м. Вінниця
26 травня 2026 р. Справа № 120/16560/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н. Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду рапорту від 20.08.2025 про виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні в період з 03.01.2024 по 17.07.2025.
Ухвалою від 02.12.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що норми Постанови №168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. протягом строку перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Оскільки позивач перебував у відпустці після поранення у зв'язку із отриманням легкого поранення, то вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач 03.01.2024 року отримав відмороження пальців кистей 1 ступеня, обох стоп 3 ступеню, акубаротравму, цефалгічний синдром за безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойових завдань у складі 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
На підтвердження даних травм позивачем до позову була додана довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11.08.2025 року за №693/48974, ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю в наслідок війни).
Також, позивачем додана довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), від 23.01.2024 року за №693/1718, у якій зазначено, що солдат призваний по мобілізації, ОСОБА_1 , 03.01.2024 року одержав відмороження пальців кистей I ступеня, обох стоп 3 ступеню, акубаротравму, цефалгічний синдром. У цій ж довідці вказано про обставини, за яких позивач одержав дані травми, а саме, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Загальний час лікування позивача складає з 03.01.2024 по 17.05.2025 року. Однак, під час лікування додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 гривень, відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 не виплачувалась.
На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача із рапортом від 20.08.2025 року з проханням здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за час перебування на лікуванні з 03.01.2024 по 17.05.2025 року.
Однак на сьогоднішній день жодної відповіді на рапорт надісланий позивачем від 20.08.2025 року відповідачем не було надано.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , а тому, за захистом своїх прав та інтересів, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 40 Конституції України гарантовано право кожного направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та їх посадових осіб, які зобов'язані розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, Закон України №2232-ХІІ) яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 № 254/2023, на момент подачі позовної заяви, строк дії воєнного стану продовжено.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 та № 350 від 22.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
01.04.2022 до постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
01 квітня 2022 року до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Позивач 20.08.2025 подав на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт в якому просив здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за час перебування на лікуванні у період з 03.01.2024 року по 17.05.2024 року (включно). До зазначеного рапорту військовослужбовцем, серед іншого, долучено копію довідки ВЛК №2296 від 17.05.2024 року, також долучені інші виписки та довідки, які стосуються травм, які позивач отримав безпосередньо під час захисту Батьківщини.
Матеріали адміністративної справи позбавлені доказів розгляду зазначеного рапорту військовослужбовця.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 за №735 (далі - Інструкція №735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Отже, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року за №548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі Порядок №531).
Цей Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
За змістом пункту 1 розділу 1 Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис (пункт 1 розділу 3 Порядку №531).
Пунктом 4 розділу 3 Порядку №531 унормовано, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
З огляду на наведене правове регулювання, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.
Відповідно до пункту 2 Розділу 3 Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Так, Додатком 1 до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (пункт 2 розділу III, пункти 12,17 розділу IV) затверджено Вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця.
Згідно вказаних Вимог до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця, а саме для рапорту, поданого в паперовій формі, резолюція повинна містити відомості про погодження / не погодження, шляхом проставлення напису "Погоджено" або "Не погоджено" із зазначенням правової підстави та обґрунтування, посади безпосереднього/прямого командира (начальника), військове звання, підпис та ім'я, прізвище.
Також слід звернути увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості не прийняти рішення з підстав проведення службового розслідування.
Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення "у разі задоволення відповідного наказу про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди, у разі відмови відповідного рішення із зазначенням конкретних причин відмови та роз'яснень способу оскарження" за поданими рапортами позивача, або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін, таких відомостей ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.
Викладене свідчить про допущення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо не розгляду (не вирішення по суті) рапорту ОСОБА_1 від 20.08.2025 про виплату додаткової винагороди, у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
При цьому, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд керується такими мотивами.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що належний розгляд звернення особи передбачає не лише формальне надання відповіді на таке звернення, а й фактичне вирішення порушеного у ньому питання по суті, прийняття відповідного рішення у межах компетенції суб'єкта владних повноважень та доведення результатів такого розгляду до відома заявника.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний не лише повідомити заявника про певні обставини чи стадію розгляду його звернення, а й вчинити необхідні дії для остаточного вирішення питання, порушеного у зверненні.
Як вбачається зі змісту листа відповідача від 13.09.2025 №693/56976, останній фактично не прийняв жодного рішення щодо рапорту позивача, а лише повідомив про проведення службового розслідування та зазначив, що після його завершення заява позивача буде розглянута.
При цьому вказаний лист не містить результатів розгляду рапорту позивача, висновків щодо наявності або відсутності у нього права на додаткову винагороду, а також не містить рішення про задоволення чи відмову у задоволенні вимог, викладених у рапорті.
Суд звертає увагу, що саме по собі інформування заявника про проведення певних внутрішніх перевірочних заходів не є належним вирішенням звернення по суті.
Більше того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів фактичного проведення службового розслідування, його предмета, строків проведення, а також доказів того, що таке розслідування безпосередньо стосується обставин, необхідних для вирішення рапорту позивача.
Також суд враховує, що рапорт позивача датований 20.08.2025, тоді як у листі відповідача міститься посилання на заяву від 03.09.2025, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що у листі йдеться саме про рапорт позивача від 20.08.2025.
Відтак, суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про те, що відповідачем належним чином розглянуто саме рапорт позивача, який є предметом спору у цій справі.
Крім того, відповідачем не надано доказів прийняття будь-якого рішення за наслідками розгляду рапорту позивача станом на момент розгляду справи судом.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач фактично ухилився від вирішення порушеного позивачем питання по суті, обмежившись лише повідомленням про можливий подальший розгляд звернення після завершення службового розслідування.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді рапорту позивача від 20.08.2025 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі до 100000 гривень, зокрема, у разі перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов'язаними із захистом Батьківщини.
Разом із тим, суд зазначає, що питання щодо нарахування та виплати відповідної додаткової винагороди належить до компетенції уповноваженого органу та має вирішуватись на підставі належних підтвердних документів, після проведення відповідної перевірки та прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
Станом на момент розгляду цієї справи, відповідачем не прийнято остаточного рішення щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, а процедура розгляду рапорту позивача не завершена.
Суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень та вирішувати питання, віднесені законом до компетенції такого органу, до моменту прийняття ним відповідного рішення.
Фактично заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди спрямовані на спонукання суду до вирішення питання, яке відповідачем ще не було розглянуте та вирішене по суті у встановленому порядку.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду є передчасними та задоволенню не підлягають.
З огляду на встановлені обставини та характер допущеного порушення суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача від 20.08.2025 у встановленому законом порядку та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.08.2025 про перерахунок та виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень за час перебування на лікуванні у період з 03.01.2024 року по 17.05.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.08.2025 про перерахунок та виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень за час перебування на лікуванні у період з 03.01.2024 року по 17.05.2025 року включно та прийняти відповідне рішення, з у рахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар: