ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/5307/19
За заявою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником
у справі №910/5307/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення 18 059 831,48 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники учасників справи:
від стягувача (заявника): Дамірова Н.Н. (поза межами приміщення суду);
від боржника: не з'явився.
від іншої особи (ТОВ “ІНВЕСТМАШ ПЛЮС»): не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва (суддя Баранов Д.О.) перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» про стягнення 18 059 831,48 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва №910/5307/19 від 11.09.2019 (суддя Баранов Д.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 16 555 839,97 грн, пеню в сумі 1 216 414,83 грн, 3% річних в сумі 103 795,57 грн, інфляційні втрати в сумі 183 781,11 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 270897,47 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду №910/5307/19 від 27.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19 залишено без змін.
15.01.2020 на виконання рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
13.05.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, згідно якої заявник просить суд звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 39037738), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; ЄДРПОУ 19480600) в сумі 132 423,69 грн., яка складається з 45 277,06 грн. основного боргу, пені у розмірі 7 839,88 грн., 15% річних у розмірі 39 709,05 грн., інфляційних втрат у розмірі 37 183,09 грн. та судового збору у розмірі 2 414,61 грн., що підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від у справі № 908/3051/25 на користь АТ "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/5307/19.
Ухвалою суду від 15.05.2026 призначено розгляд заяви Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на 25.05.2026.
18.05.2026 до суду від заявника надійшла довідка від 11.05.2026 № 003.-1-92/339 щодо залишку заборгованості відповідача в розмірі 11 372 229,16 грн.
Представники боржника та ТОВ“ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» 25.05.2026 у судове засідання не з'явились.
Представник АТ "Запоріжжяобленерго" 25.05.2026 у судовому засіданні заяву підтримав.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/5307/19, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України “Про виконавче провадження».
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону України “Про виконавче провадження»).
Частинами 1- 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19 зазначив, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.
Системний аналіз приписів статті 53 Закону України “При виконавче провадження» та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підставами відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 ГПК України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення.
Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов'язки боржника, визначені Законом України “Про виконавче провадження», зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.
Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.
Норма частини дев'ятої статті 336 ГПК України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 913/558/17 та постанові від 01.07.2024 № 910/177/22.
Судом встановлено, що на примусовому виконані у головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полінського Бориса Андрійовича перебуває виконавче провадження № 61318959 про виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/5307/19 від 15.01.2020 про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 16 555 839,97 грн, пені в сумі 1 216 414,83 грн, 3% річних в сумі 103 795,57 грн, інфляційні втрати в сумі 183 781,11 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 270 897,47 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61318959 від 20.02.2020).
16.05.2025 відбулася реєстрація змін з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2025 у справі №908/3051/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» заборгованість у розмірі 45277,06 грн (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 06 коп.), пеню у розмірі 7839,88 грн (сім тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 88 коп.), 15% річних у розмірі 39709,05 грн (тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'ять гривень 05 коп.), інфляційні втрати у розмірі 37183,09 грн (тридцять сім тисяч сто вісімдесят три гривні 09 коп.) та судовий збір у розмірі 2414,61 грн (дві тисячі чотириста чотирнадцять гривень 61 коп.).
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2025 у справі № 908/3051/25, яке набрало законної сили 26.12.2025, видано відповідний наказ.
Станом на день розгляду заяви Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", сума заборгованості ТОВ “ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» перед ДПЗД “Укрінтеренерго», присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2025 у справі №908/3051/25, становить 132 423,69 грн.
Як вбачається із довідки довідка АТ "Запоріжжяобленерго" від 11.05.2026 № 003.-1-92/339, станом на 08.05.2026 залишок заборгованості відповідача перед заявником по справі №910/5307/19 становить 11 372 229,16 грн. за послуги з розподілу електричної енергії.
Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16).
Представники боржника та ТОВ “ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» не подали до суду письмових пояснень або заперечень по суті заяви Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго".
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Суд зазначає, що під час вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, зокрема під час розгляду заяв про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суди та учасники судового процесу зобов'язані керуватися принципами змагальності, рівності та застосовувати стандарт доказування.
В матеріалах справи відсутні як докази добровільного виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2025 у справі № 908/3051/25 на суму 132 423,69 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС», так і докази його примусового виконання.
Суд відзначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2025 у справі № 908/3051/25 визначено розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» в розмірі 132 423,69 грн.
З огляду на вищевказане, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2025 у справі №908/3051/25, яке набрало законної сили, у розмірі 132 423,69 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/5307/19 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задовольнити.
2. Звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМАШ ПЛЮС» (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 39037738), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; ЄДРПОУ 19480600) в сумі 132 423,69 грн. яка складається з 45 277,06 грн. основного боргу, пені у розмірі 7 839,88 грн., 15% річних у розмірі 39 709,05 грн., інфляційних втрат 37 183,09 грн. та судового збору у розмірі 2 414,61 грн., що підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від у справі №908/3051/25, на користь АТ "Запоріжжяобленерго" (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЄДРПОУ 00130926), в рахунок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 910/5307/19.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І. В. Усатенко