Рішення від 26.05.2026 по справі 904/2684/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/1903/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Долинська Кіровоградської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання

межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ

07.04.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Примаку С.А. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

14.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відомостями трудової книжки, долученої до матеріалів справи.

Відповідно до акта № 2 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затвердженого директором з охорони праці ВАТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 29.02.2008, зафіксовано обставини та причини настання нещасного випадку, характер отриманих ушкоджень, а також визначено осіб, відповідальних за порушення вимог законодавства про охорону праці.

Згідно пункту 10 вказаного акта, осіб підприємства, робітників інших підприємств або сторонніх осіб, дія або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, комісією не встановлено.

Також згідно пункту 6 даного акта комісія, оглянувши місце нещасного випадку, після проведення опитування потерпілого свідків, вивчивши проектну та технічну документацію, прийшла до висновку:

1. Вільні проходи для людей у південному польовому штреку гор. 1190м не заскладовані, не захаращені, підошва вільного проходу вирівняна, підвіска магістралей водо- i повітрепостачання відповідає вимогам проекту № 1-76-018-1511 ГПР і знаходиться у задовільному стані.

2. Небезпечні та шкідливі фактори, які могли б призвести до травмування ОСОБА_1 відсутні.

Також відповідно до акта від 28.02.2008 за формою Н-5 розслідування нещасного випадку, що стався 26.02.2008 о 11 год. 45 хв., затвердженого директором з охорони праці ВАТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 29.02.2008, зроблено наступний висновок: нещасний випадок з постачальником кріпильних матеріалів в шахту дільниці № НОМЕР_1 ОСОБА_3 вважається пов'язаним з виробництвом і на нього складається акт форми Н-1.

Комісія встановила, що з боку робітників шахти "Октябрська" відсутні порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, котрі могли б бути причиною травмування ОСОБА_1 .

Члени комісії мали зустріч з потерпілим ОСОБА_1 з метою розгляду питань щодо розв'язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, надали пропозиції щодо їх розв'язання відповідними органами, роз'яснили потерпілому права у зв'язку з настанням нещасного випадку.

Відповідно до довідки серії 10 ААА № 062097 від 12.10.2011 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, за результатами повторного огляду позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10% з 30.09.2011 безстроково, у зв'язку з трудовим каліцтвом. Група інвалідності не встановлена.

Також позивач зазначає, що змінився звичний спосіб його життя, нічні приступи болі не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання останній був активною людиною, в даний час будь-яке навантаження викликає біль, позбавився можливості реалізувати своє уміння трудитися, виконувати будь-яку фізичну роботу, рухатися легко і вільно, весело відпочивати, знаходитися серед людей, спілкуватися з людьми. Заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає в Позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного цивільного життя, порушення відносин з оточуючими людьми.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо моральної шкоди

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.

У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці є сферою відповідальності працедавця.

Водночас у працівника є своя зона відповідальності: дотримання умов з охорони та безпеки праці в тій частині, за яку він сам відповідає. Зокрема, згідно зі ст. 14 Закону України Про охорону праці працівник, серед іншого, зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Нормами Кодексу законів про працю України також передбачені аналогічні обов'язки працівника. Так, статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці; статтею 159 - обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.

Суд враховує положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Отже, вина власника не є обов'язковою складовою юридичного складу який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявність моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками, та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Так, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, законодавство не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що під час розслідування нещасного випадку комісією не було встановлено порушень вимог законодавства про охорону праці з боку підприємства, небезпечних чи шкідливих факторів виробництва, а також вини роботодавця у травмуванні позивача.

Господарський суд відхиляє доводи позивача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки сам факт відсутності встановлених комісією порушень правил охорони праці не спростовує тієї обставини, що позивач зазнав ушкодження здоров'я саме під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача. Нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, а позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності, що саме по собі свідчить про наявність негативних наслідків для його фізичного та психологічного стану, зміну звичного способу життя та необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя. За таких обставин відсутність встановленої вини роботодавця або конкретних порушень з боку посадових осіб підприємства не виключає обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з виробництвом.

Оцінивши наведені обставини у сукупності та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи наявність вини позивача, а також враховуючи наявність вини позивача, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у вигляді одноразового грошового відшкодування в сумі 80 000,00 грн, що є співмірним заподіяній позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо оподаткування суми моральної шкоди

Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 2 662,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Витрати на правничу допомогу

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України врегульовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Представником позивача адвокатом Ткаченко О.П видано ордер серії АЕ № 1490645 від 02.04.2026 на представництво позивача в Господарському суді Дніпропетровської області на підставі договору про надання правничої допомоги № 26/03/09 від 27.03.2026.

Позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги № 26/03/09 від 27.03.2026 (далі договір) укладений між Сергєєвим Сергієм Вікторовичем, як замовником, та адвокатом Ткаченко О.П., як адвокатом, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає адвокату Ткаченко О.П., а адвокат Ткаченко О.П. відповідно до чинного законодавства України приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси замовника, надавати іншу правничу допомогу в обсязі та на умовах, встановлених цим договором а саме: складання та подання позовної заяви (пункт 1)

За надання послуг за договором заявник сплачує адвокату Ткаченко О.П. аванс у розмірі 5000 гривень. Зазначена сума не підлягає поверненню у разі розірвання договору за ініціативою замовника (пункт 4 договору).

Також відповідно до пункту 5 договору зокрема визначено, що за надані послуги замовник сплачує адвокату Ткаченко О.П. гонорар у розмірі 5000 гривень.

Пунктом 7 договору сторони визначили, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє безстроково.

Між сторонами підписано акт від 27.03.2026 виконаних робіт за договором від 26/03/09 від 27.03.2026. Відповідно до вказаного акту надано наступний перелік юридичних послуг:

1. Попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, розробка рекомендацій щодо вирішення правових питань і ситуацій, надання наступних консультацій після ознайомлення з матеріалами справи для усунення недоліків позовної заяви та відсутності доказів позовних вимог (1 год. - 1000 грн).

2. Вивчення та правовий аналіз (1 год. - 1000 грн).

3. Підготовка процесуальних документів: позовної заяви (3 год - 3000 грн).

Загальний розмір наданих Адвокатом послуг складає 5 000,00 грн.

На підтвердження сплати коштів за надані послуги до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №25/05 від 27.03.2026.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, серед іншого належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України вбачається, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Дослідивши поданий акт, господарський суд визнає суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн виходячи з того, що попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз, не належать до судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 80 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 662,40 грн - судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено - 26.05.2026.

Суддя С.А. Примак