27.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/3507/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),
суддів: Висоцького А.М., Левшиної Г.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,
Представники сторін:
від позивача: Батовська Т.І.;
від відповідача (апелянта): Кучерява В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 (суддя Боєва О.С.) в оскаржуваній частині
у справі № 908/3507/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
про стягнення суми 18 139 317, 12 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019 у розмірі 18 139 317, 12 грн, з яких: основний борг у розмірі 17 976 587, 40 грн, 3% річних у розмірі 58 850, 23 грн та інфляційні втрати у розмірі 103 879, 49 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів.
Позивач зазначав, що між ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оператором системи передачі та АТ «Запоріжжяобленерго» як стороною, відповідальною за баланс, укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання відповідача до його умов відповідно до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов договору та Правил ринку ним були сформовані та направлені відповідачу звіти-коригування та акти-коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахункові періоди червня-грудня 2022 року, однак відповідач у встановлені строки відповідні зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.
Посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі №908/3507/25 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії задоволено повністю.
Судом стягнуто з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» основний борг у розмірі 17 976 587, 40 грн, 3% річних у розмірі 58 850, 23 грн, інфляційні втрати у розмірі 103 879, 49 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 217 671, 81 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив із того, що між сторонами існували договірні правовідносини, які виникли на підставі договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019, укладеного шляхом приєднання відповідача до умов договору відповідно до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору та Правил ринку були сформовані та направлені відповідачу звіти-коригування та акти-коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахункові періоди червня-грудня 2022 року, однак відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів не виконав.
Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності підстав для проведення позапланових коригувань та неврахування окремих актів-коригувань у бік зменшення заборгованості, суд виходив із того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується наданими позивачем звітами-коригування, а порядок визначення обсягів та вартості небалансів електричної енергії врегульований положеннями Правил ринку та умовами договору.
Суд також врахував, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості або неправомірності проведених позивачем коригувань, а доводи відповідача фактично зводяться до незгоди із проведеними розрахунками.
Крім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25, Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 605 011, 02 грн заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019 та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення в оскаржуваній частині є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Також скаржник вказує на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та неправильне застосування положень Правил ринку і норм цивільного законодавства при вирішенні спору.
З огляду на викладене, Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та за неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Апелянт вказує, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим, на думку скаржника, рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з АТ «Запоріжжяобленерго» 605 011, 02 грн заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019.
Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» зазначає, що між ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оператором системи передачі та АТ «Запоріжжяобленерго» як стороною, відповідальною за баланс, 18.04.2019 укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 шляхом приєднання відповідача до умов відповідного договору, затвердженого НЕК «Укренерго», з урахуванням типової форми, встановленої Правилами ринку.
Скаржник наголошує, що АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює ліцензійну діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області, а тому спірні нарахування стосуються обсягу електричної енергії для врегулювання небалансів на адміністративно-територіальній одиниці провадження господарської діяльності відповідача.
Апелянт зазначає, що судом було стягнуто з відповідача заборгованість за актами-коригуваннями за розрахункові періоди червня-грудня 2022 року на загальну суму 17 976 587, 40 грн, зокрема за актами коригування щодо червня 2022 року на суму 515 009, 45 грн, липня 2022 року на суму 980 138, 53 грн, серпня 2022 року на суми 2 081 298, 87 грн та 236 884, 39 грн, вересня 2022 року на суми 1 968 903, 08 грн та 13 371,44 грн, жовтня 2022 року на суму 2 311 095, 33 грн, листопада 2022 року на суму 3 262 248, 60 грн та грудня 2022 року на суму 6 607 637, 70 грн.
На думку Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», суд помилково виходив із того, що підписання актів-коригувань представниками сторін без зауважень та заперечень саме по собі підтверджує наявність і безспірність заявленої до стягнення заборгованості.
Скаржник посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 922/2263/22 та зазначає, що сам факт неоскарження рахунків-фактур або актів приймання-передачі у передбачений договором строк не позбавляє сторону права під час розгляду справи подати контррозрахунок заборгованості та відповідні докази на підтвердження своєї позиції.
Крім того, апелянт зазначає, що порядок визначення обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів пов'язується не з територією провадження господарської діяльності оператора системи розподілу, а виключно з даними комерційного обліку, які формуються відповідно до положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії та Правил ринку. На думку скаржника, суд належним чином не перевірив достовірність та правомірність визначення позивачем обсягів електричної енергії, покладених в основу спірних коригувань.
Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» також вказує, що суд не врахував принцип змагальності сторін, положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд, а також обов'язок суду надати належну оцінку всім доречним аргументам сторін.
Крім того, скаржник посилається на принцип jura novit curia («суд знає закон») та зазначає, що саме суд зобов'язаний надати належну правову кваліфікацію встановленим обставинам справи, самостійно визначити норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і відобразити відповідні висновки у мотивувальній частині судового рішення.
Апелянт вважає, що позивачем не доведено наявності передбачених Правилами ринку підстав для здійснення позапланових коригувань. Зокрема, скаржник посилається на пункти 1.1, 1.2 Додатку 10 до Правил ринку, відповідно до яких розбіжності між учасником ринку та ОСП щодо даних комерційного обліку врегульовуються шляхом проведення планових та позапланових коригувань у випадку надання АКО до АР оновлених сертифікованих даних комерційного обліку.
Водночас, на думку скаржника, відповідно до пункту 1.3 Додатку 10 до Правил ринку позапланові коригування можуть здійснюватися лише за наявності визначених підстав, зокрема за результатами вирішення спору, ініційованого учасником ринку, за результатами виконання попередження, виданого АКО, у разі прийняття відповідного рішення НКРЕКП або у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Апелянт зазначає, що позивач у позовній заяві не навів належних підстав для здійснення спірних позапланових коригувань, зокрема не послався на обґрунтоване рішення ОСП, рішення НКРЕКП або судове рішення, яке набрало законної сили та могло б бути підставою для проведення відповідного коригування.
У зв'язку з цим скаржник вважає, що позивачем не доведено наявності права на проведення повторних позапланових коригувань, а тому суми, визначені в актах коригування, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є непогодженими та необґрунтованими.
Окремо апелянт наголошує, що сформована позивачем загальна сума заборгованості у розмірі 17 976 587, 40 грн враховує лише акти коригування у бік збільшення вартості послуги, тоді як акти коригування у бік зменшення заборгованості позивачем належним чином не враховані.
Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» зазначає, що суд помилково не врахував наданий відповідачем контррозрахунок заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019 за період червень 2022 року - грудень 2022 року, складений з урахуванням актів коригування у жовтні 2025 року станом на 18.11.2025.
За твердженням апелянта, позивачем не враховано акти-коригування у бік зменшення заборгованості, зокрема акт-коригування № СВБ_ВР_05_2022_11_0503 від 08.10.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022 № ВН/22/11-0503, а також акт-коригування № СВБ_ВР_05_2022_12_0503 від 16.10.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022 № ВН/22/12-0503.
На переконання скаржника, саме неврахування зазначених актів-коригувань у бік зменшення заборгованості призвело до безпідставного стягнення з відповідача 605 011, 02 грн.
Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» також зазначає, що суд, пославшись на умови договору щодо порядку зарахування коштів та відсутність у відповідача рахунку ескроу, фактично не надав належної оцінки доводам відповідача про необхідність врахування актів-коригувань за листопад та грудень 2022 року у межах цієї справи.
Крім того, скаржник вважає необґрунтованим висновок суду про те, що наявність розбіжностей між сторонами щодо актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за листопад та грудень 2022 року виключає можливість врахування таких актів-коригувань у межах даного спору.
Апелянт вказує, що наявність між сторонами розбіжностей щодо розміру заборгованості не звільняла суд від обов'язку перевірити поданий відповідачем контррозрахунок, дослідити всі акти коригування як у бік збільшення, так і у бік зменшення заборгованості, та встановити дійсний розмір грошового зобов'язання.
Також скаржник зазначає, що суд неповно дослідив обставини справи та не надав належної оцінки доказам, поданим відповідачем на підтвердження своєї позиції щодо неправильного визначення суми боргу.
Окремо апелянт заперечує наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Скаржник посилається на частину другу статті 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що нарахування інфляційних втрат і 3% річних є додатковим, акцесорним зобов'язанням, яке залежить від існування основного грошового зобов'язання.
Апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо правової природи інфляційних втрат і 3% річних, зазначаючи, що такі нарахування входять до складу грошового зобов'язання та є способом захисту майнового права кредитора, однак їх стягнення можливе лише за наявності належно доведеного основного боргу.
На думку скаржника, оскільки зобов'язання за спірними актами коригування відповідно до пункту 1.3 Додатку 10 до Правил ринку є непогодженими та необґрунтованими, то похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також є необґрунтованими і не підлягали задоволенню.
Крім того, апелянт вказує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки суд не забезпечив повного і всебічного з'ясування обставин справи, не надав належної оцінки всім доводам відповідача та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.
Узагальнюючи наведене, Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 в частині стягнення 605 011, 02 грн заборгованості, а також похідних нарахувань, є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи.
06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 без змін.
У поданому відзиві позивач зазначав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не підтверджуються належними та допустимими доказами та зводяться виключно до незгоди відповідача із висновками суду та наданою судом оцінкою доказів у справі.
Позивач наголошував, що між ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оператором системи передачі та АТ «Запоріжжяобленерго» як стороною, відповідальною за баланс, існують договірні правовідносини, які виникли на підставі договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019, укладеного шляхом приєднання відповідача до умов договору відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307.
Заперечуючи доводи апелянта щодо неправильного визначення обсягів небалансів електричної енергії, позивач зазначав, що порядок визначення обсягів, ціни та вартості небалансів прямо врегульований положеннями Правил ринку, а розрахунки здійснювались виключно на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до пункту 2.2 договору про врегулювання небалансів порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається саме Правилами ринку, а тому твердження апелянта про визначення обсягів небалансів «за територією» не відповідають умовам договору та нормативному регулюванню спірних правовідносин.
Позивач також зазначав, що доводи відповідача щодо неврахування окремих актів-коригувань у бік зменшення заборгованості є необґрунтованими та не спростовують правильності проведених позивачем розрахунків.
На думку ПрАТ «НЕК «Укренерго», надані відповідачем акти-коригування за листопад та грудень 2022 року не можуть бути враховані у межах даної справи як підстава для зменшення суми заборгованості, оскільки між сторонами існують розбіжності щодо відповідних актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та підстав проведення таких коригувань.
Позивач наголошував, що відповідно до умов договору та положень Правил ринку у разі наявності заборгованості за попередні періоди порядок зарахування коштів здійснюється відповідно до черговості погашення заборгованості, а відповідачем не доведено наявності підстав для врахування спірних актів-коригувань у спосіб, запропонований у контррозрахунку.
Заперечуючи доводи апелянта щодо відсутності підстав для проведення позапланових коригувань, позивач посилався на положення Додатку 10 до Правил ринку та зазначав, що право НЕК «Укренерго» як адміністратора розрахунків та оператора системи передачі на здійснення відповідних коригувань прямо передбачене нормативним регулюванням ринку електричної енергії.
Позивач зазначав, що положення пункту 1.3 Додатку 10 до Правил ринку, на які посилається апелянт, не встановлюють обов'язку доводити у кожному окремому випадку наявність спеціального рішення ОСП, НКРЕКП або суду як передумови проведення коригувань, оскільки відповідні повноваження позивача випливають із його статусу адміністратора розрахунків та визначені Правилами ринку.
На думку ПрАТ «НЕК «Укренерго», відповідач не надав жодного належного, допустимого та вірогідного доказу на підтвердження відсутності правових підстав для проведення повторних позапланових коригувань або неправильності здійснених позивачем розрахунків
Крім того, позивач заперечував доводи апелянта щодо необхідності застосування висновків, викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 922/2263/22, та зазначав, що висновки суду апеляційної інстанції в іншій справі не є обов'язковими для застосування у даному спорі.
Позивач також звертав увагу суду апеляційної інстанції на суперечливість доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що відповідач формально висловлює незгоду із рішенням суду в цілому, однак фактично оскаржує рішення лише в частині стягнення 605 011, 02 грн, що, на думку позивача, підтверджується також розміром сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач, посилаючись на право подати контррозрахунок заборгованості, фактично не навів, які саме обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів є правильними та достовірними на його думку, а також не надав належного обґрунтування альтернативного розрахунку заборгованості.
Крім того, позивач зазначав, що АТ «Запоріжжяобленерго» як учасник ринку електричної енергії та постачальник послуг комерційного обліку мало можливість перевіряти відповідні дані комерційного обліку та надати належні докази неправильності визначених позивачем обсягів небалансів, однак таких доказів відповідачем подано не було.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення 3% річних та інфляційних втрат, позивач зазначав, що нарахування відповідних сум здійснено відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання.
Позивач наголошував, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного грошового зобов'язання, а оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу підтверджується належними доказами, підстави для відмови у стягненні відповідних нарахувань відсутні.
Крім того, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини справи, належним чином оцінив подані сторонами докази та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На думку позивача, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом, та незгоди відповідача із правовою оцінкою, наданою судом спірним правовідносинам.
Узагальнюючи наведене, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» у справі № 908/3507/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрейчука Л.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Висоцького А.М., Левшиної Г.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25, витребувано матеріали справи № 908/3507/25 з Господарського суду Запорізької області та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.05.2026.
01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні, призначеному на 27.05.2026, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 без змін.
08.05.2026 матеріали справи № 908/3507/25 надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/3507/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23.
21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні, призначеному на 27.05.2026, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених законом.
27.05.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Встановлені судом обставини справи.
Судом встановлено, що 18.04.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» як оператором системи передачі та Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» як стороною, відповідальною за баланс, укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 шляхом приєднання відповідача до його умов відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307.
Згідно з умовами договору сторона, відповідальна за баланс, зобов'язалась здійснювати купівлю та продаж електричної енергії для врегулювання небалансів, а також своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості небалансів електричної енергії відповідно до Правил ринку.
Положеннями договору передбачено, що порядок визначення обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку та здійснюється на підставі даних комерційного обліку.
Матеріалами справи підтверджується, що АТ «Запоріжжяобленерго» є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність оператора системи розподілу на території Запорізької області.
Судом встановлено, що у межах виконання договору про врегулювання небалансів електричної енергії ПрАТ «НЕК «Укренерго» були сформовані та направлені відповідачу акти-коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за розрахункові періоди червня-грудня 2022 року.
Зокрема, позивачем сформовано акти-коригування за червень 2022 року на суму 515 009, 45 грн, липень 2022 року на суму 980 138, 53 грн, серпень 2022 року на суми 2 081 298, 87 грн та 236 884, 39 грн, вересень 2022 року на суми 1 968 903, 08 грн та 13 371, 44 грн, жовтень 2022 року на суму 2 311 095, 33 грн, листопад 2022 року на суму 3 262 248, 60 грн та грудень 2022 року на суму 6 607 637, 70 грн.
Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що зазначені акти-коригування були сформовані відповідно до положень Правил ринку та направлені відповідачу у встановленому порядку.
При цьому судом встановлено, що відповідач у передбачені договором та Правилами ринку строки зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір основної заборгованості АТ «Запоріжжяобленерго» за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019 склав 17 976 587, 40 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на відсутність підстав для проведення повторних позапланових коригувань та зазначав про необхідність врахування актів-коригувань у бік зменшення заборгованості.
На підтвердження своєї позиції АТ «Запоріжжяобленерго» подало контррозрахунок заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019 за період червень 2022 року - грудень 2022 року станом на 18.11.2025.
Відповідач зазначав, що позивачем не враховано акт-коригування №СВБ_ВР_05_2022_11_0503 від 08.10.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022 № ВН/22/11-0503, а також акт-коригування № СВБ_ВР_05_2022_12_0503 від 16.10.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022 № ВН/22/12-0503.
За твердженням відповідача, неврахування зазначених актів-коригувань у бік зменшення заборгованості призвело до безпідставного включення до суми боргу 605 011, 02 грн.
Разом із тим, судом встановлено, що між сторонами існують розбіжності щодо відповідних актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за листопад та грудень 2022 року, а також щодо правомірності та підстав проведення відповідних коригувань.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не погодився із поданим відповідачем контррозрахунком та зазначив про відсутність підстав для врахування спірних актів-коригувань у бік зменшення заборгованості у межах даного спору.
Досліджуючи спірні правовідносини, суд врахував положення Додатку 10 до Правил ринку, яким визначено порядок здійснення планових та позапланових коригувань даних комерційного обліку.
Судом встановлено, що відповідно до положень Правил ринку та умов договору адміністратор розрахунків здійснює розрахунок обсягів та вартості небалансів електричної енергії на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку.
При цьому належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправильність визначених позивачем обсягів небалансів електричної енергії або відсутність у позивача повноважень на проведення відповідних коригувань, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Також судом враховано, що акти-коригування, на яких ґрунтуються позовні вимоги, були підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Крім основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення 58 850, 23 грн 3% річних та 103 879, 49 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Предметом спору у даній справі є вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019, а також нарахованих 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 підлягає залишенню без змін, з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 17 976 587, 40 грн основного боргу за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019, 58 850, 23 грн 3% річних та 103 879, 49 грн інфляційних втрат.
Разом із тим, з огляду на зміст апеляційної скарги, рішення суду фактично оскаржується відповідачем лише в частині стягнення 605 011, 02 грн основної заборгованості, яку, на думку апелянта, позивач мав зменшити з урахуванням актів-коригувань за листопад та грудень 2022 року, а також у похідній частині щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на договірних засадах. Частиною першою статті 68 цього Закону передбачено, що в Україні функціонує балансуючий ринок, який організовується оператором системи передачі з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування обсягів виробництва, імпорту, експорту, споживання електричної енергії та врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України.
Відповідно до статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку зобов'язані нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З цією метою учасники ринку зобов'язані укладати договори про врегулювання небалансів електричної енергії з оператором системи передачі або входити до балансуючої групи сторони, відповідальної за баланс.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 затверджено Правила ринку, які визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, укладення договорів про врегулювання небалансів електричної енергії, порядок розрахунків на балансуючому ринку, порядок визначення обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії, а також порядок здійснення планових і позапланових коригувань.
Матеріалами справи підтверджується, що АТ «Запоріжжяобленерго» шляхом подання заяви-приєднання приєдналося до договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019, за умовами якого ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі та адміністратор розрахунків здійснює врегулювання небалансів електричної енергії, а відповідач як сторона, відповідальна за баланс, зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату платежів, сформованих відповідно до Правил ринку.
Згідно з умовами договору порядок визначення обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. Отже, обсяг грошового зобов'язання сторони, відповідальної за баланс, формується не довільно позивачем, а в межах спеціального нормативного регулювання ринку електричної енергії.
Подібний підхід викладений Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23, у якій зазначено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків кожного розрахункового періоду відповідно до Правил ринку, а порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається саме Правилами ринку.
Щодо доводів апелянта про неправильне визначення обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів колегія суддів зазначає таке.
Апелянт посилається на те, що мова йде про обсяг електричної енергії для врегулювання небалансів на адміністративно-територіальній одиниці провадження господарської діяльності АТ «Запоріжжяобленерго», тобто на території Запорізької області.
Однак такі доводи не спростовують висновків суду, оскільки порядок визначення обсягів небалансів електричної енергії не пов'язується виключно з адміністративною територією провадження господарської діяльності оператора системи розподілу, а визначається відповідно до даних комерційного обліку та процедур, передбачених Правилами ринку.
Відповідно до Правил ринку адміністратор розрахунків здійснює розрахунки на підставі даних комерційного обліку, що надаються адміністратором комерційного обліку. Саме ці дані є базою для визначення обсягів небалансів та подальшого формування платіжних документів, звітів і актів.
Таким чином, саме по собі посилання апелянта на територію здійснення діяльності АТ «Запоріжжяобленерго» не є достатнім для висновку про неправильність розрахунків позивача, якщо відповідач не довів недостовірність або помилковість відповідних даних комерційного обліку.
При цьому відповідач, заперечуючи проти розрахунків позивача, не навів, які саме обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів є правильними на його думку, не зазначив конкретного альтернативного обсягу небалансів та не надав належних доказів, які б підтверджували неправильність сертифікованих даних комерційного обліку, покладених в основу спірних нарахувань.
Саме лише посилання на сумнів у правильності визначення обсягів небалансів без подання належних і допустимих доказів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову або зменшення заявленої до стягнення суми.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для проведення позапланових коригувань колегія суддів зазначає таке.
Апелянт вказує, що позивачем не доведено наявність передбачених пунктом 1.3 Додатку 10 до Правил ринку підстав для здійснення повторних позапланових коригувань, зокрема не надано обґрунтованого рішення ОСП, рішення НКРЕКП або судового рішення, яке набрало законної сили.
Разом із тим, такі доводи апелянта ґрунтуються на вибірковому тлумаченні положень Додатку 10 до Правил ринку та не враховують правової природи коригування як складової процедури врегулювання небалансів електричної енергії.
Додатком 10 до Правил ринку врегульовано порядок проведення планових та позапланових коригувань, зокрема у випадку надання оновлених сертифікованих даних комерційного обліку. Таке коригування не є самостійним правочином сторін і не створює нового зобов'язання поза межами договору, а спрямоване на уточнення показників та сум за вже існуючими договірними правовідносинами з врегулювання небалансів електричної енергії.
У постанові Об'єднаної палати КГС ВС від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 зазначено, що коригування обсягів послуги через певний проміжок часу є особливістю і невід'ємною частиною правовідносин на ринку електричної енергії, а певні зобов'язання за такими актами настають у строки, визначені Правилами врегулювання, тобто Додатком 10 до Правил ринку.
Отже, сам факт проведення коригувань після первісного формування актів не свідчить про неправомірність таких коригувань і не звільняє сторону, відповідальну за баланс, від виконання грошових зобов'язань за договором.
Водночас відповідач, посилаючись на відсутність підстав для проведення повторних позапланових коригувань, не надав суду належних доказів того, що відповідні акти-коригування були сформовані позивачем поза межами його повноважень, без отримання оновлених даних комерційного обліку або всупереч встановленій Правилами ринку процедурі.
Обов'язок доказування таких обставин відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України покладається саме на особу, яка посилається на них як на підставу своїх заперечень.
Відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для проведення позапланових коригувань не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо посилання апелянта на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 922/2263/22 колегія суддів зазначає наступне.
Апелянт вказує, що у зазначеній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що неоскарження рахунків-фактур та актів приймання-передачі послуг у встановлений договором строк не позбавляє відповідача права подати контррозрахунок заборгованості під час розгляду справи.
Колегія суддів не заперечує загального підходу, що сторона має право подавати заперечення проти розрахунку позивача та надавати власний контррозрахунок. Таке право відповідає принципам змагальності сторін та диспозитивності господарського процесу.
Разом з тим, саме по собі подання контррозрахунку не означає автоматичного спростування розрахунку позивача. Контррозрахунок має бути обґрунтованим, підтвердженим належними доказами та повинен дозволяти суду встановити інший, правильний розмір грошового зобов'язання.
Крім того, висновки суду апеляційної інстанції в іншій справі не є обов'язковими для застосування судами при вирішенні цього спору. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України суд враховує саме висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Отже, посилання апелянта на постанову Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2263/22 не може саме по собі бути підставою для скасування рішення суду, тим більше за відсутності належного доказового спростування розрахунку позивача.
Щодо доводів апелянта про неврахування актів-коригувань у бік зменшення заборгованості на суму 605 011, 02 грн колегія суддів зазначає таке.
Відповідач посилається на те, що позивачем не враховано акт-коригування № СВБ_ВР_05_2022_11_0503 від 08.10.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022 № ВН/22/11-0503, а також акт-коригування № СВБ_ВР_05_2022_12_0503 від 16.10.2025 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022 № ВН/22/12-0503.
На думку апелянта, саме неврахування зазначених актів призвело до безпідставного стягнення 605 011, 02 грн.
Оцінюючи ці доводи, суд правильно врахував умови договору, зокрема положення щодо порядку зарахування коштів у разі наявності у сторони, відповідальної за баланс, заборгованості за попередні періоди, а також обставину відсутності у відповідача рахунку ескроу для поповнення або списання коштів за договором.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач заперечував проти врахування у межах даної справи актів-коригувань за листопад та грудень 2022 року в бік зменшення заборгованості та вказував на наявність між сторонами розбіжностей щодо відповідних актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів.
Наявність між сторонами розбіжностей щодо актів-коригувань за листопад та грудень 2022 року свідчить про те, що такі документи не можуть автоматично та безумовно зменшувати заявлену до стягнення заборгованість у спосіб, запропонований відповідачем, без встановлення правових підстав їх врахування саме у межах спірних правовідносин та з урахуванням умов договору щодо порядку зарахування платежів.
Варто також врахувати, що позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на конкретних звітах-коригуваннях та актах-коригуваннях, сформованих і направлених відповідачу для оплати, за якими позивач визначив суму зобов'язання СВБ. Натомість відповідач не довів, що надані ним акти-коригування у бік зменшення підлягали безпосередньому зарахуванню саме в рахунок спірної заборгованості, а не мали бути враховані в іншому порядку, передбаченому договором та Правилами ринку.
Саме по собі існування актів-коригувань у бік зменшення не є достатнім для автоматичного зменшення суми боргу, якщо сторона не довела порядок, підстави та черговість їх врахування щодо конкретного заявленого до стягнення зобов'язання.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідачем не доведено наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми основної заборгованості на 605 011, 02 грн.
Доводи апелянта про те, що суд не перевірив поданий ним контррозрахунок, є необґрунтованими.
Зміст оскаржуваного рішення свідчить, що суд надав оцінку доводам відповідача щодо актів-коригувань у бік зменшення заборгованості, однак не прийняв їх як належну підставу для зменшення суми боргу з урахуванням умов договору, порядку зарахування коштів, заперечень позивача та наявності розбіжностей між сторонами.
Незгода апелянта з такою оцінкою не свідчить про неповне з'ясування обставин справи або порушення судом норм процесуального права.
Щодо доводів апелянта про те, що підписання актів без зауважень не виключає права сторони заперечувати проти розрахунку, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно, саме по собі підписання акта без зауважень не позбавляє сторону права у судовому порядку доводити неправильність розрахунку або відсутність заборгованості. Разом із тим реалізація такого права потребує подання належних і допустимих доказів, які спростовують зміст відповідного акта або підтверджують інший розмір зобов'язання.
У цій справі відповідач не надав доказів, які б підтверджували помилковість даних комерційного обліку, неправильність сформованих позивачем звітів-коригувань, відсутність у позивача повноважень на проведення коригувань або обов'язок позивача зарахувати 605 011, 02 грн саме у спосіб, визначений відповідачем.
Тому наведений довід апелянта не спростовує висновків суду щодо доведеності заявленої до стягнення суми основного боргу.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, а відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання та способом захисту майнового права кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів і компенсації за неналежне виконання зобов'язання.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і підлягають стягненню за весь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування статті 625 Цивільного кодексу України.
Доводи апелянта про необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат є похідними від його доводів про відсутність основної заборгованості в оскаржуваній частині.
Оскільки апелянт не довів відсутності основного боргу або неправильності його визначення, відсутні й підстави для скасування рішення суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо доводів апелянта про невідповідність рішення вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає таке.
Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд встановив обставини укладення між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії, визначив правову природу спірних правовідносин, дослідив подані позивачем звіти-коригування, акти-коригування, розрахунок заборгованості, а також надав оцінку запереченням відповідача щодо необхідності врахування актів-коригувань у бік зменшення заборгованості.
Судом також перевірено доводи відповідача щодо правомірності проведення коригувань, наявності розбіжностей між сторонами за актами листопада та грудня 2022 року, порядку зарахування коштів за договором і підстав застосування статті 625 Цивільного кодексу України.
Висновки суду ґрунтуються на досліджених доказах та відповідають встановленим обставинам справи.
Саме лише те, що відповідач не погоджується з оцінкою доказів і правовими висновками суду, не свідчить про незаконність або необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої обов'язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо рішення в цілому дає змогу зрозуміти мотиви, з яких суд дійшов відповідного висновку.
У справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак цей обов'язок не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід сторони; межі такого обов'язку залежать від характеру рішення та обставин конкретної справи.
Оскаржуване рішення містить належні мотиви, з яких суд виходив при задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлених судом обставин та застосованих норм матеріального права.
Щодо клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
За змістом пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може зупинити провадження у справі за заявою учасника справи або з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за наявності об'єктивної неможливості розгляду справи без вирішення іншої справи, а застосування пункту 7 частини першої статті 228 цього Кодексу є правом суду, яке реалізується з урахуванням подібності правовідносин та впливу майбутнього висновку Верховного Суду на вирішення конкретного спору.
У поданому клопотанні АТ «Запоріжжяобленерго» посилається на те, що ухвалою Верховного Суду від 07.05.2026 справу № 916/1218/23 за позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «Херсонобленерго» про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Разом із тим, зі змісту самого клопотання вбачається, що виключна правова проблема у справі № 916/1218/23 стосується застосування положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зокрема визначення моменту набуття територією статусу тимчасово окупованої та впливу таких обставин на взаємовідносини учасників ринку електричної енергії.
У цій же справі № 908/3507/25 предметом апеляційного перегляду є правильність стягнення з АТ «Запоріжжяобленерго» 605 011, 02 грн заборгованості з урахуванням актів-коригувань за листопад та грудень 2022 року, а також похідних нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги у даній справі не ґрунтуються на обставинах тимчасової окупації території, не стосуються моменту набуття територією статусу тимчасово окупованої, не пов'язані із застосуванням спеціального правового режиму тимчасово окупованих територій та не містять посилань на неможливість формування або використання даних комерційного обліку саме з цих підстав.
За таких обставин колегія суддів не вбачає об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23.
Сам факт перебування на розгляді Великої Палати Верховного Суду іншої справи, яка також виникла із договору про врегулювання небалансів електричної енергії, не є безумовною підставою для зупинення провадження, якщо правова проблема, що вирішується у такій справі, не є визначальною для вирішення спору у конкретній справі.
Оскільки матеріали справи № 908/3507/25 дають змогу встановити всі обставини, необхідні для розгляду апеляційної скарги, а правовідносини у справі № 916/1218/23 не є настільки подібними, щоб без висновку Великої Палати Верховного Суду неможливо було вирішити цей спір, клопотання АТ «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» не спростовують висновків суду про наявність у відповідача заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0503-01041 від 18.04.2019, а також про правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин апеляційна скарга Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від судів детальної відповіді на кожен аргумент сторін.
Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», відповідно до якої обсяг обґрунтування судового рішення може різнитися залежно від характеру рішення, а питання достатності мотивування оцінюється у світлі конкретних обставин справи.
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що усталений принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
З урахуванням положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що скаржнику надано відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні даного спору як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення 605 011, 02 грн основної заборгованості не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Колегія суддів встановила, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для зменшення заявленої до стягнення суми боргу на вказану суму з урахуванням актів-коригувань за листопад та грудень 2022 року.
Не підтвердилися і доводи апелянта про те, що позивачем не доведено правомірність проведення позапланових коригувань. Матеріали справи свідчать, що спірні розрахунки здійснювались у межах договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0503-01041 від 18.04.2019 та відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» і Правил ринку.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо неправильного визначення обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів недостовірності даних комерційного обліку або неправильності розрахунків, покладених позивачем в основу заявлених вимог.
Посилання скаржника на необхідність врахування актів-коригувань у бік зменшення заборгованості не спростовують висновків суду, оскільки відповідач не довів, що такі акти підлягали безпосередньому зарахуванню саме в рахунок спірної заборгованості у спосіб, запропонований у апеляційній скарзі.
Доводи апелянта щодо застосування висновків, викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 922/2263/22, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки зазначена постанова не є обов'язковою для застосування у розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а сам факт подання контррозрахунку не звільняє відповідача від обов'язку довести його належними доказами.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки наявність простроченого грошового зобов'язання відповідача підтверджена матеріалами справи, суд правомірно застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України.
Також не підтвердилися доводи апелянта щодо порушення судом норм процесуального права та неналежної оцінки доказів. Матеріали справи свідчать про повне та всебічне дослідження судом обставин справи, надання оцінки істотним доводам учасників справи та ухвалення рішення з дотриманням вимог статей 73, 74, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23 задоволенню не підлягає, оскільки апелянтом не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а правова проблема у справі № 916/1218/23 не є визначальною для вирішення спору у справі № 908/3507/25.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами, з наданням належної правової оцінки всім істотним доводам учасників справи.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги - на особу, яка подала таку апеляційну скаргу.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» та залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 у справі № 908/3507/25, понесені апелянтом судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на останнього та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 236, 263, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 в оскаржуваній частині у справі № 908/3507/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 в оскаржуваній частині у справі № 908/3507/25 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 27.05.2026
Головуючий суддя Л.В. Андрейчук
Суддя: Г.В. Левшина
Суддя: А.М. Висоцький