з тим, вказуючи у заяві про забезпечення позову про те, що наступне виконання командуванням Військової частини НОМЕР_1 власного рішення щодо здійснення виплати грошового забезпечення померлого військовослужбовця за 22 місяці, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за 3 роки, грошової компенсації за невикористані соціальні відпустки УБД за 3 роки призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, ОСОБА_1 не надає суду жодних доказів того, що станом на теперішній час існує відповідне рішення про виплату спірних сум грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 його неповнолітній дитині (в тому числі не надає копії такого рішення), а також не надає доказів відносно того, що законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 подавалася відповідна заява щодо здійснення таких виплат і наразі відповідачем вирішується це питання тощо.
Водночас, з оскаржуваного рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом за вих.№855/6463 від 06.05.2026 року, слідує, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 комісія дійшла висновку про відмову заявнику у виплаті належного та не виплаченого грошового забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі), оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 має неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має першочергове право на виплату вказаних грошових коштів.
Однак, вказаний лист Військової частини НОМЕР_1 за вих.№855/6463 від 06.05.2026 року не містить інформації відносно того, чи мало місце звернення законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про здійснення виплати спірних сум грошового забезпечення на користь цієї дитини і чи приймалося відповідне рішення про задоволення такої заяви.
Таким чином, наданими суду доказами не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з цим, як вказано вище, саме заявник повинен обґрунтувати та довести належними доказами причини звернення із вимогою про забезпечення позову.
Відтак, у ході розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
При цьому суд зауважує, що протиправність оскаржуваного рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом за вих.№855/6463 від 06.05.2026 року, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У розглядуваному випадку подана заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є доведеними та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України.
З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, для забезпечення позову - відсутні, отже, подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/14089/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова