ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2026Справа № 911/2650/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп";
до Державної інспекції архітектури та містобудування України;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради (третя особа 1);
Житлово-будівельний кооператив "Діамант (третя особа 2);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалпроектсервіс" (третя особа 3);
Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області (третя особа 4);
про зобов'язання вчинити дії.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: Машков К.Є., адвокат, довіреність від 01.12.2025;
Від відповідача: Вороненко В.К., в порядку самопредставництва;
Від третьої особи 1: не з'явилися;
Від третьої особи 2: Дубовик О.В., адвокат, ордер серії АА № 1671307 від 27.01.2026;
Від третьої особи 3: не з'явилися.
Від третьої особи 4: Ус О.О. в порядку самопредставництва.
До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" надійшла позовна заява до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу "Діамант", Державної інспекції архітектури та містобудування України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпроектсервіс", в якій позивач просить суд зобов'язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України внести до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" як про:
- автора проекту об'єкту будівництва, визначеного Дозволом на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08;
- генерального підрядника об'єкту будівництва, визначеного Дозволом на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08;
- суб'єкта, що здійснює авторський нагляд за об'єктом будівництва, визначеного Дозволом на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2025 вказану позовну заяву було вирішено надіслати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
17.09.2025 матеріали справи № 911/2650/25 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, а згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 справу було передано на розгляд судді Мандриченка О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
01.10.2025 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/2650/25, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 28.10.2025 та залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради, Житлово-будівельний кооператив "Діамант" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалпроектсервіс" на стороні відповідача - Державної інспекції архітектури та містобудування.
20.10.2025 Державна інспекція архітектури та містобудування України подала до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області, підготовче засідання відкладено на 26.05.2026.
У підготовчому засіданні 26.05.2026 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки предметом даного спору є правовідносини, що виникли у сфері публічно-правових відносин, а саме реалізації Державною інспекцією архітектури та містобудування України своїх владних повноважень, а відтак даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатися у порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поняття "суд, встановлений законом " стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Судова практика ЄСПЛ право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.
Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Згідно зі статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
Водночас, згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі є Державна інспекція архітектури та містобудування України - центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до п. 7 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Предметом спору є вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень внести до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" як про:
- автора проекту об'єкту будівництва, визначеного Дозволом на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08;
- генерального підрядника об'єкту будівництва, визначеного Дозволом на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08;
- суб'єкта, що здійснює авторський нагляд за об'єктом будівництва, визначеного Дозволом на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08.
Тобто, предметом спору є оскарження позивачем дії/бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невнесення до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформації та зобов'язання вчинити такі дії.
Відповідно до п. 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 (далі - Положення), основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:
- підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;
- здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, проектувальниками, підрядниками, експертними організаціями та виконавцями окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;
- здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності;
- ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом із тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс 19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення, адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що провадження у справі № 911/2650/25 підлягає закриттю.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу позивача, що даний позов може бути поданий до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Закрити провадження у справі № 911/2650/25.
2. Згідно з вимогами частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз'яснити позивачу, що даний позов може бути поданий до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно та підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.05.2026.
СуддяО.В. Мандриченко