ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2026Справа № 910/3112/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, просп. Берестейський, буд.65, м. Київ, код 30115243)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, вул. Теліги Олени, буд.6, літ. В, м. Київ, код 20033533)
про стягнення грошових коштів у розмірі 473 020,00 грн
Без виклику представників сторін
20.03.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 473 020,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №FО-01445683 від 28.11.2022 здійснив виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням ДТП. Оскільки відповідальність винної особи була застрахована у відповідача за полісами № 213728102 та № 825001/4450/0000315, до позивача перейшло право вимоги в порядку суброгації, у зв'язку з чим він просить стягнути виплачену суму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 910/3112/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачам до їх електронних кабінетів в ЄСІТС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов з додатками. Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що заявлені позивачем обставини ДТП не відповідають фактичним даним страхової справи, а учасниками пригоди було надано недостовірні відомості щодо механізму отримання пошкоджень транспортними засобами. У підтвердження своїх заперечень відповідач послався на висновок комплексного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження, відповідно до якого пошкодження автомобілів Opel Vectra та Fiat 500 не могли виникнути за обставин, зазначених учасниками ДТП, а також відсутні спільні точки контакту між транспортними засобами.
Відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі подання неправдивих відомостей про страховий випадок. Крім того, відповідач вказав, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування було прийнято та повідомлено позивача листами від 26.07.2023 року.
02.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що вина водія Opel Vectra у скоєнні ДТП встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили та відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення. Щодо висновку експерта №000592/01 від 25.07.2023 позивач зазначив, що таке дослідження проведене у позасудовому порядку лише на підставі матеріалів, наданих відповідачем, без огляду транспортних засобів та без урахування всіх матеріалів адміністративної справи, а тому не може спростовувати судове рішення, яке набрало законної сили. Позивач також вказав, що факт протиправної поведінки водія та причинно-наслідковий зв'язок між його діями і ДТП підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим у відповідача як страховика виник обов'язок з відшкодування шкоди. Крім того, позивач заперечив проти належності звіту №24919 від 17.07.2023 про визначення розміру збитків, посилаючись на його невідповідність вимогам процесуального законодавства, а також зазначив, що відмова у виплаті страхового відшкодування є безпідставною, оскільки факт ДТП підтверджений матеріалами адміністративної справи та судовим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими названим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності з ч.8 статті 251 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем та відповідачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
20.03.2023 о 20 год. 30 хв. у м. Люботин по вул. Челюскіна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Opel, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Fiat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.11-12).
16.03.2023 між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_4 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №213728102 щодо автомобіля Opel Vectra (а.с.35), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , строком дії з 17.03.2023 по 16.03.2024 включно з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн та франшизою 0 грн.
Також 16.03.2023 між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту №825001/4450/0000315 щодо автомобіля Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із загальним лімітом відповідальності 600 000,00 грн (а.с.36).
Автомобіль Fiat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований у ПрАТ «Страхова група «ТАС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-01445683 від 28.11.2022 (а.с.7-10).
10.04.2023 складено звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. №2-R/12/66/2023-03-20 (а.с.18-22), відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Fiat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 538 167,46 грн.
20.04.2023 ПрАТ «Страхова група «ТАС» на підставі страхового акта №07530/42/923 (а.с.33) та умов договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-01445683 від 28.11.2022 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 473 020,00 грн (а.с.34).
28.04.2023 ПрАТ «Страхова група «ТАС» оформлено заяву про виплату страхового відшкодування вих. №01928/9223 (а.с.37).
18.05.2023 постановою Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 16-17).
31.05.2023 ПрАТ «Страхова група «ТАС» направило ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» заяву про виплату страхового відшкодування вих. №01928/9223 від 28.04.2023 разом із документами, необхідними для прийняття рішення щодо здійснення страхової виплати.
Після отримання заяви про виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» направило матеріали страхової справи до ТОВ «Українські незалежні судові експертизи» для проведення інженерно-транспортного дослідження механізму пошкоджень транспортних засобів. Проведення дослідження доручено судовому експерту Рафалюку Богдану Івановичу.
25.07.2023 складено висновок судового експерта №000592/01 комплексного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження обставин ДТП (а.с.56-66).
26.07.2023 ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» направило ПрАТ «Страхова група «ТАС» листи щодо відмови у виплаті страхового відшкодування за заявленою претензією (а.с.85-86).
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також статтею 27 Закону України "Про страхування" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено транспортний засіб Fiat 500, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у ПрАТ «СГ «ТАС» за договором добровільного страхування наземного транспорту № FO-01445683 від 28.11.2022. Розмір матеріального збитку визначено Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вих. № 2-R/12/66/2023-03-20 від 10.04.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 538 167,46 грн.
На підставі зазначеного звіту, Додаткової угоди на стадії виплати страхового відшкодування від 11.04.2023 та страхового акту № 07530/42/923 від 20.04.2023 ПрАТ «СГ «ТАС» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Факт складання страхового акту та здійснення виплати підтверджується матеріалами справи.
Виконуючи умови договору страхування та вимоги ст. 25 Закону України «Про страхування», позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 473 020,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією про виплату страхового відшкодування №5051 від 21.04.2023, наявною в матеріалах справи.
Таким чином, розмір фактично понесених позивачем витрат, а також підстави виникнення права суброгаційної вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме: договором страхування № FO-01445683 від 28.11.2022, звітом про визначення вартості матеріального збитку № 2-R/12/66/2023-03-20 від 10.04.2023, додатковою угодою на стадії виплати страхового відшкодування від 11.04.2023, страховим актом № 07530/42/923 від 20.04.2023 та платіжною інструкцією про виплату страхового відшкодування у сумі 473 020,00 грн.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, Позивач відповідно до ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги (суброгації) до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 виснувала, що перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 599 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування" йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
При цьому при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
З урахуванням наведеного до позивача, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за Договором страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України «Про страхування").
Отже, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом із тим виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов'язання - права і обов'язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.
При цьому суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).
Встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, винної у вчиненні ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213728102.
Відповідно до умов зазначеного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Крім того, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була додатково застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту № 825001/4450/0000315 від 16.03.2023, яким передбачено страховий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 550 000,00 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний у межах встановленого ліміту відшкодувати шкоду, заподіяну майну третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з підпунктом 12.1 статті 12 зазначеного Закону страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити страхове відшкодування у повному обсязі в межах ліміту відповідальності з урахуванням франшизи, встановленої полісом.
Відповідно до пункту 77 статті 1 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. Разом з цим положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють, що страховик відшкодовує шкоду в межах ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22 Закону), при цьому розмір страхового відшкодування зменшується на суму франшизи (підпункт 12.1 статті 12 Закону).
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків визначається, виходячи з реальної вартості відновлення пошкодженого майна.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди покладається на страховика винної особи у межах встановленого ліміту відповідальності та з урахуванням франшизи.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування на користь позивача не виплатило, незважаючи на отримання заяви про виплату страхового відшкодування та всіх необхідних документів.
Натомість відповідачем прийнято рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем у межах суброгаційних вимог становить 473 020,00 грн.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування не пізніше ніж протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Щодо доводів відповідача про відсутність страхового випадку та недоведеність обставин ДТП суд зазначає таке.
Факт настання дорожньо-транспортної пригоди, а також вина ОСОБА_2 у її вчиненні встановлені постановою Люботинського міського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, яка набрала законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для господарського суду в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони конкретною особою.
Таким чином, обставини щодо факту ДТП; участі у ДТП транспортних засобів Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , та Fiat 500, д.н.з. НОМЕР_2 ; порушення Правил дорожнього руху саме ОСОБА_2 ; причинно-наслідкового зв'язку між його діями та настанням ДТП, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц зазначив, що при розгляді спору про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд не вправі повторно досліджувати питання вини такої особи.
Отже, твердження відповідача про нібито недоведеність факту ДТП та механізму її виникнення суперечать преюдиційним обставинам, встановленим судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Щодо посилань відповідача на висновок експертного дослідження №000592/01 від 25.07.2023
Відповідач обґрунтовує свою позицію висновком комплексного автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження №000592/01 від 25.07.2023, виконаного на його замовлення у позасудовому порядку.
Разом з тим, вказаний висновок не спростовує преюдиційні обставини, встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.02.2018 у справі №910/18319/16, приватний експертний висновок не може нівелювати встановлені судовим рішенням обставини ДТП.
Крім того, сам по собі висновок експерта, отриманий позасудово, не є безумовною підставою для відмови у страховій виплаті, оскільки відповідно до ст. 86 ГПК України оцінка доказів здійснюється судом у сукупності з іншими матеріалами справи.
Щодо безпідставності посилань відповідача на ст.37 Закону України «Про ОСЦПВ»
Посилання відповідача на наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до ст.37 Закону України «Про ОСЦПВ» є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.
Відповідачем не доведено факту інсценування ДТП, подання учасниками пригоди завідомо неправдивих відомостей чи вчинення умисних дій, спрямованих на незаконне отримання страхового відшкодування. Жодних процесуальних документів, які б підтверджували факт страхового шахрайства або протиправних дій учасників ДТП, матеріали справи не містять.
Натомість факт дорожньо-транспортної пригоди та вина ОСОБА_2 підтверджуються матеріалами адміністративної справи, схемою місця ДТП та постановою Люботинського міського суду Харківської області від 18.05.2023, яка набрала законної сили.
Таким чином, доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та висновках приватного експертного дослідження, що не може бути достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Щодо доводів відповідача про необґрунтованість розміру збитків
Розмір шкоди, завданої транспортному засобу Fiat 500, д.н.з. НОМЕР_2 визначений Звітом про визначення вартості матеріального збитку №2-R/12/66/2023-03-20 від 10.04.2023 та становить 538 167,46 грн.
На підставі договору добровільного страхування №FO-01445683 від 28.11.2022, Додаткової угоди на стадії виплати страхового відшкодування та страхового акту №07530/42/923 від 20.04.2023 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 473 020,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Отже, розмір фактично понесених позивачем витрат підтверджується належними та допустимими доказами, а тому до позивача в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування»
Щодо наявності у позивача права суброгаційної вимоги суд враховує наведене нижче.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат страховика.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» за полісом ОСЦПВ №213728102, а також договором добровільного страхування цивільної відповідальності №825001/4450/0000315.
Отже, саме на відповідача покладається обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхових сум, передбачених договорами страхування.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, вул. Теліги Олени, буд.6, літ. В, м. Київ, код 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, просп. Берестейський, буд.65, м. Київ, код 30115243) 473 020 (чотириста сімдесят три тисячі двадцять) грн 00 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та судовий збір у розмірі 5 676 (п'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 24 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2026
Суддя Марія ДЕМИДОВА