м. Вінниця
27 травня 2026 р. Справа № 120/3017/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача податкового боргу в сумі 21648,40 грн.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, зауважує, що не отримував оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також вказує на протиправність нарахування боргу у розмірі 21648,40 грн.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній спростовує доводи відповідаючи. Так, зауважує, що повідомлення-рішення були належним чином надіслані відповідачу. Більше того зауважує, що у межах цієї справи встановлюється лише наявність/відсутність податкового боргу, а не підстави його виникнення.
До суду надійшли заперечення, у яких відповідачка повторно вказує, що податковий борг нараховано неправомірно.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступне.
Відповідач є платником податків і зборів, передбачених
Суд встановив, що згідно картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 21648,40 грн, яка складається з основних платежів - орендної плати з фізичних осіб.
Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку та податковими деклараціями від 30.06.2023 №450083-2407-0228, від 30.06.2023 №450084-2407-0228.
У зв'язку з самостійною несплатою відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення були надіслані рекомендованим листом-повідомленням на податкову адресу позивача.
Принагідно суд зауважує, що стаття 42 ПК України передбачає умови, за дотримання яких кореспонденція від контролюючого органу до платника податків вважається належним чином надісланою, а саме:
- якщо кореспонденцію надіслано за належною адресою платника податків, якою є його місцезнаходження та податкова адреса;
- якщо поштове відправлення оформлено шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
Абзацом 2 п.42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Із урахуванням наведеного платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка визначена податковою адресою, та за якою контролюючий орган надсилає адресовану платнику податків кореспонденцію.
Більше того, суд зауважує, що судом не встановлено, що податкові-повідомлення рішення оскаржуються відповідачем.
Суд наголошує, що предметом доказування у цій справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
Суд наголошує, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 року у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 року у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 року у справі № 160/7345/20 та інших.
Розвиваючи вказане, суд зазначає, що в межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості, суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування податкового боргу.
Так, правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог.
Аналогічний правовий висновок відображений у постанові Верховного Суду 15.06.2023 року у справі № 160/13436/22.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідачки щодо неправомірності нарахування податкового боргу.
За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Позивач надіслав відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми "Ф" № 0011835-1303-0232 від 12.11.2024 року.
Після надіслання податкової вимоги по дату звернення до суду з цим адміністративним позовом податковий борг відповідачем в тому чи іншому розмірі існував безперервно.
Тому відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, в додатковій податковій вимозі перед звернення до суду потреби не було.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Враховуючи викладене, висновуючись на доктринальному конституційному обов'язку платника податків сплачувати податки і збори, встановленого статтею 67 Конституції України, не виконання обов'язку сплатити відповідачем як платником податку заявленого до стягнення грошового зобов'язання, позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 21648,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович