ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2026Справа № 910/5220/25 (910/2586/26)
За позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква-Сіті Трейдінг» (84300, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 64, ідентифікаційний номер 39470230) арбітражного керуючого Різника О.Ю.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Інвест" (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, 31, ідентифікаційний номер 40789160)
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення заборгованості у розмірі 18 000 000,00 грн.
в межах справи №910/5220/25
За заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Вімінал" (03150, м. Київ, вул. Антоновича,44, офіс 295, ідентифікаційний номер 42698259) від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки,18/14, ідентифікаційний номер 32307531)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква-Сіті Трейдінг» (84300, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 64, ідентифікаційний номер 39470230)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
позивач - Різник О.Ю. (поза межами приміщення суду),
від відповідача - не з'явилися.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/2029/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква-Сіті Трейдінг».
Ліквідатор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Інвест" про визнання недійсною Додаткової угоди прощення боргу від 06.02.2025 за Договором №110219-1 від 11.022.019 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та стягнення грошових коштів у розмірі 18 000 000,00грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.04.2026.
20.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 відкладено судове засідання на 13.05.2026.
29.04.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
01.05.2026 від позивача до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
13.05.2026 відповідач подав до Господарського суду міста Києва заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про відкладення розгляду справи.
Також, 13.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на заяву про перехід до загального позовного провадження.
У судове засідання 13.05.2026 з'явився представник позивача.
Відповідача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Солар-Інвест» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про таек.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як зауважував відповідач, дана справа не може бути визнана малозначною через те, що ціна позову в розмірі 18 000 000,00грн. перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму. До того ж, у відповідача до 12.05.2026 не було фахового юриста для забезпечення належного представництва інтересів у даній судовій справі.
Разом із цим, відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також, відповідно до приписів ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зауважує, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, останні наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов'язаних із розглядом спору. Відтак, здійснення ефективного захисту порушеного права не поставлене у залежність від форми господарського судочинства.
Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Солар-Інвест» у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
За результатами аналізу банківських виписок банкрута ліквідатором встановлено, що в період із 12.02.2019 по 19.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» надавало на користь ТОВ «Солар-Інвест» кошти поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 110219-1 від 11.02.2019 в сумі 18 000 000,00 грн., а саме: 12.02.2019 ТОВ «А.С. Трейд» сплачено кошти на користь ТОВ «Солар-Інвест» у якості надання поворотної фіндопомоги. зг. договору №110219-1 від 11.02.2019р. Без ПДВ. у розмірі 3 492 900,00 грн.; 12.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» сплачено кошти на користь ТОВ «Солар-Інвест» у якості надання поворотної фіндопомоги. зг. договору №110219-1 від 11.02.2019р. Без ПДВ. у розмірі 3 925 700,00 грн.; 18.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» сплачено кошти на користь ТОВ «Солар-Інвест» у якості надання поворотної фіндопомоги. зг. договору №110219-1 від 11.02.2019р. Без ПДВ. у розмірі 4 500 000,00 грн.; 19.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» сплачено кошти на користь ТОВ «Солар-Інвест» у якості надання поворотної фіндопомоги. зг. договору №110219-1 від 11.02.2019р. Без ПДВ. у розмірі 1 800 000,00 грн.; 19.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» сплачено кошти на користь ТОВ «Солар-Інвест» у якості надання поворотної фіндопомоги. зг. договору №110219-1 від 11.02.2019р. Без ПДВ. у розмірі 2 000 000,00 грн.; 20.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» сплачено кошти на користь ТОВ «Солар-Інвест» у якості надання поворотної фіндопомоги. зг. договору №110219-1 від 11.02.2019р. Без ПДВ. у розмірі 1 638 670,00 грн.; 25.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» сплачено кошти на користь ТОВ «Солар-Інвест» у якості надання поворотної фіндопомоги. зг. договору №110219-1 від 11.02.2019р. Без ПДВ. у розмірі 642 730,00 грн.
Проте, як слідує з виписок за всіма рахунками банкрута в банківських установах АТ «ОТП Банк», АТ «КБ «Земельний капітал» та АТ КБ «ПриватБанк», у період з дати відкриття рахунків, доказ повернення ТОВ «А.С. Трейд» поворотної фінансової допомоги відсутні.
У відповідь на запит ліквідатора від 26.02.2026 № 7 від ТОВ «Солар_Інвест» 27.02.2026 надійшов лист разом із копією Договору № 110219-1 від 11.02.2019 та Додатковою угодою від 06.02.2025 прощення боргу за Договором № 110219-1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.02.2019.
У п. 1 додаткової угоди вказано, що Позикодавець (ТОВ «А.С.Трейд») звільняє Позичальника (ТОВ «Солар-Інвест») від сплати боргу в розмірі 17 400 000,00 грн., що виник із зобов'язання Позичальника за Договором.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголосив на відсутності доказів того, що грошові кошти за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги надавалися позивачем із використанням кредитних коштів. При цьому, відповідач мав господарську потребу у фінансовій допомозі та добросовісно мав намір його виконати.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно з частиною 2 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Отже, приписи статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).
Так, предметом спору в даній справі є питання щодо правомірності укладеної 06.02.2025 додаткової угоди прощення боргу за Договором № 110219-1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.02.2019.
Із умов даної додаткової угоди від 06.02.2025 слідує, що боржник звільнив ТОВ "Солар-Інвест" від сплати боргу в розмірі 17 400 000,00 грн.
За змістом статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.
Отже, внаслідок укладення спірної додаткової угоди від 06.02.2025 до договору № 110219-1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.02.2019 ТОВ “Аква-Сіті Трейдінг» фактично відмовилося від власних майнових вимог до ТОВ "Солар-Інвест" на суму 17 400 000,00 грн.
Більш того, як слідує з банківських виписок банкрута в період із 12.02.2019 по 19.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» надало на користь ТОВ «Солар-Інвест» кошти поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 110219-1 від 11.02.2019 в сумі 18 000 000,00 грн., доказів повернення якої у повному обсязі матеріали справи не містять.
Таким чином, за правовими наслідками угоди про прощення боргу ТОВ “Аква-Сіті Трейдінг» повністю звільнило ТОВ «Солар-Інвест» від виконання зобов'язань за Договором № 110219-1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.02.2019 на суму 18 000 000,00 грн.
Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, де також зауважено, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
Так, у ТОВ «А.С. Трейд» станом на 18.12.2023 існував борг за кредитними зобов'язаннями за тілом кредиту у розмірі 19 100 000,00 грн. та за нарахованими відсотками у розмірі 11 951 609,91 грн. за кредитним договором №022-2019 від 12.11.2019.
21.09.2024 відкрито виконавче провадження за заявою стягувача АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вімінал», що стало причиною банкрутства боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 відкрито провадження у справі №910/5220/25 про банкрутство та визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вімінал» у розмірі 31 601 771,95 грн.
Із наведеного вбачається, що на момент укладення додаткової угоди від 06.02.2025 про прощення боргу боржник вже перебував у стані фактичної неплатоспроможності та мав значні непогашені зобов'язання перед кредиторами.
Однак, за наявності значних непогашених грошових зобов'язань перед іншими кредиторами, ТОВ «А.С. Трейд» відмовилося від власних майнових вимог до ТОВ “Солар-Інвест» на суму 17 400 000,00 грн. шляхом укладення правочину про прощення боргу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсною Додаткову угоду від 06.02.2025 про прощення боргу до Договору № 110219-1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.02.2019 на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 215 ЦК України.
За змістом частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Так, за змістом спірної додаткової угоди від 06.02.2025 ТОВ «А.С. Трейд» здійснило прощення боргу на суму 17 400 000,00 грн.
Водночас, як слідує з банківських виписок банкрута в період із 12.02.2019 по 19.03.2019 ТОВ «А.С. Трейд» надало на користь ТОВ «Солар-Інвест» кошти поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 110219-1 від 11.02.2019 в сумі 18 000 000,00 грн., доказів повернення якої у повному обсязі матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства в разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку стягнути з ТОВ «Солар-Інвест» надані ТОВ «А.С. Трейд» кошти поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 110219-1 від 11.02.2019 в сумі 18 000 000,00 грн.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Солар-Інвест» у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
2. Позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Визнати недійсною Додаткову угоду прощення боргу від 06.02.2025 за Договором № 110219-1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 11.02.2019, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аква Сіті Трейдінг» (ідентифікаційний номер 39470230) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Солар-Інвест» (ідентифікаційний номер 40789160).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Інвест" (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, 31, ідентифікаційний номер 40789160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аква-Сіті Трейдінг» (84300, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 64, ідентифікаційний номер 39470230) грошові кошти в сумі 18 000 000 (вісімнадцять мільйонів) грн. 00 коп. та 221 324 (двісті двадцять одну тисячу триста двадцять чотири) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.05.2026
Суддя Д.В. Мандичев